Акція “Вісла” – незагоєна рана

Лариса Гринда

27 квітня 60 років тому польська комуністична влада почала виселяти українців з їхніх корінних земель – нинішніх південно-східних теренів Польщі. Привід – потреба знищити українське збройне підпілля, Українську Повстанську Армію. Весною 1947 року з території Підляшшя, Холмщини, Надсяння та Лемківщини до північних та західних регіонів Польщі було депортовано близько 150 тисяч українців, виселено майже 1000 сіл та містечок, знищено кількасот церков, у концентраційний табір у Явожні запроторено 4000, а вбито близько тисячі українців. Ця злочинна етнічна чистка отримала назву Акція “Вісла”.

Наслідки Акції “Вісла” – трагічні. Вона протягом усіх цих років залишалася незагоєною раною для виселених з корінних земель українців та їх нащадків. Розсіяні по цілому світі, вони ніколи не змогли змиритися зі статусом вигнаних, ніколи не змогли забути усіх тих злочинів, які були вчинені над ними, ніколи не змогли погодитись з тим, що уряд Польщі не визнає, що Польська Республіка є домівкою не лише для переважної кількости однорідного польського населення, але й батьківщиною для інших корінних національностей, зокрема й для українців.

Відзначення 60-х роковин Акції “Вісла” проходило по цілому світі. 27 квітня відбулись заходи у Варшаві та Перемишлі. З цієї нагоди до Варшави прибув Президент України Віктор Ющенко. Глави України і Польщі підписали політичну декларацію про 60-ліття Акції “Вісла”, a також план дій, так звану дорожню мапу українсько-польських відносин y 2007-2008 роках.

У Торонто під патронатом Світового Конгресу Українців і Конгресу Українців Канади 27 квітня відбувся Апель і Молебень за жертв депортації українців Польщі у церкві Успення Пресвятої Богородиці, а 29 квітня – Академія в Українському Культурному Центрі. Увазі присутніх на Академії було запропоновано виставку “Остаточно розв’язати українську проблему в Польщі”, де представлено чимало унікальних матеріалів та фотографій, що розповідають про громадське, культурне та релігійне життя українців у Польщі.

Опісля того, як усі зайняли свої місця і згасло світло у залі, здавалось, що час перенісся у ті далекі часи – 60 років тому. І полинули спогади учасників трагедії, поезії, уривки з документів, книжок і щоденників у виконанні самодіяльних професійних артистів, кожне слово яких відбивалося щемом у серцях присутніх у залі і ще раз підтверджувало злочинність Акції “Вісла”. Глядачі щедро нагородили виконавців пропам’ятного вечора – Л. Баюс, П. Лопату, Н. Вербенко, С. Геника-Березовського,  В. Грицика, Ю. Келебая, З. Колач, Д. Луців, С. Плотник, А. Назарович теплими оплесками. Зрештою, подяка належиться не лише їм, а й усім, хто причинився до організації заходів з відзначення цієї сумної річниці, і тим, хто своєю присутністю вшанував усіх жертв українського етноциду.

Минуло 60 років, проте до сьогодні Акція “Вісла” не засуджена на державному рівні. Залишається сподіватися, що уряд Польщі врешті зробить це, що згладить ті суперечності та загострення між польським і українським народами, які протягом десятиліть були наріжним каменем спотикання в їхній історії.