СТОРІНКИ ВІРИ КЕ: ХРОНІКА КОМЕНТАРІ
РІЗНЕ
Науковець і вчений
У нашій мові і в нашій пресі часто ці два слова плутають і вживають одне
замість другого, неначе б ці два слова були синонімами, тобто однозначними. Тим
часом ці два слова не є ідентичними, і кожне з них має своє окреме значення. За
працею мовознавця, професора Романенчука, науковець – це людина, що працює
науково. Це може бути людина старша, середнього віку або й зовсім молода. Але
не кожний науковець уже й учений. З науковця може вийти вчений, але може й не
вийти. Науковцем може бути й людина молода, яка тільки що закінчила студії, але
важко сказати про такого молодого науковця, що він уже і вчений, а також хто став університетським викладачем – став
тим самим ученим або, як преса нераз пише, “молодим ученим”. Учений – це
звичайно людина, яка працює науково довший час і має у своїй ділянці хоч кілька
солідних наукових праць і широке, поважне знання у своїй та споріднених
ділянках і авторитет у науковому світі. Словом, це людина, яка справді вчена,
але не поверхово, і має велике знання предмету, і заслужений авторитет, а не
тільки титул. Мало вчені науковці, які не досліджують знання, звичайно його
комплікують і оперують обмеженнями. А з обмеженими людьми, навіть коли вони
мають якийсь титул, дуже тяжко
жити і порозумітися. Очевидно, комплікації також поширюють знання, але його не
поглиблюють, і з комплікатора, який одну і ту ж саму статтю поміщує в усіх
газетах, навряд чи коли-небудь вийде вчений. Наукова праця веде до вченості,
але по багатьох роках солідної, дослідної праці в науці, у вибраній, особливій
галузі.
На цьому континенті ніхто не є щедрий
поголовно всіх титулувати. Колись це було модне, і як не були певні, чи хтось
має титул, то називали його “пане директоре”, а жінку “пані директорова”.
Добре, що війни та еміграція розлучили нас з “директорами” та “директоровими”,
але зате тепер прийшла нова хвиля титулів: MAЕСTPO і ЗАСЛУЖЕНИЙ або ЗАСЛУЖЕНА. Дістати такий титул – то неначе дістати OCKAPА! Взагалі – кількісно завжди було, є і буде багато титулів, тільки якісно,
на жаль, треба нераз аж умерти, щоб дістати признання і титул! Бах чекав сто
років по смерті, щоб нарешті признали його батьком музики, а його твори –
славою західної цивілізації.
Жуль Верн
Коли Жуль Верн видав у 1872 р. книжку “Довкола світу за 80 днів”, він,
напевно, навіть не мріяв, що за 80 років люди справді літатимуть довкола світу,
але не за 80 днів, тільки за 80 годин. А тепер навіть і швидше. Люди полетіли
на Місяць і літають у Всесвіт, направляють туди машинерію повітряних суден,
ходять у Всесвіті, роблять там наукові дослідження, будують космічну станцію. А
астрономи завдяки найновішим лінзам у гігантичних телескопах відкривають щораз
нові небесні тіла, нові сонячні системи, нові галактики. Наш Всесвіт, тобто
весь простір і все у ньому, такі безконечно великі, що не можна розумом це
сприйняти. 99 відсотків його матерії – це водень (гайдроджен), який тримається
купи гігантичними масами силою притягання. Ці маси так тісно стиснені, що стали
гарячі і горять та видають горяч і світло. Ми їх бачимо як зірки. Вони
віддалені від себе так далеко, що віддаль не можна міряти ні на милі, ні на
кілометри, тільки на світлові роки. Швидкість світла – 186,000 миль на секунду.
Такі віддалі тяжко усвідомити собі, але такими віддалями міряють Всесвіт.
Світло, яке робить деякі зорі видимими для наших очей, почало свою мандрівку,
коли на Землі ще не було життя. КОСМОС – грецьке слово, ВСЕСВІТ – наше, а
ЮНІВЕРЗ – англійське. Тепер, коли вчені досліджують Марс, Місяць та інші
небесні тіла і будують щораз кращі повітряні судна, люди на Землі сваряться
через свої релігійні переконання, релігії розколюються, вірні перестають ходити
до церков, Папа Римський просить прощення за гріхи на землі Католицької Церкви,
яка існує всього 2 тисячі років, а люди на Землі живуть і грішать мільйони літ.
Не тільки католики грішать – всі люди грішать, і всі повинні битися в груди.
Коли комусь здається, що він великий, важливий, незаступимий, хай вийде увечері
надвір, підійме очі до зір і почне думати про ВСЕСВІТ. Коли буде думати про BCECBIT, Бог почне видаватися щораз більший, щораз мудріший, щораз могутніший, ми
щораз менші, а релігійні сварки щораз більше безглузді і не потрібні.
PHOTO
Жуль Верн
Від пальців до
калькулятора
Всесвіт, від найдальших небулярних просторів до найменших
частинок Вселенної, тримається на математичних законах. Бог, попри все, був і є
найбільшим математиком. Перші люди почали рахувати на пальцях. Як далеко вони
зайшли – ніхто не знає, бо перші
рахування зникли з праісторії. Bавилонці кілька тисяч
років перед нашою ерою залишили таблички з нескомплікованими рахунками. Перші,
майже професійні, математики Талес з Мілету і Пітаґор учили математики в
засекречених школах (підпільно!). Їхню науку вважали “філософією”. Передовим
математиком старовини був грек Архимед (287 – 212 р. перед нашою ерою). Його
вважають найбільшим математиком усіх часів. Слава Архимеда росла багато століть
і на основі його винаходів, і на основі легенд, що обплітали його ім’я. Ці
легенди мали в собі і багато правди. Він винайшов незліченну кількість машин,
коловоротів, гвинтів, гідравлічних двигунів і дзеркала, якими він
палив щити наступаючих ворогів. Одначе його головні досягнення були в ділянці
математики та геометрії. У своїй праці він не послуговувався ніякими
інструментами, ані підручниками, бо їх тоді ще не було. Він уживав свій талант
і свій розум, а властиво – свою геніальність! Гігантичний вклад Архимеда в математику,
алгебру, геометрію допоміг пізнішим математикам проникнути в найвищі сфери цієї
науки. Архимед передбачив багато винаходів модерної науки. Ще за життя Архимед
просив своїх приятелів, щоб на його надгробнім камені вигравірували математичну
діаграму. Вони це зробили. Загинув Архимед, коли римські війська зайняли
Сиракюзи, де він жив. Його забив римський жовнір, коли побачив, що Архимед
рисував на піску математичну діаграму. Архимед був такий занятий
калькулюванням, що закричав до жовніра: “Не знищ моїх діаграм!” І впав мертвий.
Його гріб, що пропав через воєнні події, відшукав Ціцерон – римський найбільший
оратор, поет і політик, бо він дуже шанував Архимеда (грека!) – відновив, вигравірував математичну діаграму,
але зa якийсь час і цей гріб
знищили, і він пропав назавжди.
PHOTO
Архимед
Короткі слова
Одним із найбільш
відомих майстрів малих слів був Шекспір. Його вмираючий король Лір не лементує
помпезними, жалісними тирадами, щоб витиснути сльози з публіки, тільки закінчує
своє життя малими, простими словами: “Ох, життя, життя, чому собака, кінь і щур
живуть? А я – вже не маю віддиху...”
Коли у Другій світовій війні англійці звернулися до Вінстона Чирчілла, щоб
вияснив у парламенті британську воєнну політику, він відповів кількома
односкладовими словами: “It is to wage war, by sea, land and air, with all our might and with all the strength that God can give us.”
А скільки сили і мудрості у 5 Шевченкових словах: “Борітеся – поборете, вам
Бог помагає!”
В народних приказках, які почали формуватися ще в дохристиянських часах і
зложені з кількох слів, міститься глибока життєва мудрість, яка має для людей
практичне і повчальне та життєве значення. Наприклад: “Щирий приятель докоряє,
а фальшивий обмовляє”, “Найбільше ворогів мають ті, які захищають правду”, “Правдива
мудрість проблем не має”.
Найкоротшу поетичну строфу у Святім Письмі написав євангелист Іван (11:35).
Вона складається тільки з двох слів: “Ісус плакав”. Ці два слова кажуть більше,
ніж велика сила великих слів. “Ісус плакав...”
Сила молитви
Французький хірург, соціолог, біолог і
винахідник доктор Алексіс Каррел працював від 1906 року до 1939 року в
Нью-Йорку в Iнституті медичних досліджень імені Рокфеллера.
Разом з інжeнером та
авіатором Чарлзом Ліндберґом, який у 1927 році перший перелетів сам з Нью-Йорку
до Парижу одномоторним літаком власної конструкції, доктор Алексіс Каррел
збудував механічне серце і випрацював спосіб, як за допомогою цього механічного
серця утримати живими клітини поза тілом, без контакту з живим серцем. Він зміг утримати живим пасмо клітин з пташиного серця понад тридцять
років.
Під час Першої світової війни доктор Каррел та британський хімік Генрі
Дакін винайшли метод промивання ран, який запобігав виниканню гангрени і який
називається методом Каррела-Дакіна.
За різні свої винаходи і досягнення в медицині доктор Каррел отримав
Нобелівську премію, а за свої досліди в ділянці ракових захворювань він отримав
медаль Нордгоф-Янґ.
Доктор Алексіс Каррел досліджував також чуда в Лурді і вірив, що чудотворні
оздоровлення є можливими. В його присутності велика ракова пухлина на обличчі
одного паломника раптом почала тремтіти і перетворилася у шрам. Доктор Каррел
пояснив, що це сталося завдяки силі молитви.
“Молитва, – сказав доктор Каррел, – це сила така ж дійсна, як земне чи
місячне тяжіння. Невидимі і менш сенцасійні чуда молитва творить у серцях людей
і дає їм приплив сили, яка підтримує людину у щоденному житті”.
Багато людей вважає, що молитва – це шаблонний порядок слів, які можна
повторювати, а думати при тому про щось інше. Або просити про матеріальні речі,
виграння грошей в лотерею чи про те, щоб позбутися поганих сусідів. Це дуже
сумні і погані спроби молитися.
Правдива молитва напевно не воскресить мертвої людини, але може допомогти
людині доповнити свою обмежену енергію з безмежного джерела енергії, яка
обертає Всесвіт.
Але ми не сміємо кликати Бога для задоволення власних егоїстичних примх.
Засада правдивої молитви: “Я дивлюся на Бога, а Бог дивиться на мене”.
Емерсон писав: “Ще не було такої молитви, щоб
людина з неї чогось не навчилася”. А стоїк Епіктет мовив: “Думай про Бога
частіше, ніж дихаєш”. Коли всі будемо молитися сильно, щиро і глибоко, то є
надія, що молитви за кращий світ сповняться.
PHOTO
Алексіс Каррел
Переконливі аргументи
Кожна людина носить зі собою свій світ, в якому мусить жити.
* * *
Найкращі Божі подарунки не є речі, тільки нагоди. А мудра людина мусить
уміти (і хотіти) ці нагоди знайти і використати.
* * *
Найдовша дорога у світ починається у вашій кишені...
* * *
Якби милосердя нічого не коштувало, то весь світ був би переповнений
філантропами!
* * *
Ми всі були би дуже багаті, якби ми не мусіли їсти – незалежно, чи ми на
дієті. Страви, від яких не грубнеться, є багато дорожчі від тих, що псують
фігуру.
* * *
Заки розумна людина впаде у пропасть, вона звільняється з усіх тягарів, щоб
далеко не впасти.
* * *
Пльоткар є як старий черевик, що його язик не тримається одного місця.
* * *
Ніхто не є завжди абсолютно непомильний. Непомильні люди про це знають, і
коли купують олівці, то завжди з радиркою.
* * *
Деякі люди є причеплені ланцюгами до золота і срібла. Їм тяжко звільнитися
від тих ланцюгів. Вони все життя стараються стати вільною людиною. Але волю
(кожну волю!) треба виборювати.
* * *
Найгостріша зброя – це слова.
* * *
Коли людина не має уяви, її думання постійно ходить ногами по землі.
* * *
Золото, срібло, дорогоцінна біжутерія лишаються на землі, коли Бог кличе до
неба...
Найстарша прикраса
рук – рукавички
Про рукавички є згадка ще у грецькій мітології: там
сказано, що їх носили Ґрації (мабуть, дуже елегантні жінки). У XIV і XV століттях рукавички стали невідлучним додатком до жіночої та чоловічої
моди. В Іспанії перші елеганти впровадили моду на парфумовані рукавички. За
якийсь час появилися рукавички з ку-рячої шкірки – такі делікатні, що їх можна
було втискувати в лушпинку з горіха. У XVII столітті шито рукавички з коронок, перетиканих золотом і
сріблом. У XVIII столітті на рукавичках вимальовували олійними фарбами всякі мітологічні
сценки.
Французька революція знову виповіла війну
рукавичкам, але вже в часи першої імперії у Франції знову повернулися рукавички
і для жінок, і для чоловіків. Деякі чоловіки так захопилися рукавичками, що
мали по шість і більше пар рукавичок: на прохід, на полювання, на їзду верхи,
на візити, на обіди, на вечері та різні вечірні події і функції.
Із Франції ця мода поширилася по всій Європі. Тепер
рукавички залежать від погоди. Дехто взагалі не носить рукавичок, тільки тримає
руки в кишенях. А як з кимсь говорить, то руками вимахує і щохвилини сушить
мокріючий ніс.
Усмішки
– Отче, чому Ви
говорите завжди одну й ту саму проповідь?
– Я маю багато
проповідей готових, але повторюю все те саме, бо Ви не позбулися гріхів, про
які я говорив у першій проповіді.
* * *
– Чудова погода
сьогодні!
– Що з того, коли
мої вороги також з неї користають...
* * *
– Бачу, що до Вас
повернувся назад Ваш кіт.
– Так. Як він прийшов і побачив, що ми маємо ер кондишинер, нове авто,
майкровейв і миші, він рішив залишитися в нас...
* * *
– Чи Ви повірите,
що я купив це авто вживане?
– Що Ви кажете?
Ніколи не повірив би. Я думав, Ви його зробили зі старого гаражу...