Новий фонд і заповіт Романа Колісника

9 травня 2011 – У березні 2011 р. Роман Колісник заснував у КІУСі Вічний фонд ім. Романа і Галі Колісників внеском на 15,000 дол. Його метою є підтримка перекладів і публікацій (друкованих та електронних) україномовних художніх творів, спогадів, щоденників і листування українських авторів з Канади та інших країн діаспори англійською і французькою мовами. Глибоко пов’язаний з українською літературою та розуміючи важливість донесення її до західного читача, п. Колісник залишив заповіт, який розширить можливості Фонду і дозволить ефективно реалізувати його цілі.

Роман Колісник належить до того покоління української еміграції, яке через лихоліття війни і терору змушене було взятися до зброї, а згодом залишити Батьківщину. Наполегливість, людяність і прагнення до самовдосконалення через освіту і творчість – це ті риси, які дозволили йому пройти через терни життєвих випробувань і досягти поважних успіхів як письменнику, перекладачу, публіцисту, редактору, науковцю і громадському діячеві.

Роман Колісник народився 1923 р. у с. Товстеньке (нині Чортківський район на Тернопільщині). У пошуках заробітку батько його, Семен, тривалий час перебував у Канаді (1913 – 1921), що дозволило родині успішно розбудувати своє господарство. У Колісників високо цінувалися освіта й література (батько писав вірші), що, очевидно, вплинуло на хлопця.

Закінчивши Чортківську гімназію, Роман відразу з усім класом подався до Дивізії “Галичина”. Старший брат Антін загинув у лавах УПА. Пройшовши нелегкими дорогами війни аж до австрійського міста Фельдбах, закінчив війну в рангу хорунжого в американській зоні окупації.

По звільненні 1947 р. жив у Мюнхені, де на той час вирувало українське життя: діяли різні партії, літературно-мистецькі організації, виходила українська преса. Тут п. Колісник вступив до Української вищої економічної школи, згодом один рік працював у тижневику “Українська трибуна”, до якого почав писати репортажі.

У 1949 р. переїхав до Австралії, де мав відпрацювати два роки за державним контрактом у лісництві. У 1957 р. виїхав до Канади, де вже були його родичі і друзі. У 1960 р. одружився з Галею Солтикевич, дочкою православного священика з Конотопа, його першим і суворим критиком. Галя Колісник відійшла у вічність 2007 р.

У Канаді працював в адміністрації газети “Вільне слово” та тижневика “Новий Шлях”, в якому теж поміщував свої фейлетони. Рівночасно серйозно береться до навчання і отримує диплом фінансового аналітика (Certified Management Accountant) МакМастерського Університету. Отримує працю у провінційному уряді Онтаріо, яку закінчує на посаді менеджера фінансового відділу.

У той час його гуморески, фейлетони, репортажі, статті друкуються в різних газетах і журналах Канади, США, інших країн діаспори, а з часу Незалежності – і в Україні. У 1986 р. вийшла перша гумористична збірка “Тяжко бути політичним емігрантом” під псевдонімом Walter Cap. Після цього з’являються інші книги: гумористичні збірки “Найкращі хлопці з Дивізії” (1993), “Від Адама до Леоніда II” (1996), репортажі “О, Україна, о, люба ненько” та “О, Україна, о, бідна ненько”, спогади й спостереження “Довкола світу” (1982), збірка виступів “Від з’їзду до з’їзду, від ювілею до ювілею” (2001), книга споминів “Майже, але не зовсім” (2002), воєнні спомини “Машерують добровольці” (2003), повісті “Останній постріл” (1989) та “Еріка” (2009), переклад розділів з книги Russian Journal Джона Стейнбека (2010). Пробував свої сили Колісник і в поезії, а деякі твори написав англійською. Працював редактором журналів “Координатор”, органу Української Кооперативної Ради Канади (1985 – 1990), та “Вісті Комбатанта” (з 2000 p.).

Працював над перекладом книги начальника оперативного відділу штабу Дивізії “Галичина” Вольфа-Дітріха Гайке Sie wolten die Freiheit (“Вони хотіли волі”), до якої підготував вичерпні коментарі (вийшла під назвою “Українська Дивізія “Галичина”, 1970). Зрозумівши, що в цьому питанні є багато прогалин і перекручень, Колісник на основі документів, головно протоколів засідань військової управи, видав працю “Військова управа та Українська Дивізія “Галичина” (1990, друге видання 2009), а згодом допомагав іншим дослідникам у цій ділянці. Загалом письменницький та науковий доробок Колісника становить понад 800 праць.

Людина щедрої душі і активної громадської позиції, Колісник брав участь у діяльності різних організацій, підтримував єврейсько-українське товариство, допомагав ди-сидентам та сприяв демократичним перетворенням в Україні. Він – член Національної Спілки письменників України та лауреат численних нагород. У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї зберігається його особистий фонд (1,500 одиниць), насамперед листування з відомими діячами науки, літератури й політики з діаспори та України. Музей готує видання важливіших документів окремою книгою – “На життєвих і творчих перехрестях”.

PHOTO

Галя і Роман Колісники