Чи створить коаліцію УПА?

Богдан Червак

Вже стало традицією напередодні та під час відзначення 9 травня згадувати про Українську Повстанську Армію, необхідність її державного визнання. Не став винятком і цей рік. Правда, цьогорічні заяви щодо  відновлення справедливости стосовно ветеранів ОУН і УПА прозвучали у дещо новому ракурсі.

Передусім треба відзначити, що вперше Президент України Віктор Ющенко, на відміну від своїх попередників, недвозначно й публічно висловився за прийняття Верховною Радою закону, який “визнає воїнів УПА ветеранами Великої Вітчизняної війни”. Більше того, глава держави дав зрозуміти, що питання державного визнання УПА має стати одним із пунктів політичної угоди, яка визначає принципи формування парламентської коаліції.

Таким чином, Президент Ющенко повністю поклав відповідальність за вирішення однієї з найболючіших суспільних проблем на депутатів Верховної Ради України нового скликання. У цьому зв’язку виникає логічне запитання: чи зможе парламент виправдати сподівання Президента?

Під час виборчої кампанії жодна політична сила, що потрапила до найвищого законодавчого органу, не зафіксувала питання державного визнання ОУН і УПА у своїй передвиборній програмі. Навпаки, Комуністична партія відверто заявляла, що не допустить визнання ОУН і УПА. З цією метою комуністи навіть підготували і зареєстрували у тодішньому парламенті законопроект під промовистою назвою “Про статус і соціальний захист громадян України, які постраждали від дій ОУН й УПА в період Великої Вітчизняної війни і післявоєнний період”.

Заважаючи на те, що ідею визнання УПА підтримує Президент, можна сподіватися на її підтримку фракцією “Наша Україна”, яка, до речі, у попередньому парламенті у своїй більшості підтримувала всі законопроекти, що стосувалися визнання УПА. Крім того, член НСНУ та віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко домігся поновлення урядової комісії з питань вивчення діяльности ОУН і УПА, яка вкотре підтвердила, що не існує жодних історичних фактів, які б стояли на перепоні позитивного вирішення цього питання.

Однак, як відомо, голосів “Нашої України” замало, щоб бути упевненим у розв’язанні зазначеної проблеми. Тут не обійтися без підтримки, у першу чергу ймовірних учасників коаліції – БЮТ та СПУ.

У попередньому складі парламенту депутати БЮТ до питання визнання УПА підходили без особливого ентузіазму. Більшість з них не голосувала “проти”, але й не голосувала “за”. Це питання неодноразово ставало предметом суперечок між фракцією “Наша Україна” і БЮТ. Проте, заважаючи на нові політичні реалії та суттєве поповнення фракції БЮТ, можна очікувати на зміну позиції. Вселяють оптимізм окремі висловлювання лідерки БЮТ Юлії Тимошенко. Так, у квітні цього року на запитання слухачів рівненської радіостанції “Трек” щодо того, чому парламентська фракція Блоку Юлії Тимошенко не голосувала за надання воїнам ОУН-УПА статусу учасників бойових дій, Юлія Тимошенко відповіла: “Це приклад того, яка брудна пропаганда ведеться проти нашої команди в Україні”. Більше того, наголосила Тимошенко, депутат парламентської фракції очолюваного нею Блоку, народний депутат України Андрій Шкіль є автором законопроекту щодо надання воякам ОУН-УПА статусу учасників бойових дій, “за який ми голосували і будемо голосувати завжди всі до єдиного”. Вона також додала, що коли її команда прийде до нового парламенту, відповідний закон буде одним із перших, прийняття якого домагатиметься фракція Блоку Юлії Тимошенко.

Якщо позицію БЮТ можна кваліфікувати як неоднозначну, але таку, що в принципі може схилитися до визнання УПА, то із СПУ все зрозуміло одразу. В усіх попередніх скликаннях парламенту соціалісти були послідовними: вони голосували проти будь-яких спроб навіть винести це питання на порядок денний. Багатьом запам’ятався “афоризм” Олександра Мороза, який у свій час заявив, що скоріше на його долоні виросте волосся, аніж СПУ проголосує за державне визнання ОУН і УПА. Правда, в інших питаннях соціалісти були менш принципові. Згадаймо успішну співпрацю “опозиціонера” Мороза та глави Адміністрації Президента Кучми  Віктора Медведчука щодо так званої конституційної реформи. Це вказує на те, що за певних умов, скажімо, додаткових урядових портфелів, соціалістів можна “зламати”. Але гарантій при цьому немає жодних.

Якщо голосів “Нашої України” та БЮТ недостатньо, а на Мороза не можна покладатися, то прихильникам визнання УПА доведеться звертатися за підтримкою найбільшої парламентської фракції – Партії регіонів. На перший погляд проросійська фракція Януковича навряд чи може бути союзником у справі визнання боротьби українських націоналістів. Але це на перший погляд. Чимало людей ще пам’ятає, як напередодні президентських виборів тодішній прем’єр-міністр України Віктор Янукович, виступаючи у Києві перед ветеранами війни і праці,  висловив думку про те, що слід, нарешті, і в Україні вийти зі стану протиборства різних політичних сил, примирити наших співвітчизників, які брали участь у бойових діях Другої світової війни на різних фронтах, і заради громадянського миру й злагоди надати воякам УПА статус учасників бойових дій. Дослівно Янукович заявив таке: “Я упевнений в тому, що усіх, хто воював і звільняв нашу рідну землю, варто дорівнювати до цього статусу. І не слід поділяти на “своїх” і “чужих”. Це справа держави, це справа місцевої влади, і в жодному випадку такої ворожнечі всередині держави не має бути... Над цим питанням ми будемо найближчим часом працювати”. З цього приводу народний депутат і палкий прихильник ідеї визнання УПА Михайло Косів навіть оприлюднив депутатський запит, у якому закликав уряд негайно подати на розгляд парламенту законопроект про визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні та поширити на всіх вояків УПА статус учасників бойових дій.

Чи змінив свої погляди на комбатантів УПА Віктор Янукович? Це не риторичне запитання. Бо може так статися, що та чи інша відповідь на нього стане останнім аргументом щодо визнання боротьби ОУН і УПА у Верховній Раді.

Якщо підсумувати розмірко-вування та тему спроможности нового депутатського корпусу розв’язати проблему державного визнання учасників національно-визвольної боротьби ОУН і УПА, то можна зробити висновок: по-перше, у зв’язку з підтримкою ідеї визнання УПА Президентом України та значною частиною новообраних депутатів існують непогані шанси позитивно вирішити це питання. По-друге, питання визнання ОУН і УПА вже стало предметом політичних переговорів стосовно створення коаліції. Це може пришвидшити процес визнання, але й може його похоронити.

Тим часом тих, довкола яких політики ведуть гарячі суперечки, а саме ветеранів УПА, з року в рік стає все менше. А ті, кому Бог дав здоров’я, втомилися чекати на справедливість. Чи дочекаються?