Ольга Кобилянська у прочитанні Марка Павлишина

На переломі нового століття визначні постаті іншого епохального перелому – ХІХ-ХХ століть – викликають загострену увагу філософів, культурологів, мистецтвознавців. У них сучасні дослідники шукають не лише “історичної правди”, а й відповідей на пекучі питання сьогодення. Однією з таких центральних постатей української літератури переломної доби є Ольга Кобилянська. Переосмислення її особистости почалося з викличної студії Соломії Павличко “Дискурс модернізму в українській літературі” (1997), а знайшло надзвичайно цікаве продовження у дослідженні Тамари Гундорової “Femina Melancholica: Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської” (2002).  І ось нова інтерпретаційна пропозиція – книга відомого австралійського літературознавця-україніста Марка Павлишина “Ольга Кобилянська – Прочитання”, що була опублікована 2008 р. у Харкові.

 На велике щастя торонтських шанувальників літератури, на початку листопада професор Університету ім. Монаша Марко Павлишин перебував у Торонто. 9 листопада він виступив з доповіддю на черговому засіданні НТШ (котре традиційно відбулося у приміщенні КУМФу) і ознайомив численних зацікавлених слухачів зі своєю глибоко продуманою і водночас оригінальною концепцією біографії  та творчости талановитої письменниці. Назвавши свою доповідь “Модерність, приватність, нація: Ще раз про Ольгу Кобилянську”, проф. Павлишин одразу окреслив три головні аспекти свого дослідження. Щодо модерности доповідач наголосив, що існує принаймні три розуміння цього терміну. Перший – модерн як стилістичний напрям кінця ХІХ – поч. ХХ ст., що характеризується культом прекрасного, підкресленого естетизму, хворобливою неврів-новаженістю та виснаженістю, еротизмом і містикою. Все це можна знайти у Кобилянської як репрезентанта своєї епохи (зрештою, даний аспект був переконливо проаналізований Т. Гундоровою). Другий – модерне як сучасне, що безпосередньо резонує з нашим часом, особливо з таким типовим для постмодернізму скептицизмом щодо великих історичних наративів. Тут М. Павлишин вперше знаходить докази такої модерности О. Кобилянської, зокрема в її романі “Земля”, де непевність навколо вбивства брата братом цілком суголосна сучасному постмодерністському амбівалентному (чи “поліва-лентному”) cвітовідчуванню. Тре-Ютє розуміння модерности як історичної концепції, породженої епохою Просвітництва, що визначає європейську новітню культуру як таку, пов’язане з усвідомленням автономности людини, її раціонального і критичного ставлення до суспільного ладу. І тут, як наголосив М. Павлишин, Ольга Кобилянська цілком відповідає критеріям модерности, і не лише в захопленні ідеями Ф. Ніцше, але й у полеміці з ним. Так, зокрема, її приваблює ніцшеанська надлюдина, однак вона усвідомлює, що в реальному житті на заваді реалізації ніцшеанського ідеалу завше стоять структура існуючого суспільства і випадковість людського досвіду. Чи не найпереконливішим доказом останнього стало саме життя Ольги Кобилянської, зокрема її стосунки з Осипом Маковеєм, чому, власне, проф. Павлишин присвятив другу частину своєї доповіді (“Приватність”). Базуючись на неопублікованих матеріалах, зокрема листах О. Кобилянської та її незакінченій повісті “Доля”, М. Павлишин показав, наскільки несприятливою виявилась доля до цієї сильної, талановитої і духом незалежної жінки.

Заключний розділ доповіді було присвячено проблемі нації та національного самоусвідомлення письменниці. Почавши писати німецькою мовою, О. Кобилянська свідомо стала на шлях українства. Не останню роль у цьому відіграло те, що власне українські літератори (І. Франко, М. Грушевський) побачили в ній те, чим вона сама себе вважала – модерною інтелектуалкою, тоді як німецькі критики цінували її головно за локальну “екзотику”. Тема нації як свідомого вибору, що звучить у багатьох творах Кобилянської, є центральною темою її роману “Апостол черні”. Тут письменниця висуває власну концепцію “малих кроків” у процесі націєбудівництва, а справжніми героями нації  вона вважає жінок-сподвижниць у здійсненні малих, але таких важливих і практичних чинів. У світлі нового прочитання Марком Павлишиним життя та творчости Ольги Кобилянської вона сама постає перед сучасним читачем як героїня – не малого, але великого чину, що принесла в українську літературу живий подих європейськости та модерности.

Дагмара Турчин-Дувірак