Ми – з легенди!
“Казка про Чорного Козака”
Ганна Яровенко
Почну з головного. Зараз силами аматорської студії “Мальва”, жителів
села Легедзине Черкаської области та низки друзів професійного кіноцеху з Києва
знімається перше народне кіно, повнометражний історичний фільм “Казка про
Чорного Козака”. В основу майбутнього фільму лягла “Казка про Чорного Козака і
вдову Ганну”, написана лірником Сашком (Олександром Власюком) декілька років
тому. Це містична історія кохання, взаємодопомоги і взаємопожертви. Чорний
Козак спокутує гріх, рятуючи від татар жителів українського села, свою кохану
Ганну, до якої спершу ходив під покровом суцільної таємниці.
Режисером всього того дійства виступає
легендарний директор заповідника “Трипільська культура” Владислав Чабанюк. Він,
мов вихор, що затягує людей у своє бурхливе, позитивно заряджене, творче
біополе. Люди приєднуються і допомагають, хто чим може. Микола Кулик, побратим
Влада, у сільській кіностудії “Мальва” зараз, окрім роботи над монтажем уже
частково відзнятого матеріалу, взявся за пошук коштів серед
місцевих бізнесменів. І треба віддати шану тим, хто зголошується, – хай тисячею
гривень, хай одною, але допомагають творчій групі втілювати свій задум у життя.
Жителі села Легедзине, як і у попередніх
картинах Влада, знімаються в масовках. На цей раз головні ролі фільму
розійшлися між киянами: Василем Середенком (Чорний Козак), Мариною Юрчак
(Ганна), Ольонкою Дідик (сусідка), Борисом Денисевичем (сусід) та Марійкою
Яловою (донька Ганни). Окрема постать цієї кіноепопеї – це Неомі Умань зі США,
що грає роль татарського Мурзи.
Головною відмінністю від попередніх робіт
Владислава Чабанюка – “Яничара”, “Дарунку”, “Ойри” – є сьогоднішній проект. У
2004 році, коли широкому загалові були показані дві стрічки – “Ойра” та
“Кіноманія”, вони здобули великий розголос серед любителів українського
сучасного кіно. В “Ойрі” глядачі
побачили драматичну історію махновця Гриця, що повертається у рідне село на
зламі епох і потрапляє на весілля своєї нареченої Ганни з першим комсомольцем
на селі Максимом. Стає зрозумілим, що попереду шляху головного героя лише
геройська загибель, хоча режисер зупиняє свій фільм на сцені танцю махновця зі
своєю шаблею. Недарма Влад говорив у фільмі
“Кіноманія” режисера Ганни Яровенко, що “епоха героїв минає” та
“історичне кіно – це відтворення життя зниклого. Це бажання створити картинку
зниклого світу і побачити її”. “Ойру” Владислав знімав побутовою камерою,
силами Легедзян та жителів сусідніх сіл Черкащини.
“Казка
про Чорного Козака” кардинально відрізняється тим, що за його втілення на чолі
з Владиславом взялася професійна група кіноволонтерів-киян. Так вже сталося, що
в Україні розвиток національного кіно, дякуючи занадто байдужій до цієї теми
владі, пішов гуляти самопливом.
І в цій анархії виживає хто як може – або
приречений загинути. Легендою стає лише той, хто діє наперекір обставинам життя
і в результаті робить те, що викликає захоплення у пересічної людини. Був вибір
стояти, чекати або діяти. Тому кіномитці об’єдналися заради втілення Владової
ідеї створення фільму-казки. Оля Годованець, Євген Коваленко, Ганна Яровенко,
Ганка Яковенко, Істан Розумний (Канада), Олександр Кришталович, Сергій Стефан,
Анатолій Кузьменко, брати Афанасьєви та інші люди долучаються до проекту. Професійна
школа-студія Алли Чурі
(www.churya.com.ua) надала у поміч своїх гримерів Лілю Коваленко,
Тетяну Герлак і Ольгу Солнцеву. Руслан Павлюк (“Прорва”) і майстерня “Шляхетний
одяг” допомагають з історичним одягом, а також дають нам строї для зйомок із
приватних колекцій наших друзів, зокрема колекціонера Євгена Дмитрука. Для
батальних сцен зголосився працювати Росланд та його гурт історичної
реконструкції “Росічі”. Свіжі новини ви можете прочитати на веб-сторінці: http://www.blackcossackfilm.com/
Цей сайт був розроблений волонтерами з Канади
Андрієм Скляром, Тарасом Яворським та легедзянином Миколою Куликом. Фільм
обіцяє бути живим, команда нескореною.
Кіностудія “МАЛЬВА” щиро сподівається на Вашу
допомогу.
Черкаська область,Тальнівський район, цело Легедзине,
Владислав Чабанюк