Бл. п. Зеновій Дуда

Ділимося сумною вісткою, що 1 грудня 2008 р. відійшов у Вічність Зеновій Ростислав Іван Дуда.

З. Дуда народився на Західній Україні, в Любачеві 10 жовтня 1922 року, син Івана і Марії Дудів, у родині був ще один син – Богдан. З наймолодших літ пан Зеновій любив допомагати своєму вуйкові, лікарю  Жуку і мав бажання також стати лікарем. Він почав медичні студії у Львові, але Друга світова війна не дала йому нагоди закінчити навчання. Все ж таки у повоєнні роки, одружений з пані Зонею, переїхав до Ґрацу (Австрія), де продовжував медичне навчання. Але у 1949 році через переїзд до Канади Зеновій  змушений перервати студії.

Родина Дудів спочатку приїхала до Вінніпегу, а потім через деякий час до Монреалю, де народилася дочка Іриса. У Монреалі пан Зеновій активно працював з молоддю у Пласті як виховник.

У 1960-х роках родина Дудів переїхала до Торонто, і у 1964 році пан Зеновій професійно стає суспільним працівником (Social Worker) у Catholic Children’s Aid Society, де працює аж до початку 1990-х років, коли пішов на емеритуру. На цій праці він постійно відповідав за догляд над родинами, які потребували уваги й допомоги. Хоч він і пішов на емеритуру у віці 65 років, його далі кілька років ще кликали назад до праці.

Від самого початку до переїзду до Торонто пан Дуда включився  в українське громадське життя, спочатку як член Куреня Лісових Чортів при Пласті він був виховником, організовував табори для молоді та заснував молодіжний духовий оркестр. У 60-их роках він також вступив до Суспільної Служби Українців Канади, Філія Торонто, і у 1969 році його обраного головою Філії. Тут він мав нагоду виявити свій організаційний хист. У 70-их роках він роз’їжджав по Онтаріо, щоб організувати нові філії ССУК у Ошаві, Гамільтоні, Сент Кетеринс, Оттаві, Віндзорі та Монреалі. За його головування Філія ССУК  Торонто продала приміщення на Батерс, і було куплено будинок на Блюрі, де й по сьогодні вона знаходиться; у 70-их роках Філія отримала звільнення від оплати податків; перевезено Централю ССУК з Вінніпегу до Торонто до приміщення при Філії; Філія отримала статус як неприбуткова організація; почато сторінку про Суспільну Службу на радіопрограмі “Прометей“; організовано добровольців на збирання фондів; організовано першу лотерею; отримано вперше New Horizon’s Grant на програму для людей похилого віку; отримано ґрант від міста Торонто; створено осередок мистецтва при Філії; створено дискусійний клуб; започатковано З’єднаний Харитативний Фонд; створено Фонд “Поміч Україні” на допомогу політв’язням і репресованим в Україні і започатковано гуртки ручних робіт. Всі ці акції булo започаткованo в період головування З. Дуди та за його ініціативою.

У 1978 році обрано пана Зеновія на голову Світової Ради Суспільної Служби при Світовому Конгресі Вільних Українців, яку він очолював 15 років до 1993 року. На початку 80-их років українська молодь почала виїжджати з Польщі до Австрії. Пан Зеновій як голова СРСС відразу поїхав до Австрії запізнатися з ситуацією і звідти організував комітет для біженців, а у Канаді при допомозі централі ССУК та організації США та Австралії розвинув програму спонсорства для втікачів з Польщі та України.

Ще перед незалежністю України, у 1991 році пан Зеновій їде в Україну шукати активістів, щоб організувати Суспільну Службу України на зразок Суспільної Служби Українців Канади. У 1992 році відбувається Перший з’їзд ССУ у Києві, в якому беруть участь представники з 26 областей України і де започатковано понад 100 осередків ССУ.

За його відданість українська громада діаспори  оцінила його великий вклад праці. Пан Зеновій був нагороджений Конгресом Українців Канади медаллю ім. Тараса Шевченка та медаллю Св. Володимира Великого від Світового Конгресу Українців. Він також отримав почесне членство від Філії ССУК Торонто та почесне членство від СРСС при СКУ.

Але це не все, найголовнішим й більш важливим був його дар приятельства. Він цінив і любив людей і все радо і з усмішкою старався подати руку.

Нехай Всевишній прийме його в царство небесне, і пам’ять про нього буде вічною!

Ольга Даниляк