50-річчя Курсів Українознавства ім. Івана Франка

О. Логвиненко

11 листопада 2006 р. в Домі Української Молоді в Едмонтоні відбулася надзвичайна подія.  Святковий одяг, гарний настрій і багато, багато знайомих, привітних, усміхнених облич. Це ж “наше” велике свято – вшанування випускників Курсів за цілих 50 років. Тут наші діти і внуки, наші приятелі, викладачі Курсів і між ними той, хто разом з іншими громадськими діячами 50 років тому започаткував Курси Українознавства – д-р Петро Саварин.

Коротку історію Курсів можна прочитати в числі 47 “Нового Шляху” за 30 листопада 2006 р. А сьогодні хочеться розповісти про те, як відбувалися святкування.

Дуже приємне враження справила на гостей прекрасно вдекорована зала – кольорами Курсів – золоті числа 50 – кульки на сцені, і зі смаком прикрашені столи – золоті соняшники і голубі волошки у вазах посередині кожного стола, програмки вечора і в золотих коробках –шоколадки на пам’ятку з написом Курсів. Все це створило теплу атмосферу. Також для тих, хто прийшов раніше, було шампанське і запашні полуниці – гарно розкладені на столах при вході, а вишколені кельнери пропонували гостям напої.

Після 7-ої години вечора почався бенкет. Господарем на ньому був усім відомий в Едмонтоні диктор радіопередачі п. Роман Британ, який дуже чемно старався заспокоїти говірливу публіку, щоб почати офіційну програму. Протягом цілого вечора він ділився з нами своїми гарними споминами з Курсів.

Всеч. о. А. Тарасенко розпочав бенкет молитвою, яку відмовили всі разом. Це дуже гарний звичай, бо ми, присутні, хочемо бути учасниками вечора, а не тільки глядачами. Це саме можна сказати і про відспівання національних славнів.

Офіційні привіти від федеральних, провінційних та міських урядів виголосили достойні гості, вручаючи при цьому пам’ятні таблиці. Наш щирий патріот, міністр освіти, дост. Євген Звоздецький гарно привітав випускників та всіх, які причинились до святкування 50-річчя існування Курсів.

У мистецькій програмі вечора виступали чимраз більш відомі співаки з ансамблю “Ре мінор” у складі Маркіяна Лазурка, Ореста Ґроха, Олеся Лазурка, Миколи Білаша і Стефана Лазурка. Публіка нагородила їх теплими оплесками. Також виступили студенти-музиканти Микола Середич і Павло Горпинюк, які виконали два популярні твори.

Слово від співзасновника Курсів д-ра Петра Саварина було дуже зворушливим. Він сказав: “Якби не Українська Церква, народні доми, різні українські організації та інституції, якби не школи, всякі курси, хори, танцювальні чи музичні ансамблі, якби не численні працівники на громадському, культурно-освітньому, науковому чи політичному полі, по українцях у Канаді давно би слід застиг. До великої міри їм, іменним і безіменним, сьогодні завдячуємо тим, що на карті світу стоїть мрія всіх поколінь – вільна незалежна Україна. Тож у 150-річчя народження патрона Курсів Українознавства Івана Франка і 50-річчя Курсів в Едмонтоні низько схилім у пошані їх наші голови”. 

Співголови організаційного ко-мітету Юрій Дитиняк і д-р Петро Ролланд вручили грамоту і пам’ятну книжку д-рові П. Саварину, а також дружинам покійних засновників Курсів – п-і Марії Росляк, п-і Олені Стефаник, дітям покійного М. Хомяка та п-і Любі Базюк, чоловік якої написав обширшу історію Курсів від заснування по 2000 рік. Нехай добра пам’ять про них залишиться надовго між нами.

Цікавою точкою програми став виступ знаменитого скрипаля Василя Попадюка. На превеликий жаль, мікрофони збоку сцени підбирали його гру, і звук був заголосний та неприродний. Дуже шкода, бо пан Попадюк міг дуже легко обійтися без мікрофонів у цій залі, і тоді можна було б почути правдивий звук його магічної скрипки.

Варто згадати знамениту, смачну вечерю. Шеф Дому Молоді і його чемні та ввічливі помічники дуже добре вив’язалися зі свого обов’язку – їхній вибір страв, різноманітність десертів, спритність у подаванні горячої вечері такому чисельному (голодному) гурту людей довело, що вони фахівці у своїй справі. Абсолютно ніхто не залишився голодним, і всі висловлювали своє задоволення від дуже смачної вечері. Щиро дякуємо.

Кінцеву молитву провів о. Юрій Подтепа.

Святкування розтягнулося на-довго, але для тих, хто готовий був почекати, забава виявилася дуже приємною. З присутніх на бенкеті 370 осіб було багато молоді. Нам, старшим, було приємно спостерігати, як наші молоді несміливо починають спілкуватися, танцювати і розмовляти між собою.

Присутні мали нагоду оглянути табло – з першого року існування Курсів до сьогодні. Скільки таланту вклали виконавці, щоб цікаво оформити пам’ятки учителів і випускників!  Табло були розміщені при вході і в окремій кімнаті, де на спеціальній виставці, яку приготувала наша працьовита архівістка п-і Надя Цинцар, знаходилися також свідоцтва учнів, програмки з попередніх святкувань та експонати учнів Курсів Українознавства, які залишилися власністю Курсів.

На згадку про 50-річчя кожен випускник безкоштовно отримав пам’ятну книжку, яка буде гарним спомином про молоді літа. Книжка дуже вартісна, бо в ній є важливі статистичні дані про Курси за 50 років. Крім історії Курсів, українською і англійською мовами подано біографії директорів Курсів за той час та список усіх випускників і роки, коли вони складали матуру. У книжці також вміщені імена викладачів і роки, в яких вони викладали на Курсах. Надзвичайно цікавими є табло з кожного року та імена тих, які їх оформлювали. Це справді гарно продумана і професійно виконана праця.

Співголова Ювілейного Комітету п. Юрій Дитиняк на закінчення бенкету повідомив, що з нагоди 50-річчя Комітет має на меті заснувати Фонд Навчальних Вкладів (Endowment Fund) при КІУС при Альбертському Університеті.

Як сказав п. Дитиняк: “Нам також хотілося б залишити тривалий слід майбутньому поколінню, і тому ми створили цей Фонд”. Курси вклали $50,000 на почин цього Фонду, а альбертський уряд зобов’язався дати $75,000. З цього Фонду кожного року стипендії в сумі $2,000 будуть виплачуватись учням, котрі хочуть поїхати в Україну, щоб студіювати українські предмети. Перевагу в отриманні стипендій будуть мати колишні випускники Курсів Українознавства. Отже, навчання не мусить закінчуватися із закінченням Курсів, а продовжуватиметься і в Канаді, і в Україні. Гарна ідея і праця отримає своє продовження вже у 2007 році.

Ювілейний комітет складався із таких осіб:  Юрій Дитиняк – голова, Петро Ролланд – голова, Люба Бойко-Белл, Галина Котович, Ліда Василин-Брода, Лілія Суха, Людмила Середич.  Допомагали:  Діанна Ґрох, Євген Дитиняк, Володимир Поріцький, Іван Іщенко.

Всім їм належиться велике признання за успішне проведення святкувань. Багато годин їх праці у різних комітетах подарувало нам пам’ятний вечір у колі своїх рідних – наших випускників, і їм, членам комітету, від нас – велике спасибі!