“Маємо те, що маємо”

Роман Колісник

Речення з чотирьох слів, сказаних кільканадцять років тому, повторюють не тільки у ЗМІ, але й в усьому народі, в Україні і поза Україною сущому, якби таку “мудрість” сказав сам Соломон тисячі років тому. В народі цей вислів так закоренився, що без нього ні в кут, ні в двері. Мабуть, тому, що його сказав ніхто інший, а Кравчук Леонід Макарович. Перший президент України.

Дехто з історичних пуристів твердить, що Кравчук не був першим президентом України.

А хто?

Інший сучасний пурист відповість: хто, як хто, а може, Горбачов Михайло Сєргєєвич? Він був президентом усього СРСР. Тож і України. Хай і радянської. А його мати говорила аж до своєї смерті державною мовою України, ще поки її схвалила Верховна Рада. І підхвалив президент Янукович.

А справжній пурист скаже: першим був все-таки Михайло Грушевський. Бо він справжній президент і справжній патріот-українець! І до усього того –історик. От!

А тепер і зараз маємо те, що маємо!!!

– Тобто президента Путіна-Распутіна, – я вкусився за язик. Але цьому винен професор Мороз Валентин. Він так його назвав, охарактеризовуючи сучасну ситуацію в Україні у своїй доповіді. Він знає, що має, бо викладає історію у Львові.

– А хто є президент Янукович? – хтось запитав зі зали.

– Він губернатор Путіна. – Пропустив чомусь “Распутіна”. –  Виконує його волю з Києва, – пояснив Мороз.

Але ж політику, філософію, жарти на бік: чому цей простий – аж запростий – вираз Кравчука так спопуляризувався?

Мій приятель – той, який на всяку заковичну ситуацію має відповідь, коротко сказав:

– Тому, що цим можна відповісти на кожну ситуацію кожним жителем України. – Чомусь пропустив “Неньки”, що звичайно вживає… І продовжував:

– Дайми на то. Що маєш – багато чи мало – можеш кожному сказати: маю те, що маю. І будеш рівнятися з найбагатшим олігархом Неньки України. – Не забув додати “Неньки”! – Дайми на то, з Ахметовим чи навіть Януковичем, який має палац на території України більший, ніж незалежне-залежане Монако на території Франції. Бо вони також так само скажуть, якщо скажуть: маю те, що маю. І що! – І продовжував говорити-навчати, як во время оно вже забутий президент Ющенко. – І якщо ти нічого не маєш, все одно можеш сказати: маю те, що маю. І якщо хочеш додати, додай голосно: Нічого! Але маю себе самого! І ніхто тобі не зможе нічого закинути. Навіть політичного.

– А що народ?

– Народ має не те, що має, – особливо наголосив, – але те, що йому залишили президенти: Кравчук, Кучма, Ющенко. І що ще залишить Янукович... Якщо буде що залишати.

“А може б, сказати за професором Морозом – що лишить Путін-Распутін?” – подумав я собі.

Але мій приятель оцю мудрість припечатав ще одним важливим словом, яке широко використовується майже в кожній ситуації в Україні, сказавши: це все в Неньці Україні – “нормально”.