Хто виграв, хто програв?

Walter Cap

Вибори в Україні були демократичні. Знову їздили в Україну інтернаціональні й канадсько-українські – національні – обсерватори і ствердили, що все було гаразд, по-демократичному, з українською закраскою.

Мій приятель зарепортував мені, що Партія регіонів, хоч під проводом “меншовиків”, набрала найбільше голосів.

– Чому меншовиків? – я його спитав. – Ти реакціонер? – очевидно, я зажартував. – Ідеш назад до безславних комуністичних часів, в яких більшовики знищили меншовиків. Воскресаєш їх славу в демократичній незалежній Україні.

Мій приятель тільки підсміхнувся і просто сказав, що він вживає правильної назви з політично-мовної точки зору – бо їх менше.

– Бос Партії регіонів Ринат Ахметов – татарин, а скільки татарів в Україні?

– Який він татарин, я його бачив на фото. Його волосся руде, і він не має скісних очей, – я перебив моєму приятелеві...

– Ти що, хочеш застосовувати в Україні нацистську расову політику? – підкреслив мій приятель.—Хто себе називає татарином, може бути татарином, незважаючи на його фізичний вигляд. І так має бути в демократії!

– То татарин може бути навіть православного віровизнання? – я його хотів дещо сконфузити.

– Навіть греко-католицького, – майже вигукнув мій приятель. – Важливо, що Ахметов – найбагатша людина в Україні. І тому він виграв! І він великий демократ...

– Демократ?! Ха-ха-ха...

– Не ха-ха-ха, а демократ, бо народними депутатами в його партії вибрали його персонального водія і двох особистих охоронців. І демократично виграв вибори...

– Як то виграв? – Я не здавався. – Купив голоси за доляри?

– Не так просто, – відповів з притаманним моєму приятелеві в таких випадках скрипучим голосом, – не за доляри, а за гривні, перемінені на доляри. І то американські в Америці.

Я його не розумів. Він похитав головою й пояснював.

– Бачиш, Ахметов, чи Ахмєтов, як ти його називаєш, не тільки зробив мільярди гривень з нічого, але ці гроші не затьмарили його розуму. І він найняв найкращу фірму в Америці, яка виграла вибори для Буша-сеньйора, для Буша-юніора і третій раз – для Буша – вже тепер півсеньйора, бо постарівся на шість років. Хіба знаєш, про яких Бушів я говорю...

Я нічого не відповів.

– Отже, тиждень перед виборами в Україні нью-йоркський щоденник “Валл Стріт Джорнал” надрукував статтю про вибори в Україні. І знаєш що? – Мій приятель дивився мені довго в очі. – У тій статті докладно було передбачено, що Партія регіонів отримає 30 відсотків голосів. Не менше.

– Як ця фірма це зробила? – я, заскочений, запитав.

– Ніхто не знає, навіть сам Ахметов і Янукович. І історик професор Мороз не знає. І соціаліст Мороз не знає. І я не знаю...

– От біда, – я почав нарікати. – Уряд Америки підтримував Помаранчеву революцію, президент Буш – Ющенка, а через цих американських республіканських експертів Ющенко програв парламентські вибори.

– От біда, біда, – мій приятель притакнув. – Бо наші революціонери-помаранчівці були б “більшовиками”, якби мали розум татарський. А то вони створили собі щось три десятки партійок. І славний Драч – йому не дивуватися, він поет. І, здавалося б, випечений у Верховній Раді, як котлета у мікропечі, Литвин. І голова Руху. Як його звати? І всі опинилися під  політичним плотом. Тепер між нардепами українці будуть дійсно меншовиками – справжніми. Не потягнули в один гуж, як пророкував гетьман Мазепа.

Я мовчав. Не хотілося мені навіть думати...

– Не переживай, – потішав мене мій приятель. – Нема трагедії. Ахметов і Янукович ще не виграли, а Ющенко з демократами ще не програв!