Отець Тарас Барщевський

про переклади

Святого Письма

на українську мову

Даґмара Турчин-Дувірак,

пресовий референт НТШ

--------------------

6 листопада на засіданні НТШ в Торонто відбулася радше незвичайна доповідь. Доповідачем був священик – о. Тарас Барщевський з України, а предметом його доповіді були переклади Святого Письма на українську мову. Постать доповідача і тема його доповіді зібрали численну громаду, яка вщерть заповнила галерею КУМФ, що на Блюрі.

Отець Барщевський народився в Боснії-Герцеговині, навчався в Римі, де отримав ступінь бакалавра, а тепер працює в Українському Католицькому Університеті.  О. Барщевський є автором ряду наукових праць, а також редактором кількох найновіших видань Святого Письма українською мовою. Зараз він працює над докторською дисертацією, що присвячена дослідженню українських перекладів Святого Письма. Методології та історії цих перекладів він і присвятив свою доповідь 6 листопада.

Почавши з методології, доповідач вдався до опису всієї складності, яка стоїть перед перекладачем, що береться за фаховий переклад тексту з однієї мови на іншу. Справді, на відміну від давніх уявлень про мову як певну номенклатуру слів, сучасні лінгвісти представляють мову як складну семіотичну структуру, в якій знакові – семантичні – поля творять взаємини, що є унікальними в кожній національній мові і тому не підлягають точному, буквальному перекладу. О. Барщевський проілюстрував цю тезу низкою переконливих прикладів. Наприклад, одне і те саме поняття в різних мовах є різного роду, як-от “слово” в українській є середнього, в грецькій – чоловічого, а в італійській – жіночого роду. Інша складність – історичний розвиток чи вмирання мов, де у процесі губляться чи істотно змінюються значення слів та виразів, які цілком інакше сприйматимуться сучасним читачем. Словом, наголосив доповідач, кожна унікальна мова творить унікальний світогляд, унікальне бачення світу.

То як же все-таки бути з перекладами, які, як знаємо, є необхідними у встановленні комунікації поміж людьми різних народів і обміну культурними вартостями? Існує два можливі шляхи. Перший – вірність букві чи формі, де переклад прагне найточніше зберегти, репродукувати оригінальне першоджерело. Як правило, такий буквальний переклад часто деформує зміст, бо, прагнучи його достеменно передати, віддаляє його водночас від сучасного читача. Другий шлях – функціональної відповідності, що ставить за мету відтворити не букву, а внутрішній зміст, значення оригінального тексту. Тут перекладач значною мірою пристосовує текст до понять нинішнього дня і прагне зробити його максимально доступним, зрозумілим сучасному читачеві. Зрозуміло, що в цьому випадку переклад стає великою мірою авторським, художнім твором і втрачає певні особливості оригіналу.

Як бачить о. Барщевський найбільш адекватний переклад? Для цього, вважає він, перекладач мусить керуватися кількома основними критеріями. Перше: вірність джерелу – максимальне вивчення та розуміння оригінального тексту. Друге: вірність адресату. Перекладач має чітко усвідомлювати, як у випадку Святого Письма, для кого він творить переклад – для дітей чи дорослих, для церковної служби (а отже, тексту слуханого, а не читаного) чи для студентів-богословів і т. д.

Перейшовши до історичного огляду українських перекладів Святого Письма, о. Барщевський ствердив, що українцям таки пощастило мати добрі переклади. Впродовж століть, почавши від літургійних перекладів Кирила і Методія церковнослов’янською мовою, українська церковна література поповнювалася і збагачувалася такими шедеврами, як Остромирове Євангеліє – найдавніший датований рукопис Київської Руси (1057 р.), Реймським Євангелієм XI ст., яке Анна Ярославна привезла до Франції, Юр’ївським та Галицьким Євангеліями XII ст., Бучацьким Євангелієм XIII ст., а далі Пересопницьким Євангелієм та Острозькою Біблією XVI ст. та багатьма іншими. У XIX cт. до перекладів Святого Письма вже сучасною українською мовою бралися найвизначніші поети та письменники, серед них Т. Шевченко, М. Максимович, П. Куліш, І. Нечуй. У XX ст. до них долучилися І. Огієнко та о. І. Хоменко.

Повний переклад Святого Письма, здійснений о. Хоменком, є насправді спільною працею багатьох людей. Мовну редакцію цього перекладу, що вийшов 1963 року, здійснювали такі видатні постаті української модерної літератури, як І. Костецький та В. Барка. Як повідомив на закінчення доповіді о. Тарас Барщевський, сьогодні у Львові здійснено нову мовну редакцію перекладу о. І. Хоменка, в якій безпосередню участь брав і доповідач. Побажаємо ж успіхів о. Барщевському у його науковій, перекладацькій і редакторській праці, що сприяє донесенню Святого Письма до нових поколінь українців XXI століття.

PHOTO

Отець Т. Барщевський під час доповіді