Практично увесь архів Легіону Українських
Січових Стрільців до початку Другої світової війни зберігався у Львові. Під час
німецької окупації він був розпорошений і частково вивезений.
Нині найбільше документів УСС зберігається в
рукописних збірках Бібліотеки Народової у Варшаві та в Центральному державному
історичному архіві у Львові. Тут є тисячі документів в окремих фондах “Збірна
Станиця УСС”, “Легіон УСС”, матеріали про українського військового отамана
Легіону Семена Горука, а головне, що зберігся первісний інвентарний опис
документів усього архіву УСС.
З архівних матеріалів
дізнаємось про глибокий патріотизм українців, які прагнули своєї незалежної
держави. Листи про формування Легіону, численні фотографії, публікації у
тогочасній пресі, звернення і заяви, особисті документи стрільців, рукописний
статут свідчать про здатність галичан самоорганізуватись.
Старі світлини
знайомлять із побутом січових стрільців. Кіш УСС набирав новобранців. При ньому
діяли бібліотека, стрілецький хор, оркестр, а також була квартира преси, і це у
час війни. Журналісти та літератори, композитори випускали альманах “Червона
калина”, сатиричний журнал “Самопал”, “Самохотник”. 95 років тому було видано
“Співанки УСС”, але донині стрілецькі пісні популярні і знані, вражають
мелодійністю, оптимізмом, веселістю і не надуманим, а щирим патріотизмом. Осип
Назарук, Лев Лепкий, Гриць Коссак та інші відомі стрільці працювали у Коші і
навчали молодь. Особові справи цих стрільців містяться у фондах історичного
архіву.
Історія вимагає об’єктивного погляду
Один із упорядників виставки,
начальник відділу використання інформації Центрального державного історичного
архіву України у Львові Ігор Смольський зазначає, що, попри те, що історія
стрілецтва сягає майже ста років, є чимало документів, які необхідно вивчати.
“Документів є дуже
багато. Залежно, який погляд ми зробимо, чи відійдемо від міфотворчости тих
подій, чи будемо об’єктивно розглядати ці події. Бо, з одного боку, це
перемога, а з іншого – трагедія, бо це кров українства, яке воювало у складі
австрійської армії. Це потрібно вивчати об’єктивно, працювати потужним науковим
інституціям, досліджувати матеріали не лише в українських архівах і у Варшаві,
щоб побачити об’єктивну картину того часу”.
Битва завершилась 3
травня 1915 року. УСС отримала перемогу над російськими військами, і гора
Маківка опинилась під контролем австро-угорської армії. Відтоді активізувався
національно-визвольний рух у Галичині, а УСС стали важливою силою при
формуванні військ Центральної Ради і основою Української Галицької Армії.
Екс-Президент Віктор
Ющенко у січні цього року підписав Указ “Про заходи з відзначення, всебічного
вивчення та об’єктивного висвітлення діяльности Українських Січових Стрільців”.
Одразу ж голова Держдуми Росії Борис Гризлов назвав цей указ про вшанування
УСС, які брали участь у 1915 році в боях проти російських військ, “недружнім
кроком” щодо Росії. Однак цю подію на загальноукраїнському рівні не
відзначають. А 2 травня відбулося традиційне сходження на гору Маківка і
панахида за полеглими.
У битві на горі Маківка із 29 квітня до 3 травня
1915 року загинули понад 40 українських стрільців, і більш ніж 70 вояків були
поранені. У 1917-1919 роках Січові Стрільці були найбільш боєздатними підрозділами Армії Української Народної Республіки.
PHOTO
Меморіал Українських Січових
Стрільців на горі Маківка