Добром сповнені серця

Ігореві Мазурику було лише чотири рочки, як він назавжди залишав рідну землю. Надворі стояли грізні й людиноненависні сорокові роки минулого століття. Батьки брали активну участь у національно-визвольних змагах. Сталінський режим нещадно губив життя українських патріотів. Велика родина Мазуриків, побоюючись комуністичного молоху, подалася із села Денисів, що на Тернопіллі, у далекі світи. Спочатку кілька років перебивалася в Німеччині, відтак місцем свого осідку обрала Канаду. Тут пан Ігор закінчив коледж бізнесу, став працювати у нафтодобувній промисловості. Цікаво, що з цього місця роботи вийшов і на пенсію.

Звісно, не захотів вести розмірене життя пенсіонера. Адже звик бути завжди в русі. Якось його запросили на доброчинний вечір. Не відмовився, прийшов і познайомився з лікарем Мироном Семкулеєм, корені якого теж з Тернопільщини. Виявилося, що пан Мирон кілька років тому зорганізував благодійну організацію „Медичне милосердя”, яка надає допомогу нужденним Індії, Бірми, Непалу. Про рідну Україну, певна річ, теж не забули. Коли Семкулей запропонував йому обійняти в організації посаду виконавчого директора, не відмовився. І ось уже вісім років Ігор Мазурик клопо-четься, переймається проблемами малозабезпечених українців, а також деяких установ.

Об’єктами уваги канадського „Медичного милосердя” в Україні стали передусім фельдшерсько-акушерські пункти, сільські амбулаторії, лікарні, а також дитячі садочки та школи. Свою допомогову діяльність організація спочатку розгорнула на Тернопільщині – у Козівському та Заліщицькому районах. І це зрозуміло, адже звідси пішов рід і Семкулеїв, і Мазуриків. Згодом знайшли нові адреси в інших районах. Лише цього року дванадцять сіл додали до свого переліку турбот. Добра справа канадських українців дійшла також до Волині та Львівщини. Є сподівання, що згодом пошириться й на інші області.

Віталій Вітик, головний лікар Облапської амбулаторії на Волині, каже, що вже кілька років „Медичне милосердя” допомагає медикаментами, інструментарієм, обладнанням. Поруч з амбулаторією є й геріатричне відділення. Тут теж відчувають турботу канадських доброчинників. Зараз завдяки їм ці заклади ремонтують, встановлюють нові вікна та двері. Налагодила зв’язки з „Медичним милосердям” і Тернопільська міська благодійна організація „Українська родина”.  Вже тривалими роками її голова Ірина Найдух прагне, аби в обласному центрі постав „Родинний дім”, де б знайшли прихисток і піклування нужденні, де можна було б, зрештою, облаштувати лазню, обладнати їдальню, побутові кімнати, майстерні з ремонту взуття, одягу. Міська влада наразі розглядає цю пропозицію. Ігор Мазурик твердить, що його структура готова виділяти певні кошти на підтримку такого проекту, а також залучити до його втілення й інші доброчинні організації Країни кленового листка. „Медичне милосердя” береться допомогти й у створенні будинку для самотніх людей похилого віку в Лановецькому районі на Тернопіллі.

За тринадцять років діяльности „Медичне милосердя” з Канади вже профінансувало різні проекти, на адреси допомоги в Україну надійшли відповідні кошти чи матеріальні речі – медикаменти, інструментарій,  медобладнання, одяг... Ігор Мазурик стверджує, що за цей час на розв’язання життєвих і соціальних проблем співвітчизників витратили вже понад 2,5 мільйона доларів США. „Як „добуває” ваша благодійна організація пожертвування?” – поцікавився в пана Ігоря. Передовсім зорганізовують вечері, на які приїжджають кількасот людей доброго серця. Тут їх частують українськими варениками, голубцями, ковбасами, кашами. Звісна річ, ці наїдки готують самі волонтери „Медичного милосердя”. До речі, на таких вечорах пожертв, за словами Ігоря Мазурика, бувають представники різних національностей (українці становлять лише одну четверту від загалу).

Кажуть, поміч у свій час, як дощ у засуху. Це добре усвідомлюють доброчинці з „Медичного милосердя”. Тому прагнуть надати зараз своїм співвітчизникам якнайбільше безкорисливої допомоги, проявити у такий спосіб синівську любов до материзни.

Микола Шот, м. Тернопіль