Українські книжки

Микола Латишко

Сів я знову за комп’ютер. Switch on, push the button, click START, click Programs, click Outlook Express, click Inbox and Voila – e-mails. Треба ж їх всі переглянути, прочитати, на деякі відповісти, а потім більшість з них – delete, а деякі треба і – save. Ось один з них – Заклик від КУК, та ще й підписаний самим президентом – Павлом Ґродом про позичання українських книжок у публічних бібліотеках Канади. Надходить День української літератури (в Канаді!).

Прекрасна думка-заохочення до українців... читати!!! Ну, подумав я, треба виконати свій “національний обов’язок”. Позичити і навіть прочитати українську книжку (але те друге не обов’язково,.. головне – позичити!).

Ми є довголітніми членами публічних бібліотек в Торонто, тож кажу своїй “безконечно читаючій” дружині: “Ходи!” А вона: “Куди?” – “Позичати українські книжки в Public Library”. – “OK. No problem! Let’s go!”

Поїхали ми до найближчої бібліотеки, членами якої є вже майже сто років, попрямували до International Section і почали шукати української книжки.

ЖОДНОЇ!

Є там польських книжок із 300-400, китайських десь так само, єврейських чи мусульманських кілька (хто ж його знає, по якому то...), а решта – про що хочеш –  англійською мовою. Нормально! Кажу я своїй дружині: “Ти знаєш що? Я принесу до цієї бібліотеки кілька книжок мого власного авторства, подарую їм, бо ж у них, напевно, немає грошей купувати, щоб тут були і українські книжки. А ось, може, хтось і позичить, а як ні – то я сам прийду і позичу мої власні книжки”. А жінка питає: “А як же з іншими бібліотеками?” – “Так я й до інших понесу”.

Взяли ми там кілька англійських книжок, як звичайно (ми дуже любимо читати), та й поїхали додому.

Вдома я набрав повні торби МОЇХ книжок та й поїхав розвозити і жертвувати їх у різних Public Libraries – по всьому Торонто і навіть до університетів.

In each of the Libraries, I told them that I would like to donate some of my books to the Library. No problem, they said. What language is that? Ukrainian, I told them. Very good! Are you the author? Yes, I said. There is my picture on the cover. Fine, they said. We will have to “process them”, before we can put them on the shelves. 1 understood that. After all these are the Public Libraries.

Подякував я їм, а вони мені, і я поїхав “щасливий” додому.

Питає дружина: “Ну як?” Кажу: “Ціле Торонто буде читати тепер мої книжки”.

Десь за місяць після того я поїхав “позичати” мої книжки, а насправді лише перевірити, чи їх вже виставили на полиці. Guess what?! Not one! Nowhere! Перевірив я там же на комп’ютері – нема! Пішов я до Information і чемно запитав їх: How long does it take to process the books, before they are displayed on the shelves. What books, they asked. The ones I have donated to this Library. Well, they said, sometime it takes a couple of weeks, sometime the whole year, sometime we just sell them for 0.10 cents, or simply – recycle them.

WHAT?! I asked. You mean, you can dispose of my brand new books, that I have just donated to your Library? Who is making these kind of decisions? Who is the Chief Librarian of this Library? Who is making the Policies for all Libraries? Under whose jurisdiction are all Libraries in the City of Toronto and the whole Ontario? Publishing books is a very expensive venture, and you just dispose of them? There was no end to my questions.

By now I was barely able to contain my fuse, but I did not permit it to blow up. At the Information desk I asked “Who decides here which books stay, and which ones are “recycled”? That Polish lady overthere, I was told. Для мене все стало зразу зрозуміло, чому в цій і в інших бібліотеках є сотні польських, російських та інших книжок – і жодної української. The last words I have heard there were: “We have no control of the Policy for the Public Libraries. Talk to the Committee.”

Єдиною публічною бібліотекою, яку я знайшов з Ukrainian Section, була The Runnymede Public Library.

Тепер я маю багато питань, на які я б хотів отримати відповіді чи від читачів, чи від теперішнього президента КУК пана Ґрода.  

Наприклад:

1.   Як може людина позичити українську книжку в публічній бібліотеці, якщо її там немає?

2.   А чому її там немає?

3.   Хто в цьому винен?

4.   Як можна запобігти, щоб українські книжки не викидали з публічних бібліотек (бібліотекарі!)?

5.   Who makes these kind of policies?

6.   Don’t we live in the Multicultural Society, where the Public Libraries suppose to serve Public – that’s Taxpayers?

7.   Чи Конгрес Українців Канади зміг би якось вплинути на це?

8.   Чи когось це ще турбує?  

       І т. д. і т. п.

Забагато питань і замало відповідей – але все зрозуміло.