Лемківське Великоднє Свячене

Павло Лопата

І серце, і душа раділи в усіх, відчуваючи глибоке задоволення від того, що десь близько сотні людей зійшлося на Лемківське Великоднє Свячене. Втішним було й те, що серед усіх присутніх появилося чимале число дітей та молоді. Оце почуття радости на обличчях можна було запримітити під час цілої зустрічі, а також і на її кінець. Знайомі одні одним тиснули руки, а ближчі приятелі обіймами прощалися.

З уст багатьох осіб можна було почути слова вдоволення від своєї участи у цих сходинах, як рівно ж і бажання, щоб таку саму подію було зреалізовано через рік, бо це українська давня традиція – влаштовувати Великоднє Свячене за тиждень або і два опісля Великодня. Отож, Лемківське Свячене, котре довші роки не відбувалося, організувати взявся Перший Відділ Об’єднання Лемків Канади в Торонто, а відбулося воно в дуже приємній і дружній атмосфері в неділю, 15 квітня, у приміщенні Пластової домівки. На самому початку усіх присутніх привітав голова цього Відділу Павло Лопата, а зокрема всечеснішого отця Петра Шумелду та голову Крайової Управи ОЛК Андрія Ротка. Відразу після цього почались співи “Христос Воскрес”, мелодії котрих починав о. Петро, сотрудник української католицької церкви Св. Димитрія. Він же ж згодом поблагословив харчі, вже подані на столах. Про значення Великодня, що пов’язане із Христовим Воскресінням, та про його історію коротко розповів автор цього допису. Святкова трапеза, напевно, всім смакувала, бо рештків її лишилося небагато. Зрештою, лемки свідомі того звичаю, що гріхом є викидати “хліб наш насущний”.

Згодом почалась мистецька програма, яку започаткував квартет молодих дівчат у складі Наталі Василевської, Зоряни Кілик, Софійки Ладної і Оксани Фрунчак. Вони виконали чотири пісні: “Добрий день, моя родино”, “Батьківська стежина” (соло – Софійка Ладна), “Музика землі” і “Там, де двоє зустрічаються”.

Традицію святкування Вели-кодня на Лемківщині та його специфічні риси представив голова Відділу П. Лопата. Вірш “Писанка” поетеси Ніни Мудрик-Мриц, до речі, лемкині за походженням по батькові, декламувала дев’ятирічна Дарія Ґбур. Коли на акордеонах почали грати “Христос Воскрес” молоді хлопці – Ярослав Тирлич і Йордан Чупак, то майже всі присутні долучились своїми голосами і словами до цієї великодньої пісні від самого початку і до кінця.

Притаманна лемкам риса поспівати собі при усіляких нагодах проявилася і під час цієї зустрічі. Приємно було бачити наймолодших дівчат, які з неабияким бажанням виносили з кухні солодке печиво, що його напекли лемківські “ґаздині”, та подавали до святкових столів. На столах стояли розкішні кошики з крашанками, шоколадними писанками для дітей і писанками з типово лемківськими узорами та орнаментами. За повний успіх Лемківського Великоднього Свя-ченого Павло Лопата подякував багатьом особам, але найбільше признання і подяку він висловив родині Тирлич – Іванці, Павлові та їхнім синам, які подбали майже про всі харчі; пані Ірині Вжесневській – за дарунок смачних пасок і хлібів з Future Bakery; Михайлові Шимчаку за звукову апаратуру, а також Романові Колосу, Андрію Роткові, Павлу Чупаку, Андрію Олеснєвичу, Ніні Маслей та іншим, що так старанно долучилися до гарно проведених кількох годин у товариськім і родиннім колективі. Весела гутірка ще довго тривала між групами осіб, аж поки вони не почули слова пісні “Час додому, час”. А розходились традиційним “Христос Воскрес! Воістину Воскрес!”.