Материнство у творчості українських художників

Чимало українських учених, письменників, поетів та народо-знавців, як рівно ж і художників, неодноразово звертали увагу на осoбливе становище жінки-матері. У традиційній українській сім’ї мати відігравала провідну роль у формуванні родинного життя. Багатовікова хліборобська практика в Україні ототожнювала поняття землі-годувальниці та самої матері в селянській свідомості, які разом зливалися в одне ціле. У словнику мови, зокрема Шевченкової мови, значно більше присвячено жінці, аніж чоловікові. Його ставлення до жінки-матері високо поціноване. Це зауважимо, коли прочитаємо бодай його твір “Наймичка”, де невсипуща наймичка свого сина МаркаОлена Кульчицька. Мати

Так його цілує,

Сама не з’їсть і не доп’є,

Його нагодує...

Слово “мама” для Шевченка – “великеє, найкращеє слово”, бо на опіку матері над своїм сином та її до нього любов вказує чудовий його поетичний твір “Сова”.

З подібною пошаною ставилися до матерів і материнства декотрі художники-мистці. У цій статті всіх їх важко буде згадати.

Понад сто років тому, тобто 1908 року, відомий живописець Микола Івасюк намалював чудову картину “Мати”, яка зберігається у Львівському музеї українського мистецтва. У теплий літній день молода матуся, вбрана у святочний одяг, сидить на порослім травою і квітами горбочку і правою груддю годує своє немовля – маленького сина. Позаду них видно розкішно поросле поле соняшників з великими головами соняхів, й один із них пригинає до себе, напевно, сестричка. Мажорна гама в картині побудована на синьо-голубих і зелених відтінках кольорів, притаманних буковинському народному мистецтву.

“Жінку з дівчинкою”, “Жінку з дитиною” (обидві з 1912 р.) та “Молоду матір з дітьми” (1930-ті роки) намалював Олекса Новаківський. Під кінець його творчого періоду бачимо десятки олійних етюдів й ескізів до творів “Мадонна” та “Матері Милосердя”.

Галина Мазепа. Богоматір1930 року визначна мисткиня та графік Олена Кульчицька виконала знаменитий твір-лінорит “Мати”, в котрому прекрасно, детально своїм різцем передала велику материнську любов. Уважно пригляньмося ще й до її акварельного малюнку “Бідна родина” (1910). На самому порозі хати сидить жінка з немовлям. Воно ніжно тулиться до лівої груді, кормиться материнським молоком. За спиною матері зображено ще троє малих дітей. Картина побудована на події тривоги та переживаннях матері за долю своїх діточок.

Космачанку Ірину Гаврищук, замужню Мороз, намалював її чоловік, відомий мистець Михайло Мороз з їхнім єдиним сином. Картину, виконану олійною технікою, назвав “Материнство” (1944). В часи більшовицької та німецької окупацій (1939–1944) мистець проживав у селі Космач, де він створив це полотно (58х53 см), надавши йому ще заголовок “Моя дружина з сином”.

В овальній формі нарисував олівцем на кольоровому папері матір з хлопчиком Йосип Бокшай (1891–1975) і дав назву “Материнство” (1942). Обом постатям художник надав святости, бо над їхніми головами ледь-ледь можна запримітити білі лінії ореолу. Цей твір величиною 93,5х62,7 см знаходиться у збірці Івано-Франківського художнього музею.

Свого часу досить плідно працював у графічному мистецтві Олекса Шатківський, що народився 1908 року. Його ліногравюра “Материнство” (1950) вирізняється як одна з дуже помітних серед тогочасних львівських гравюр, в якій фігури матері й дитини пластично поєднані. Між ними підкреслена внутрішня любов та монолітність.

У Донецькому художньому музеї зберігається чудова, виконана в мармурі скульптура “Дитино моя” (1957) художниці Галини Петрашевич. Мати з похиленою праворуч головою люб’язно своєю рукою пригортає голівку дитини до свого обличчя. Твір насичений теплотою, глибоким ліризмом, почуттям пристрасного запалу – надмірним пафосом та зовнішнім виявом материнської любові.

Традиції несправедливо зацькованої в Україні школи монументального мистецтва Михайла Бойчука знайшли своє продовження у творчості його учня Охріма Кравченка (1903–1985). Мистець мав свій стиль, був людиною твердих переконань, доброзичливим, і тому в нього бачимо такий твір, як “Материнство” (1959).

У галузі станкового та монументального живопису працював художник Григорій Боня. Картину “Мати-земля” він вдало намалював 1960 року й запропонував її кожному глядачеві, в якій жінка-мати з дитиною на руках сидять разом, суцільно пов’язані з чорноземом, а поруч них колосини збіжжя гнуться до самого долу.

Художницю Софію Караффу-Корбут на початку 1960-их років вважали молодою мисткинею, проте наприкінці тих же самих років вона “думала разом з поетом”, тобто Тарасом Шевченком. Образи жіночого горя художниця передала у таких графічних творах: “Покинули стару матір”, “Час твій прийде з долею битися” та інших, як рівно ж і жіночого щастя: “На панщині пшеницю жала” (1968) та “Едельвейс” (квітка, що росте високо в горах). “Едельвейс” (1970, гравюра) – один із кращих творів Караффи-Корбут цієї серії. Це надзвичайно привабливий, глибоко поетичний образ молодої матері, впевненої у світлій долі своєї дитини. У ньому бачимо широкі контурні обриси, що міцно творять форму, типову цій майстрині і в інших естампах. Саме цей відбиток пройнятий радісною святковістю та художньою декоративністю.

За мотивами твору Т. Шевченка “І Архімед, і Галілей” художник Володимир Сергійович Куткін прекрасно скомпонував свою графічну роботу в округлій формі, в якій зображену матір з дитям обрамував такими словами: “І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі” (1964).

До теми материнства кількаразово звертався знаменитий графік Василь Лопата, а головно тоді, коли йому довелось ілюструвати книжкове видання поетичних творів Т. Шевченка “Кобзар”, що появився друком 1962 року.

Образотворча діяльність Галини Мазепи кількісно багата і досить відома українському любителеві мистецтва завдяки ілюстраціям багатотиражних журналів, книжок, кольорових карток і листівок, святкових різдвяних і великодніх листівок. Сюжети в неї дуже різноманітні, а композиції переважно з людськими постатями. В олійній техніці малярка створила картину “Гуцульська мати” величиною 100х60 см у 1972 році.

У середині 70-х років Вітольд Манастирський намалював ряд цікавих полотен. У них запримітимо вияв тих самих тенденцій, котрі характеризують його творчість протягом усієї мистецької кар’єри і творчого життя – завжди бути оригінальним. Під назвою “Щаслива мати” появився з-під пензля художника твір 1974 року, майстерно виконаний в олійній техніці.

На тему материнства створено безліч творів мистецтва українських мистців. До цієї плеяди належать скульптори: Володимир Одрехівський, брати Амбіцькі – Мирон і Юрій, Микола Степанов, Антін Павлось, гіпсову роботу “Материнство” котрого, до речі, було знищено під час погромницьких акцій, що відбувалися в Національному мезеї у Львові з 1945 по 1952 роки, а також різноманітні мистці: Володимир Моргун, Василь Касіян, Галина Захарясевич-Липа, Леонід Стиль, Михайло Лозинський, Стефанія Гебус-Баранецька, Петро Лінинський, Тетяна Яблонська, Микола Стратілат, Катерина Кричевська-Росандіч, Петро Обаль, Оксана Павленко, Алла Горська, Дмитро Стецько, Тетяна Голембієвська, Григорій Кічула, Григорій Смольський, Наталя Мілян, Леопольд Левицький, Г. Лакуста, А. Шутий, М. Кравченко, І. Туманова-Єршова, Н. Федчун, О. Мельник, М. Садиков та ряд інших, як також і автор цієї статті.

Слід додати, що перелік не претендує на вичерпну інформацію про всіх художників, будь-які твори котрих присвячені вищезгаданій темі.

  Павло Лопата

PHOTOS

1 - Олена Кульчицька. Мати

2 - Галина Мазепа. Богоматір