Прем’єра фільму Сергія Буковського про Голодомор на конференції в Колумбії

Оксана Закидальська

НЬЮ-ЙОРК – На міжнародній конференції “Візуалізація Голодомору: український голод-геноцид 1932-1933 років у фільмі” вперше у Північній Америці представлено стрічку Сергія Буковського “Живі”. (Світова прем’єра фільму відбулася в Києві 21 листопада 2008 р.) Конференцію 2 грудня 2008 р. організувала Програма українських студій при Колумбійському Університеті.

Сергій Буковський – режисер документального серіалу про Другу світову війну “Війна. Український рахунок” і фільму  “Назви своє ім’я” про Голокост в Україні. Створити найновіший фільм режисер був запрошений Фондом “Україна-3000”, який очолює Катерина Ющенко, щоб відзначити 75-ліття Голодомору.

Сергій Буковський пояснив, що “ми собі поставили дві цілі: включити наші події 1932-1933 років у світовий контекст і закріпити на відео останніх свідків, бо герої цього фільму – діти Голодомору”.

У фільмі контекст подає читання щоденника валійського журналіста Ґарета Джонса (1905-1935), який був в Україні три рази у період 1932-1933 рр. Він, як і Малколм Маґґерідж, засуджував ганебні статті Валтера Дюранте, котрий заперечув існування голоду в Україні. У цій справі Джонс написав листа до редакції “Нью-Йорк Таймс”, який газета видрукувала.

Режисер Буковський підкреслив, що фільм “не тільки представляє спогади-факти, але також старається зрозуміти причини і наслідки трагедії та викликає емоційну реакцію у глядачів”. У стрічці режисер свідомо оминає показ жахів голоду – трупів, канібалізму, рахування померлих. Зате в інтерв’ю зі свідками показано зблизька яскраві лиця “Живих” – древніх бабусь з лагідними чи веселими очима, старих дідусів із засмаленою і зморщеною шкірою – в сильних, часто мовчазних сценах. “Це історія, розказана в ніжному і тихому голосі”, – сказав режисер.

Колумбійська конференція зосередилася на кіно як на засобі пояснення Голодомору і його наслідків. Юрій  Шевчук, директор Українського Кіноклубу при Колумбії і організатор конференції, звернув увагу на те, що Програма українських студій Колумбійського Університету широко визнана як провідний центр студій українського фільмового мистецтва в Північній Америці. Він сказав, що не тільки бракує фільмової документації Голодомору – через заперечування СССР його існування, але й тільки недавно почалося збирання матеріалів для створення такої документації.

Важливий принцип представлення Голодомору – це довести, що він був геноцидом українського народу. Професор Роман Сербин звернув увагу на те, що 9 грудня минули 60-ті роковини, відколи ООН прийняла “Конвенцію про запобігання та покарання злочинів геноциду”. Рафаел Лемкін, який працював над визначенням явища геноциду, згідно з новознайденим документом “Совєтський геноцид в Україні” ще у 1950-их роках назвав Голодомор геноцидом. Проф. Сербин твердить, що Голодомор-геноцид включає не тільки сам голод, але й цілу совєтську кампанію проти українців, починаючи з другої половини 1920-их років.

Студентка кінематографії На-таша Михальчук висвітлила свій фільм “Колки” – розповідь про село свого батька на Поділлі, де вона записала розмови з мешканцями села, які розповіли про свої пережиті лиха – колективізацію, Голодомор, німецьку окупацію, табори в Німеччині і післявоєнний голод. Її короткометражний фільм – приклад живої історії і в той самий час дуже особисте переживання.

Кріспін Брукс (куратор Інституту Архіву Візуальної Історії Фундації Шоа) розповів про згадки Голодомору у свідченнях українських жидів, які Фундація Шоа збирала на відео в Україні. Деякі з них були використані у фільмі “Скажи своє ім’я”. Із 3500 таких свідчень 750 згадують Голодомор, і д-р Брукс звернув увагу на те, що архіви Фундації Шоа можуть служити ресурсом для досліджень Голодомору.

Одноденну конференцію і показ фільму “Живі” відвідало близько 100 осіб. Стрічку “Живі” буде подано на фестиваль фільмів у Берліні, а на початку березня її буде висвітлeно в Торонто.

(Більше інформацій і короткий уривок з фільму “Живі” можна знайти на сайті: http://theliving.org.ua)