Вишита сорочка серед нас

Анна Троян

Вже вчетверте українська громада Торонто і околиць мала нагоду послухати професора Мирославу Кот, помилуватися прекрасними сорочками – шедеврами її талановитих рук і купити її найновішу книжку “Українська вишита сорочка – традиції і сучасність”, Дрогобич: Коло, 2007 ($45). Професор Кот приїхала із старовинного Дрогобича, з України, на запрошення Відділу Союзу Українок Канади ім. Св. Кн. Ольги в Торонто, який святкував 80-ліття свого існування і вважав, що наша вишита сорочка, мабуть, найбільше символізує життя і діяльність свідомої українки-союзянки від піонерських днів аж по сучасність.

 Вишита сорочка – це одежа, найближча до нашого тіла і душі, що віддзеркалює прикмети вірування і краси, які творили покоління наших жінок і дівчат. Професор Кот представила зразки вишитих сорочок з різних районів України, вишиті різними стібами, різними кольорами, святочні і щоденні, всі прекрасні і вишукані, які прикрашали стіни катедральної аудиторії та ілюстрували слова талановитої вишивальниці з далекої України. Всі раділи гостею і терпеливо чекали, щоб вона підписала свою книжку, надзвичайну скарбницю взорів, стібів і стилів сорочок з різних регіонів України. Роботи були такі досконалі, аж не вірилось, що людські руки це вишивали і сшивали.

Професор Мирослава Кот також мала нагоду відвідати Українську Суспільну Службу в Торонто, показати й там свої чудові сорочки і розказати про їхну генезу, стилі і вжиток. Присутні зачаровано слухали і багато що зі свого власного минулого пригадували, коли дивились на збірку прекрасних українських народних сорочок перед їхніми очима.

Також вельмишановна гостя представила виставку своїх сорочок і книжку у Ст. Кетеринс, на Східній Конференції Союзу Українок Канади і Союзу Української Молоді Канади на тему “Хто ми є?”. І знову Професор Кот та її прекрасні, різноманітні вишиті сорочки захопили делегатів і гостей, бо наші піонери та іммігранти вирушали в далеку дорогу з найдорожчими придбаннями у скрині – Біблією, Кобзарем і вишитими сорочками. Це були речі, які віддзеркалювали вартості нашого народу і які до смерті в’язали їх з рідним домом, із тим культурним корінням, яке затверджувало і продовжувало їхню ідентичність як членів українського народу серед чужого світу.

У світі проживає приблизно 64 мільйони українців: 46 – в Україні, 10 – в Росії, а решта – в діаспорі. На мою думку, серед тих мільйонів є лише одна людина, яку ми справді можемо назвати берегинею української вишивки. Вона знана по всій Україні, в Росії, у Сполучених Штатах Америки, в Канаді і багатьох країнах Європи. Це професор Мирослава Кот, Заслужений майстер народної творчости України, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, доцент Дрогобицького Державного Педагогічного Університету ім. Івана Франка. Хоч професійно працювала як доцент кафедри математичного аналізу, в 1982 році Мирослава Кот організувала секцію народної вишивки на факультеті громадських професій, а в 1991-му очолила першу в Україні кафедру методики та історії народних мистецьких промислів у тому ж Дрогобицькому Університеті. Своїм власним життям і творчістю вона забезпечила продовження існування національного народного мистецтва в Україні.

Мирослава народилася у Варшаві як перша дитина батьків з гірських полонин України – батько з Бойківщини, мати з Лемківщини. Коли Мирославі було 10 років, родина вернулась на рідну землю і замешкала в старовинному місті Дрогобичі, де Мирослава закінчила середню і вищу освіту. Вишивати навчилася від своєї мами і навіки полюбила красу української вишивки, якій присвятила понад 30 років свого життя. Не тільки вишивала, але й вишукувала, відшивала, збирала, вивчала, досліджувала, творила і писала. Має багато опублікованих етнографічних матеріалів, а головно три цінні книжки: “Франкова Криниця – червоними і чорними нитками” (1993); “Вишивки Дрогобиччини – традиції і сучасність” (1999); “Українська вишита сорочка – традиції і сучасність” (2007). Останню книжку можна придбати в Торонто у крамниці “Вест Арка”, у крамничці Українського Музею Канади в Інституті Св. Володимира (416-923-3318) і зателефонувавши 905-823-8125. У книжці ви знайдете музейні твори уяви і рук мисткині Мирослави Кот.

Понад 500 учнів перейняло від майстрині науку і вмілість вишивати понад 100 стібами. Понад 20 з тих вишивальниць було прийнято до Спілки народних майстрів України. Її учні експонували свої праці на 114 виставках по всій Україні. Вони представляли вишиття Київщини, Чернігівщини, Полтавщини, Хар-ківщини, Поділля, Покуття, Полісся, Волині, Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини, Львівщини, Буковини і півдня України.

Мирослава Кот отримала заслужене визнання і славу у світовому аспекті. Вона виставляла свої авторські роботи на 45 особистих виставках, в музеях України, в Росії, у Сполучених Штатах Америки і в Канаді. Про цю мисткиню з талантом від Бога пишуть різні науковці – етнографи, мистецтвознавці, педагоги, фольклористи, художники, журналісти в Україні і в діаспорі. Вона заслужила право на свою постійну виставку в музеї “Дрогобиччина”. За народну творчість отримала Премію Вахнянина за 2006 рік. Вдома у неї прекрасний музей власних вишивок.

Особливо гідне подиву її багаторічне прагнення показати світові вершини мистецького таланту українських жінок у вишивках сорочок. У сорочку, в засаді хрестоподібного крою, вкладено скільки любови, надій, символів охорони людських душ від усього злого і нечистого. Крізь літа вишита сорочка до нас промовляє мовою поколінь, голосом незнищеного генома українця, української пісні, кольором українського неба, сонця, поля, українського храму і великої материнської любови.

The shirt, the garment closest to the skin and the soul of a person, is the main component of folk attire and traditionally has always been decorated with the richest patterns. In its infinite variety of decoration the shirt has represented both the material and the spiritual history of the Ukrainian people. It shall always remain a symbol of Ukrainian women, young and old – reaching for beauty to sustain life and to lift us closer to heaven.

In professor Kot’s own words: “We do not want our native embroidered shirt to be locked in the past. It should be a unique and most valuable item in the wardrobe of every girl, woman, boy and man. I believe that the Ukrainian shirt, filled with the innermost feelings of the soul, is a live element in the galaxies making up the grandeur of our Universe.”