Розкопки залишків Мазепиної резиденції в Батурині 2009 р.

Володимир Мезенцев

Минулого літа канадсько-українська археологічна експедиція продовжила дослідження у м. Батурині Чернігівської области. Десять років їх спонсорує Канадський Інститут Українських Студій (КІУС), НТШ Америки та Понтифікальний Інститут Середньовічних Студій (ПІСС) у Торонто. В 2009 р. розкопки Батурина та підготовку публікацій підтримали ґрантами Фундація ім. Ольжича, УНО Канади, Українська Кредитова Спілка, ЛУК, Ліга Українок Канади, Фундація “Прометей”, Кредитова Спілка “Будучність”, Дослідний Інститут “Україніка”, СКУ, Українсько-Американська Асоціація Університетських Професорів, фонди Катедр Українознавства при Гарварді, ім. Марусі Онищук та Іванка Харука при КІУСі і “Поміч Україні” у Монреалі.

Відомий історик Гетьманату, директор КІУСу, проф. Зенон Когут очолює Батуринський проект. Керівником археологічної експедиції є д-р Володимир Коваленко (Чернігівський Університет), а її співкерівником та виконавчим директором проекту – д-р Володимир Мезенцев (КІУС). У дослідженні середньовічного Батурина бере участь проф. Мартін Дімнік (ПІСС). 2009 р. до експедиції долучилися 152 студенти-історики та науковці з університетів Чернігова, Києва, Ніжина, Глухова, Сум, Львова (Україна), Торонто та Едмонтону (Канада).

У 1669–1708 рр. Батурин був столицею козацько-гетьманської держави та резиденцією знаменитого гетьмана Івана Мазепи (1687–1709) і суперничав з найбільшими містами Центральної України Києвом і Черніговом. Піднесення Батурина було підірвано під час придушення царем Петром І повстання Мазепи за незалежність Гетьманщини. 1708 р. московська армія, підсилена ордою калмиків-тюрків, захопила і спалила повсталий Батурин та перебила 11-14 тисяч гетьманської гвардії, козаків і міщан. Гетьман Кирило Розумовський (1750–1764) відродив місто з руїн.

Торішні розкопки зосередились на ділянці садиби Мазепи на батуринській околиці Гончарівці. Перед 1700 р. він спорудив розкішний укріплений палацовий комплекс, де знаходились його приватні покої, зали для прийнять, нарад та банкетів, бібліотека, архів, галерея портретів і колекція зброї. 

Археологічні дослідження за-лишків двох будівель цієї садиби у 2009 р. свідчать, що вони були спалені під час російського нападу. Дослідники відкрили фундаменти внутрішніх стін та рештки сходів до підвалу основного цегляного палацу і підготували графічні реконструкції його екстер’єру. Він мав розміри 20х14,5 м, підквадратний підвал з чотирма кімнатами, три наземні поверхи та мансарду. Чоловий фасад увінчував трикутний фронтон, а наріжжя стін прикрашали півколони композитного ордеру. Це є найраніша відома багатоярусна житлова споруда в козацькій державі, зведена й декорована в цілому за стилем зрілого віленського (вільнюського) бароко.

Однак західну орнаментацію цього палацу збагатили елементами архітектурної школи Києва XVII-XVIII ст. Фризи його антаблементу оздобили круглими керамічними плитками з рельєфними розетками, вкритими багатокольоровою поливою. Цей прийом не властивий західній чи московській бароковій архітектурі, а притаманний лише ранньомодерним будовам Середньої Наддніпрянщини, особливо Києва.

Підлоги Мазепиного палацу були вимощені фігурними теракотовими та глазурованими плитками блакитного й зеленого кольорів. Огрівальні печі облицьовували майстерні кахлі з рельєфними рослинними візерунками і зображенням обличчя янгола з розпростертими крилами. Такий мотив янгола (putto) поширився в українському мистецтві з малювання і скульптури ренесансу чи бароко Західної Європи. Багато з кахлів вкриті зеленою чи різнобарвними поливами.

2009 р. поблизу головного палацу частково розкопали залишки одночасної багатої житлової споруди. Вона мала підвал розміром 10х9,5 м та, ймовірно, більший мурований наземний поверх. Потрібні подальші археологічні дослідження, щоб визначити його параметри, план і архітектурний дизайн.  

Серед розвалів кладок обох палацових будов Гончарівки знайшли фрагментовані керамічні плити (41х33,5 см) із зображенням герба гетьмана Мазепи. Археологам вдалось графічно реконструювати таку геральдичну плиту. Вона має рельєфи півмісяця з людським обличчям, зірки і хреста, облямовані гірляндами у бароковому стилі. Герб оточують шість кириличних літер – абревіатура імени та титулу його власника: “Пан Іван Мазепа, Гетьман Війська Запорізького”. Деякі плити вкриті глазур’ю синього, блакитно-зеленого, білого та жовтого кольорів, а інші – теракотові. Вірогідно, вони розміщались над дверима обох відкритих палацових споруд Мазепиного по-двір’я.

Це перша знахідка герба Мазепи в Батурині і його унікальне зображення на кераміці, виконане технікою мілкого рельєфу та поліхромної поливи. Ошатні гербові плити та пічні кахлі Гончарівки є високохудожніми витворами українського елітарного ужиткового і геральдичного мистецтва. В їх орнаментації простежуються впливи декоративної кераміки Литви й Білорусі Нового часу. Ці плити і кахлі виготовили кращі майстри Гетьманщини, яких Мазепа запросив до Батурина з Києва. Київ, Чернігів і Батурин були центрами виробництва полив’яної кераміки Наддніпрянської України XVII-XVIII ст.

Розкопки цвинтаря Троїцького собору у фортеці у 2008-2009 рр. показали, що там погребли частину жертв розгрому міста 1708 р. Минулого літа експедиція розкопала 65 могил батурян XVII-XVIII ст. Четверо з похованих належать до загиблих від того нападу. Це кістяки жінки та чоловіка середнього віку, юнака і підлітка зі смертельними проломами й прострілами черепів. Черепи жінок і дитини з кульовими отворами були також знайдені на цьому цвинтарі та кладовищі Воскресінської церкви у цитаделі у 2001 й 2008 рр. Відкриття археологів у Батурині переконали деяких російських істориків визнати у 2008 р. факт масової різанини населення міста, без огляду на стать і вік, царським військом.

Під час останніх розкопок знайдено позолочену мідяну ікону Св. Миколая (продукція Києво-Печерської Лаври); залізну деталь церковної люстри; п’ять срібних та мідяних польських монет; фрагмент дорогого келиха із венеціянського скла з квітковим орнаментом (вишуканий імпортний столовий посуд гетьмана); різьблені кістяні прикраса й ґудзик місцевого виробництва (з ужитку рядових міщан) XVII-XVIII ст. Біля цитаделі відкрили багато ядер, якими російська артилерія бомбардувала обложене місто.  

Так, розкопки канадсько-української експедиції в Батурині у 2009 р., в річницю смерті гетьмана Мазепи у 1709 р., виявили цінні археологічні дані про архітектуру і декор його головної резиденції та піднесення і падіння столиці козацької України.

Експедиція продовжить розкопки Батурина влітку. Для добродійної підтримки проекту просимо звернутись до проф. Зенона Когута (тел.: 780-492-2973; zenon.kohut@ualberta.ca, а за додатковою інформацією – до автора (тел.: 416-766-1408; v.mezentsev@utoronto.ca). 

На 1 стор. вгорі справа керамічна глазурована плита з гербом Мазепи з його палацу в Батурині. Реконструкція Ю. Ситого, В. Мезенцева та С. Дмитрієнка, 2010р. 

 PHOTOS

1 - Фрагменти полив’яної кахлі з зображенням янгола від печей палацу

2 - Чільний та бічний (поздовжній) фасади головного палацу Мазепиної садиби в Батурині. Реконструкції В. Мезенцева, малюнки С. Дмитрієнка, 2010 р.