Сторінки Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...
“Hе забудьте спом’янути...”
Головна ціль
концертів у честь Шевченка – пригадати одним його творчість і значення для
українського народу, а інших ознайомити з його творчістю і навчити, хто був
Шевченко. Розуміти і відчувати Шевченка-дар, що його кожний присутній у залі і
кожний виконавець несуть зі собою на всі часи.
У Торонто є багато українських шкіл – цілоденних і суботніх. Кожна школа, у
свій індивідуальний спосіб, відсвяткувала уродини Шевченка. Я була на концерті
суботньої Свято-Миколаївської школи, що відбувся в залі цілоденної школи ім. Йосифа
Кардинала Сліпого. Цей оригінальний, без банальностей концерт придумала і
перевела вчителька Богдана Рицар-Війтюк. Вона потрафила видобути сильні, багаті
голоси навіть з найменших дітей. Кожне слово доходило до публіки виразно,
по-українськи. Класи мінялися на сцені, пісні перепліталися найкращими цитатами
з Шевченкових віршів. На кінець всі діти разом заспівали нову пісню з України –
“Шевченкова могила”, а тоді разом з публікою залунав зворушливий Шевченків
“Заповіт”!
3 травня 1924 р. загинув адвокат Микола
Міхновський (1873–1924) – основоположник організованого націоналізму. За
студентських часів один з ініціаторів таємного Братства Тарасівців. Після
закінчення правничих студій у Києві був адвокатом у Харкові. Виступав як
оборонець у політичних процесах і брав активну участь у громадському житті.
У своїх промовах на
національних святах він перший уживав вислів “Самостійна Україна”. Міхновський
був одним з організаторів Української Національної Партії, для якої склав “Десять
заповідей” і “Програму” (1906), котра обстоювала ідею Української самостійної
держави. На початку революції 1917 р. Міхновський, що під час Першої світової
війни був військовим правником у Києві, виступав як речник державної
самостійности України і утворення українського національного війська. Зв’язаний
у своїй діяльності більшістю противників його незалежницьких концепцій,
Міхновський був ініціатором повстання ПОЛУБОТКІВЦІВ (18.7.1917), що мало на
меті проголошення самостійної Української держави, але передчасне розкриття
плану спричинилося до висилки Міхновського на румунський фронт. Після окупації
України большевиками Міхновський потрапив у тюрму. По звільненні переїхав,
рятуючись від переслідувань, на Кубань, де працював то в кооперації, то у
шкільництві. Повернувшись навесні 1924 р. до Києва, наклав на себе руки,
уникаючи подальших большевицьких репресій.
Міхновський – ідеолог
державної самостійности України, яку вперше проголосив у своїй промові на
Шевченківському святі, а пізніше обґрунтував, переважно історичними правними
підставами, у програмних писаннях. Міхновський, безкомпромісний у принципах,
випереджував поглядами своїх сучасників, але не зумів об’єднати для реалізації
своїх ідей міцнішого гурту однодумців, однак його ідеї мали великий вплив на
повоєнне покоління, зокрема на західних українських землях та на еміграції.
Опінії
В Торонто від якогось
часу дуже популярні хорові концерти – з музичним акомпанементом або й без – у
церквах. Спочатку вони відбувалися в некатолицьких церквах, потім у
католицьких, але неукраїнських, а тепер у католицьких українських, де парох дав
“зелене світло”! В загальному парохіяни, публіка, що любить концерти співу, не
бачать у тому нічого “грішного”, однак генерація “старшої дати” побожних людей
уважає, що ніякі імпрези не повинні відбуватися в церкві перед “Царськими
Воротами”, бо це місце є посвячене, освячене, словом – святе! Не відповідне до
світських подій. Проте в БІБЛІЇ можна знайти дуже багато згадок про музику. Гендель
в одному зі своїх творів увіковічив пісню пророчиці Міріям, яку вона співала
часто під акомпанемент свого тамбуріна. Псалтирі співали від давніх часів у
супроводі якогось струнного інструменту. Давид “грав для Бога” на
корнеті – мідному музичному інструменті типу вкороченої труби і, мабуть,
співав. У Біблії згадані також інші інструменти: віола, флейта, цимбали, на
яких грали молоточками, а не пальцями, сопілки та ін. У Біблії не згадується
про гармонію, бо тоді гармонії не знали. Протягом четвертого і шостого століть
у церквах почали співати т. зв. Амброзіянські та Григоріянські “шанти”
(монотонні пісні), що їх створили і спопуляризували міланський єпископ Амброзій
та Папа Григорій. У 750 р. у Франції появилися ОРГАНИ, і завдяки їм музика
дістала співзвучність – гармонію. Бах давав у церквах концерти на органах,
вплітаючи в побожні пісні і світські, і свої композиції. Недавно чула по радіо
(FM 96.3) композицію до вірша Папи Івана Павла
Другого, яку виконував Пласідо Домінґо і Андреа Бочеллі. Якби Папа Іван Павло
Другий жив, то цю пісню співали би і перед відчиненими, і перед замкненими
ЦАРСЬКИМИ ВОРОТАМИ!
Назва пісні: AMORE INFINITO.
* * *
Не вистачає
“Отче наш” сказати і
“Вірую”
скоренькою ходою –
Неначе це вже певна є
посвята,
й розгрішення прийде саме собою...
Не досить стати в лавці
на коліна,
зложити так по звичці тісно
руки –
Неначе роблять ці
знайомі рухи із
грішника вже праведну людину.
НІ! Це не досить! Може,
я не вмію
молитися, як треба...
Але, Боже! Прости, як
можеш.
Я таки посмію молитися
до Тебе
так, як можу...
(Зоя
Когут – відома і популярна письменниця, поетка і гуморист-сатирик – походила з
Сумів (Харківська область), але по Другій світовій війні опинилася разом а
іншими “діпістами” в Австралії. Співпрацювала з Едвардом Козаком та Богданом
Нижанківським. В Австралії виходили її вірші також англійською мовою у 1973 р.
Померла несподівано в молодому віці.)
Концерт Жіночого камерного хору з Перемишля
У половині лютого
2009 р. до Торонто загостив Жіночий камерний хор з Перемишля. Він приїхав у
критичний час, коли на цілій нашій планеті про ніщо не було мови, тільки про
фінансову кризу у світі. Може, тому хор не мав акомпаніатора, не мав програмок,
квитків, тільки компакт-диски, що їх, мабуть, зробили перед кризою!
Сам
факт, що хор приїхав з Перемишля, має свій індивідуальний ефект, бо в Торонто
багато іммігрантів з Перемишля, що хоч уже вросли в канадську землю, проте
несуть у спогадах, у серці свою молодість і найкращу частину свого життя в
Перемишлі. Їм неважливо було, ЩО хор співав два “Отченаші” (один довгий, другий
коротший), що альти летіли понад голови сопранів, бо для них хор приніс їхню
молодість – їхні дні, дні весни. Програма мала характер серйозний, ведучий
читав перед піснями коротенькі, дидактичні біографії композиторів. Кожний хор є
сегментом загального мистецтва.
Першим
Шопенговер сказав, що все мистецтво підноситься до умов музики. Ціла Вселенна є
повна музики. Завдяки Марконі та іншим винахідникам ми можемо покрутити ґудзик
– і мати музику в хаті. А хор з Перемишля можемо слухати з їхніх
компакт-дисків!
(P.S. Молитися вистачить одним “Отченашем!”)
Для науки і розваги
Має відбутися з’їзд-конференція
незалежних професіоналістів, найгеніальніших, найбільш талановитих студентів
світу і видатних бізнесменів та власників компаній, які доробилися чесною
працею, а не шахрайством і крутійством. Ця величезна група розумів, чесних
індивідуалістів і творчих ініціаторів хоче припровадити людський світ до
порядку. Ох, щоб їм удалося!
* * *
Біографію не одної людини можна
висловити в одному слові: ПРАЦЯ. Запитали Чайковського, що він робить, що
потрафить писати таку прекрасну музику. А він каже: “Встаю рано, миюся,
одягаюся, снідаю, йду до свого студіо (ательє) і починаю працювати. Муза
навчилася приходити до мене точно і на час. Тоді кожний імпульс моєї думки
переходить через цілу серію творчих функцій, і родиться музика”.
* * *
Вікторіанський фотограф Роджер Фентон
(1819–1869) відомий не тільки в Англії, але й у мистецькому фотографічному
світі взагалі, бо він перший екстенсивно, з професійною докладністю і посвятою
фотографував Кримську війну. Перед ним ніякий фотограф ніякої війни не
фотографував. Фентон працював для архітектора Віноля, і цей післав Фентона в
1852 р. в Україну, щоб він зробив фотографії його мостів на Дніпрі. Ці
фотографії Фентона важливі тим, що зберегли для нас вигляд Дніпра та околиць з
минулого століття. Цікаво, чи в якомусь музеї в Україні є якісь фотографії
Фентона?
* * *
Ідеї для писання кожному приходять
інакше. Я мушу мати символічне число речей довкола мене і під рукою: бюрко, крісло, світло, книжки, словники,
папери, журнали, газети, радіо, наставлене на класичну музику, фотографії. Телефон
у кількох місцях. І мушу признати, що дуже тяжко концентруватися в
електронічній ері... Ага... Ще одне радіо мусить бути наставлене на новини...