Сторінки ВІРИ КЕ:  Хроніка, Коментарі, Різне

Витяги з річного звіту

Мій звіт не є скомплікований, бо моя праця чітко визначена: я виповняю кожного місяця дві сторінки газети, але не журбою і радістю, як колись, тільки хроніками, коментарями і текстами на різні теми. Журналіст мусить мати свободу розгортати свої крила і думати високо, широко і мудро, а не стискати свої дописи під один спільний знаменник. У “Новому Шляху” ми якраз під такою егідою виконуємо свою працю, і виконуємо її з пошаною до себе.

Колись, коли “Новий Шлях” був бастіоном самих чоловіків, переважно ‘”магістрів”, то вони жили в переконанні, що Бог тому  сотворив Адама першого, а тоді Єву, щоб світ знав, що чоловіки є важнішою частиною людства, ніж жінки. Тепер, на щастя, і “Адами”, і “Єви” мають однакові шанси і однакові права.

В нашій редакції під тим оглядом є абсолютна згода: жінки пишуть, редагують і думають, а чоловіки журяться довгами, їх помалу ліквідують і також думають.

Ми тримаємося професійної журналістичної засади, яка зобов’язує всю медію: не потрапляти у страх, коли хтось, дурний, з обмеженими поглядами, старається залякувати пресу і диктувати редакторам, що їм вільно друкувати, а що ні.

За свободу слова всі довго боролися. Дехто досі тої свободи ще не зазнав.

На початку ХІХ століття американський філософ, письменник, есеїст і священик Ральф Вальдо Емерсон писав:

“Говори, що ти думаєш про сьогодні,
словами твердими, гострими, як кулі,
а завтра говори, що ти думаєш про завтра,
теж словами твердими, гострими, як кулі”

Цієї засади і я тримаюся.

Я ніколи не боялася і не боюся писати словами твердими, гострими, як кулі, коли треба. Коли треба боротися з анальфабетами і з людьми без глибокої інтелектуальної перспективи, з людьми, які не мають хребта, думають примітивно і тягнуться, куди вітер віє.

А головно – треба часто боротися з “терористами слова”, які вважають, що вони мають право диктувати, що нам ВІЛЬНО писати, а що ні. Преса не сміє падати на коліна зі страху перед “терористами слова”. За свободу слова ми всі довго боролися, тож уважаймо, щоб ми не стратили тої свободи.

Коли “Новий Шлях” вже вступив у 76-ий рік і надалі йде “оптиміссімо” вперед, то значить, він робить добру роботу.

Відкриття і знахідки

Вживаючи космічний телескоп Габел (Habel) в Канадсько-Французькій Гавайській обсерваторії на вершині гори Mauna Kea в Гаваях, вчені знайшли і сфотографували   найбільшу спіральну галактику, віддалену від Землі на 170,000 світлових літ, в якій міститься понад трильйон зір! Для дослідників ця галактика є ідеальним місцем, щоб досліджувати і студіювати   деякі астрономічні феномени.

* * *

Звірята, птахи і риби борються за своє існування і взагалі за життя в Арктиці через зміну клімату. Щораз вища температура топить льодовики і підносить температуру води, що впливає підставово на всі зміни в Арктиці. Ці зміни матимуть великий вплив на ґлобальну екологію. (Екологія – взаємовідношення між організмом і оточуючим середовищем).

* * *

Недавно космічний літальний апарат “Кассіні” вислав до NASA фотографію червоної плями на планеті Юпітер. Ця пляма – це ураганна буря, яка є активною вже понад 300 літ. Вона велетенська, вдвічі більша від нашої Землі. А Юпітер у 318 разів більший від нашої Землі. Юпітер – сам газ, густіший близько центру, і кінчається в центрі плином, серед якого, правдоподібно, знаходиться кам’янистий матеріал. Червоний колір плями виринув з хімікалій, що створили газ.

* * *

“Кассіні” зробив фотографії також з одного місця планети Сатурн, який називається Енцелядус, на якому виразно видно гейзери, з яких виходить пара і вода. Очевидно, науковці будуть досліджувати Енцелядус, щоб переконатися, чи там можливо розвинути якесь життя, яке, мабуть існує тільки в формі мікробів. Дослідники твердять, що не тільки вода потрібна для розвитку життя, яке ми знаємо, але і стабільне джерело тепла та відповідних складників і різних  хімікалій.

Коментар

Багато людей вибирається на Кубу перебути свої вакації, бо там дешево і добре дають їсти.

Острів Кубу “знайшов” 28 жовтня 1492 р. Христофор Колумб, який у тому самому році відкрив Америку. Назва “Америка” походить від імени італійського навіґатора-дослідника Амеріґо Веспуччі, а назва Куба виринула з аборигенного слова “Кубанаскан”.

Іспанці інтенсивно почали Кубу колонізувати і зробили з неї базу для експедицій до Мексики і на Флориду. На жаль, вони поводилися дуже жорстоко і нелюдяно з тубільцями, які швидко вигинули, а їх місце зайняли африканські невільники.

Громадянські війни, бунти, повстання між колоністами, іспанцями, англійцями та американцями тривали до 20 травня 1902 року, коли формально проголошено незалежність Кубинської Республіки.

7 квітня 1917 р. Куба прилучилася до Першої світової війни на стороні альянтів. В 1959 р. прем’єром Куби став Кастро.

В травні 1961 р. Кастро проголосив Кубу соціалістичною державою.

Куба більше і більше ставала залежною від Радянського Союзу і більше і більше потребувала від нього економічної допомоги, як також від держав, що належали до Радянського блоку.

1972 р. Куба підписала з Радянським Союзом угоду, відносно торгівлі та фінансової допомоги. Тепер, коли Радянський Союз розлетівся, Куба далі тримається комуністичної ідеології, хоча коли помер Папа Іван Павло, Кастро світив перед фотографією Папи свічку і писав та читав свої особисті роздуми відносно Папи, відносно смерти і відносно життя, яке ні для нікого не є вічне.

Стає дивно, чим комунізм причарував Кастро і чому Куба не може стати незалежною від комуністичного блоку? Може, туристи колись знайдуть на це відповідь? Чи їм байдуже?

В пам’ять поета пророчого дару

Традиційний концерт Шкільної Ради під егідою КУК у Торонто

Вшановуючи пам’ять про Тараса Шевченка, українці Торонто і околиць з приємністю і особливим очікуванням ходять на концерти, які зі скромних шкільних імпрез перетворилися в елегантні, випрацювані програми, на які публіка приходить зичливо наставлена і з насолодою заглиблюється у світ Шевченкових дум.

У першій частині програми завжди виступають тільки діти різних шкіл, а в другій – беруть участь щораз нові мистці сцени та естради. Цього року (5 березня 2006) після слів привіту і подяки голови Шкільної Ради пані Тані Онищук концерт розпочав струнний оркестр учнів шкіл Св. Димитрія та Йосифа  Кардинала Сліпого під керівництвом учителя Тараса Граба. Цей оркестр справді грає завжди “ВІОЛІНІССІМО!”. Це єдиний великий український струнний оркестр, який маємо в Торонто!

Далі –  гарно опрацьований реферат Ані Масарик, декламації, соло на бандуpі, монтажі віршів та спів старших учнів, дві балетні композиції Школи мистецтв “Україна”, захоплююче виконання двох творів на фортепіано ще дуже маленької, чудової Ані Рижакової. Дует Олександри (віолончель) та Олі (фортепіано) Білейчук викликав бурхливі оплески визнання. Колоратурне виконання пісні Кос-Анатольського “а капела” “Ой летіли соловейки” Любомирою Лавришин сподобалося навіть найбільш вибагливим слухачам. Дует двох піаністок – проф. Тетяни Ткаченко і її учениці Ані Вертиполох – своїм мистецьким бравурним виконанням сіяв красу між публікою.

Взагалі, чим ближче добігала програма до кінця, тим точки ставали сильніші, доросліші і більш професійні. Випускниця Королівської Музичної Консерваторії в Торонто, мецо-сопрано Оленка Сливінська своїм сильним, гнучким і приємним голосом відспівала щиро та природно арію з опери “Наймичка” та “Утоптала стежечку”. Вона і Любомира Лавришин були включені у “Вечорниці” Ніщинського у виконанні жіночого хору “Поліфонія” (аранж. І. Дрогобицької) під акомпаніамент проф. Тетяни Ткаченко. Фортепіано є завжди рівноцінним для солістів і для хору, а акомпаніамент такої блискучої піаністки та педагога, як професор Тетяна Ткаченко, – це акт емоційної комунікації і насолоди. Іра Дрогобицька, інтенсивна, палка і віддана хорові “Поліфонія” диригентка, постійно підвищує якість виконання і якість тонів. Вона чітко вигравіровує у співі дар слова. А у “Вечорницях” Ніщинського музика і слова тісно, нерозлучно сплетені.

Концерт закінчила канадська капела бандуристів 5-ма творами, які завжди підносять публіку з крісел і викликають зливу оплесків. Маестрами цього ансамблю є художній керівник Віктор Мішалов, диригент Андрій Дмитрович і соліст Микола Маскулка.

Хоч мій допис довгий, але програма була різноманітна, коротка і швидко посувалася вперед, мала дисципліну і порядок. А це завдяки мистецькому керівникові, пані Анні Дрогобицькій. Вона має спеціальний організаційний дар, вміє вишукувати таланти і вміє заповнювати програму талантами. Про неї можна сказати, як про Паганіні: вона є така, як вона є, а не тому, що інші були перед нею і простелили їй дорогу.

З афоризмів Ростислава Єндика

Правду можна знайти і на бездоріжжі брехні.

Легше збунтуватися проти Бога над собою, ніж перемогти диявола в собі.

Переконання про власну непотрібність ставить під сумнів доцільність людського буття.

Якщо житимеш заблизько з людьми – будеш для них утрачений, якщо задалеко – то втратиш їх.

Що менше задоволений хто з себе, то більше задоволені з нього люди.

Наші достойники ображаються, якщо говорити про них те, що вони думають про всіх інших.

Хто хоче довго жити, мусить виректися повно жити.

Людей ґатунку і міри заступають люди мірноти і без ґатунку.

Людині не треба дипломів і титулів, щоб, поговоривши з нею, відразу не було видно, на якому поземі її інтелект.

Людина говорить найчастіше правду, коли нічого не говорить. Мовчанка – це також відповідь і рецензія.

Ростислав Єндик – антрополог, письменник і публіцист, дійсний член НТШ, професор УТГІ. Жив на еміграції в Німеччині.