Quo Vadis, Україно? – Намагались відповісти в Оксфорді
Роман Ташліцький,
Оксфорд - Рівне
В Оксфорді відбулася конференція “Модель України”. Це вже третя
конференція з цієї серії (дві попередні відбулися у Вашингтоні і Оттаві), вона називалася
“Внутрішні і зовнішні справи України: Quo Vadis?” Конференція організована Канадсько-Українською
Парламентською Програмою за сприяння Українського Товариства Оксфордського Університету.
Один із найстаріших у світі університетів, мабуть, і не пам’ятає,
коли ще приймав таку кількість гостей з України, а також зацікавлених Україною з
різних країн світу. Адже, окрім українців, у конференції взяли участь більше сотні
учасників із США, Канади, Німеччини, Австрії, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії
і Великобританії. Це були як звичайні українські студенти, що навчаються або навчалися
в різних університетах по світу, так і видатні політики, науковці, громадські діячі.
Наприклад, виступали екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк, завідувач кафедри
українознавства в Римському Університеті “Ла Сапіенза” Оксана Пахльовська чи ведучий
ток-шоу “Свобода слова” Андрій Куликов. А також Микола Рябчук, Ендрю Вілсон, Андреас
Умланд та багато інших.
Перший день конференції відкрив посол Великобританії в Україні
Лі Тернер. Він, зокрема, зазначив, чому Україна є важливою країною: по-перше, це
важливий сусід (країна розміром із Францію має протяжний кордон з Росією і чотирма
членами ЄС); по-друге, це країна, чия стабільність впливає на стабільність у регіоні;
і по-третє, вона може стати прикладом для інших пострадянських країн, якщо справи
у неї підуть добре (Україна може показати, що є альтернатива авторитаризму). Лі
Тернер охарактеризував власне бачення ситуації в Україні, починаючи від економіки
і закінчуючи свободою слова. Особливу увагу він приділив питанню підписання угоди
про поглиблену і всебічну зону вільної торгівлі з ЄС. Пан посол висловив надію,
що президент і прем’єр таки дотримаються заявленого раніше курсу на євроінтеграцію,
і ця угода буде підписана. На думку Лі Тернера, це буде значним кроком у наближенні
України до Європи.
Як завжди, цікавим і метафоричним був виступ Богдана Вітвіцького
з американського Департаменту юстиції. Темою його виступу було верховенство права.
На початку виступу на прикладі гри в футбол він показав, для чого потрібно верховенство
права: у футболі не так важливо, кому належить м’яч чи хто подає, але ситуація міняється
кардинально, коли рефері дозволяє одній команді грати з п’ятнадцятьма гравцями,
в той час як інша має одинадцять або коли правила не зовсім чіткі. Тоді цю гру вже
й футболом не назвеш. Те саме стосується держав і демократії. В Україні поки що,
на жаль, відбувається гра не за правилами, а з правилами.
Микола Рябчук у своїй доповіді зазначив, що добре відомо, яким
має бути демократичне суспільство, невідомо лише, як саме суспільство привести до
такого стану. Зокрема, він навів приклад, як в Україні десять років тому був виданий
український переклад класичної книжки з основ демократій Роберта Патнема “Становлення
демократії”. Нещодавно пан Рябчук помітив,
що книга все ще наявна у книгарні. Коли він запитав у видавців, яким був тираж,
ті відповіли, що всього тисяча примірників. Тобто при тому, що в Україні тисячі
громадських організацій, не кажучи вже про депутатів різних рівнів, ця книга не
користується попитом. Інший момент, який відзначив Микола Рябчук, це те, що не слід
переоцінювати вплив покарання за корупцію і в той же час недооцінювати гарний взірець
для наслідування. Він привів приклад Києво-Могилянської Академії, в якій студенти
і викладачі пишаються тим, що в них нема корупції (при тому, що рівень зарплат досить
низький).
Завершальним першого дня став виступ заступника міністра юстиції
Грузії Георгія Вашадзе. У своїй блискучій презентації доволі молодий чиновник “розклав
на полички” реформи, які вдалося провести в Грузії за останні роки. Внаслідок цього
з найбільш корумпованої країни колишнього СРСР Грузія перетворилася у країну, де
рівень корупції впав до 0.5%. У принципі, питання, чому ж Україні не вдалося піти
схожим шляхом після Помаранчевої революції в 2004 році, залишилося відкритим...
Другого дня конференції Оксана Пахльовська виступила з доповіддю
про культурні аспекти шляху України в Європу, який часто недооцінюється порівняно
з політичним. Пані Пахльовська спрогнозувала, що коли демократія зазнає невдачі
в Україні, можливі два варіанти розвитку подій: дефолт або остаточне перетворення
України у країну третього світу. При цьому вона запропонувала п’ять елементів на
шляху недопущення такої ситуації: поширення знання про Європу в Україні і про Україну
в Європі, моніторинг західними країнами ситуації в Україні (як би там не було, а
влада змушена прислухатися до критики Заходу), рух вздовж англо-саксонської осі,
що допоможе демократії утвердитися в Україні, і, нарешті, молодь. Цей останній елемент
вніс особливе пожвавлення серед присутніх молодих українців, адже, на думку Оксани
Пахльовської, саме молодь, яка має можливість отримати західну освіту, може мати
надзвичайний вплив у розвитку демократичного суспільства.
Дмитро Каневський з українського бюро “Німецької хвилі” в Бонні
надзвичайно цікаво розповів про українську діаспору в Ізраїлі. Зокрема про те, що
українці там чомусь намагаються не виділятися із загальної маси “радянських людей”,
і навіть ті, що приїздять із Західної України, воліють переходити на російську.
Всі етнічні спільноти в Ізраїлі мають свої ЗМІ: німці, поляки, угорці, не кажучи
вже про росіян, які мають десятки газет, дві радіостанції і цілодобовий телеканал.
Українці ж мають лише газету, яка передруковує матеріали з інших російських газет.
З поширенням інтернету ситуація трохи покращилася. Та все ж потрібно щось більше.
Наприклад, український інформаційно-культурний центр, про утворення якого говорив
ще Леонід Кучма під час відвідин Ізраїлю у 2000 році. Понад десять років минуло,
але такого центру все ще не існує...
Мартін Нанн, експерт з міжнародної комунікації з Фонду “Спочатку
люди”, який вже 18 років працює в Україні, завершив останню секцію провокаційною
промовою “Уряд з еліти, створений елітою і для еліти”. У ній він спробував розвіяти
деякі міфи про Україну. По-перше, що Україна – демократична держава. Мартін Нанн
вважає, що це не так: 60% усіх депутатів походять з Києва. Більшість купує свої
місця у парламенті. Чи можна вважати Україну демократичною державою, коли в ній
відсутній будь-який зв’язок між народом і обраними ним представниками? Другий міф:
вертикальна система влади забезпечить стабільність. Мартін Нанн не погоджується.
Партія регіонів – це консорціум п’яти впливових економічних груп, які мають ризик
внутрішнього протистояння. Якщо це протистояння переросте у розкол, вертикаль влади
розвалиться на очах. Міф третій: економіка України розвивається. Насправді ж, серед
інших проблем, останнім часом з українського податкового реєстру зникло близько
44% малого та середнього бізнесу, що може мати катастрофічні для країни наслідки.
Міф четвертий: Україна розділена на дві частини. Проте проведені фондом “Спочатку
люди” дослідження доводять, що це твердження безпідставне. Люди в усіх регіонах
України поділяють однакові пріоритети: діти і освіта, охорона здоров’я, економічна
стабільність, а проблеми розколу сфабриковані політиками. Що можна зробити? Пан
Нанн вважає: щоб демократія запрацювала в українських реаліях, її ідеали мають спочатку
розвинутись зсередини, аби народ спершу зрозумів та прийняв ці ідеали як власні.
У завершальному слові ініціатор і головний організатор конференції
Ігор Бардин зауважив, що українські студенти, як і решта учасників конференції,
не настільки наївні, щоб думати, ніби українська влада враз проникнеться ідеями,
сформованими на цій та інших конференціях цієї серії (адже за задумом конференції
сформована Модель України має бути передана саме українській владі). Проте головне
навіть не це: головне, що коли настане час робити зміни, саме ці люди, які сьогодні
виступають і дискутують, поведуть за собою решту суспільства, і тоді вони самі зможуть
застосувати рішення, сформовані на конференціях.
Завершальна конференція має відбутися у грудні 2011 року в Києво-Могилянській
Академії. Напевно, саме та конференція буде найцікавішою і найпродуктивнішою, адже
вона спиратиметься на здобутки попередніх обговорень і відбуватиметься в епіцентрі
обговорюваних подій. Тому з нетерпінням чекаємо зустрічі в Києві.
PHOTOS
1 - Виступає колишній міністр закордонних
справ України Борис Тарасюк
2
- Під час конференції