“Прошу, моліться за мою душу”. Цими
словами звернулася, ще за життя, Євгенія Барицька у своєму заповіті до рідних і
близьких. Євгенія Барицька відійшла у Вічність 14 березня 2010 р. в Торонто, не
доживши один день до свого 95-річчя.
Народилася Євгенія 15
березня 1915 р. в місті Дєр на Мадярщині, де її батько Михайло Заяць був
старшиною австрійської армії і перебував там із родиною. У 1918 р. родина
повернулася в Україну і замешкала у Бродах у батьків мами Ольги, з дому
Сущинської. Батько перейшов до Української Галицької Армії та пішов на Схід
боротися з ворогами за Україну.
У Бродах Євгенія
закінчила народну школу, потім гімназію, яку завершила матурою у 1935 р.
Студіювала в тодішньому Університеті Яна Казімєжа у Львові (тепер Івана
Франка). Обставини не дозволили закінчити студій, зате перейшла різні
учительські курси й семінари. Вперше вчила в селі Фльоринка, коло Криниці, на
Лемківщині (у 1940 р.), а після приїзду до Канади 24 роки вчила в Судбурах, починаючи від садочка, в Рідній
Школі при Філії УНО та 10 літ на Курсах Українознавства при Середній Школі. Викладала
також релігію в Рідній Школі та протягом п’яти років приготовляла діточок до
Першої Сповіді і Святого Причастя.
Вийшла заміж у 1941
р. за Романа Барицького, який помер 6 травня 1995 року в Судбурах і як колишній
дивізійник похований на українському цвинтарі Св. Володимира в Оквіллі. Разом
виховали сина Мирона Олександра та дали йому високу освіту.
Є. Барицька належала у
шкільних літах до таємного тоді Пласту, як студентка – до студентського
товариства “Смолоскип”, до ОУН, а в Канаді від 1952 року – до Організації
Українок Канади в Судбурах, де завжди займала пости в управі, а найдовше (15
літ) була секретаркою Відділу ОУК. Від 1996 року, з переїздом до Торонто,
належала до Відділу ОУК Торонто-Місто. В Судбурах була парафіянкою церкви Св.
Покрови, а в Торонто – церкви Св. Димитрія.
Похована св. п.
Євгенія Барицька біля мужа Романа на українському цвинтарі Св. Володимира в
Оквіллі. Залишила в смутку сина Мирона Олександра, невістку Бренду, внуків
Браєна і Данусю, сестер із родинами, братанка і дальшу родину та багато добрих
приятелів.
У нашій пам’яті
покійна Євгенія залишиться як ніжна, лагідна, добра, щира, великої особистої
культури людина і українська патріотка.
Вічна Їй пам’ять!
Іроїда Винницька