Хор “Київ” – хвала віртуозам!

Уже стало доброю традицією вітати в Канаді виступи славетного Камерного хору “Київ” під керівництвом усе-світньо відомого маестро Миколи Гобдича. Це втретє – з інтервалом у два роки – від 2004 р. український мистецький колектив прибуває до Канади із гастрольним турне, що охоплює 12 міст від океану до океану. Незмінний успіх киян у будь-якої публіки базується на професійному виконанні (адже всі учасники хору – випускники консерваторій) творів української та світової класики, а також оригінальних обробок народної спадщини.

 Душею колективу київських віртуозів є його художній керівник і диригент, а водночас і соліст та автор аранжувань – заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії та багатьох міжнародних конкурсів Микола Гобдич. Він же є засновником і директором хорового фестивалю  “Золотоверхий Київ”, завдяки учасникам якого заново віднайдені і розшифровані твори середньовічної класики (Миколи Дилецького, Максима Березовського, Артемія Веделя, Дмитра Бортнянського та ін.) та нові твори сучасних авторів розходяться по всьому світу. Саме Миколі Гобдичу належить ідея відродження й опублікування перлин тисячоліття української музики, що відображено у значній бібліотеці хору, а також у 37 компакт-дисках. Він також співпрацює з передовими авторами-сучасниками, які вважають за честь, якщо їхня музика буде лунати з уст учасників хору “Київ”.

Із кожними гастролями росте кількість прихильників київських солістів. Ті, хто чув їхній спів минулі рази чи в запису, знають, що під час наступних концертів їх не розчарують. Адже наш хоровий спів, настояний на багатовіковій традиції, як бальзам для душі, особливо рідної, української. А побачити цих артистів на сцені – удвічі приємно.

І справді, де ще й коли можна почути антифонне – перехресне хоросплетіння-перегук чотирьох колективів – цього разу “Києва” і трьох канадських хорів: жіночого “Веснівки” (диригент Квітка Зорич -Кондрацька), мішаного “Elmer Iseler Singers” (Лідія Адамс) та хору хлопчиків школи St. Michael’s (д-р Єжи Ціхоцький). У цей післявеликодній час на пошану Воскресіння розіп’ятого Ісуса урочисто лунали твори Веделя, Бортнянського, Березовського, Вер-бицького, Стеценка та розспіви Києво-Печерської Лаври. Усіх хористів об’єднував навколо себе впевнений жест і артистизм маестро Гобдича. Приємно було відзначити велику старанність канадських виконавців, які досконало вивчили український текст (звичайно, це невдивовижу для українців “Веснівки”), і кожен зі свого боку долучився до творення атмосфери спільного свята української музики. До всього кожен із хорів виступив з окремим пасхальним наспівом українських авторів.

Вищий клас показали кияни, які не тільки виконали найскладніші партії у спільних творах,  але й полонили слухачеве вухо пасхальною композицією нашого сучасника Валентина Сильвестрова, в якій гармонійно поєднані витончено-веселкове світосприйняття авто-ра й філігранність музичного забарвлення.

Приємно вразило слухачів ніжне звучання дитячих ангельських голосочків, які на рівні з  дорослими хористами вміло вели свою партію. Не сумніваюся, що для дітей школи Святого Михаїла участь у такому величному концерті разом із видатними артистами світу і на сцені одного з найкращих залів – Roy Thomson Hall – є незабутнім враженням. А якщо серед них є ще й українці, то це сприятиме зміцненню їхньої національної свідомости. Хотілося, щоб ці слова стосувалися дитячо-юнацької аудиторії, яка, за одиничним винятком, була просто відсутня у залі. На жаль, ніякі фінанси не покриють духовні втрати. Мрію, що знову настануть добрі часи, коли глядачі зможуть собі дозволити прийти на виступи наших артистів усією сім’єю, нехай у невеликий, простіший концертний зал. Тоді буде повною мірою досягнута мета гастролей.

Друге відділення концерту традиційно становили обробки українських народних пісень – від розспівно-тужливих Миколи Леонтовича “Ой, сивая зозуленько”, “В кінці греблі шумлять верби” Бориса Лятошинського до динамічних жартівливих “Шіді-ріді-дана” Миколи Гобдича та “У неділю на весіллі” Володимира Зубицького. Цікаво, що не забули й про обробки українсько-канадського композитора Олександра Яківчука “А нині свято Яна”. Кожна із пісень у виконанні киян – це інструментально-вокально-театралізоване дійство з використанням хороводів, танцювальних елементів, а особливо народних інструментів, у чому надзвичайно відзначився старійшина колективу Олександр Білошапка. Він не тільки є моральною підтримкою молодих виконавців, але й солістом-співаком (“Як ніч мя покриє” Гобдича), який володіє неймовірною кількістю інструментів (пригадуємо із попередніх гастролей його участь в ансамблі гравців на косах): сопілка, най, зозулька, різноманітні ударні – бубни, барабани, а цього разу він вразив досить пристойним соло на трубі (“Шіді-ріді-дана”). Оце так майстер на всі руки! А які красуні-співачки у хору “Київ”! Одна до одної.

Саме такі високопрофесійні, сприйнятні до сучасних вимог сцени артисти завойовують славу Україні, пропагуючи наше високе мистецтво у світі.

Честь їм і хвала!

 Наталя Стадник