“Поетичні настрої” Марії Дольницької

Нещодавно на канадському музичному ринку з’явився сольний компакт-диск піаністки Марії Дольницької під назвою “Poetic Moods” – “Поетичні настрої”. Це перший альбом молодої виконавиці, що засвідчує яскраву творчу особистість музикантки. Марія Дольницька народилася у Монреалі, музичну освіту здобула в Університеті McGill, а потім удосконалювала свою майстерність у Відні під керівництвом провідних австрійських педагогів. Здобула перемогу на конкурсі молодих дебютуючих виконавців, виступала із сольними програмами на канадському радіо. Зараз продовжує свою кар’єру в Торонто як піаніст-концертант та педагог.

Дагмара Турчин-Дувірак,  доктор музикології

У пошуках репертуару для свого першого диску Дольницька звернулася до української фортепіанної музики. Це, зрештою, видається цілком природним, принаймі, з двох причин.  По-перше, Марія є українкою за походженням. По-друге, українська піаністична література надзвичайно багата та вдячна для виконавця, а водночас цілковито незнана ширшим колам канадських слухачів.

В анотації до диску автор коментарів та співпродюсер Василь Сидоренко зазначив, що “Поетичні настрої” є “музичною мандрівкою у cвіт української музики минулих ста років”. Втім, альбом аж ніяк не можна назвати антологією української музики, хоча б під тим оглядом, що не зустрінемо у ньому таких ключових постатей, як Лисенко, Степовий, Колесса чи Скорик. Очевидно, у своєму виборі авторів, який включає Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, В. Барвінського, В. Косенка, І. Шамо, Ю. Іщенка та В. Сильвестрова, Дольницька керувалася передусім власними смаками. Це відбилося на характері диску, що сприймається перш за все як маніфестація індивідуальної творчої манери піаністки. Марія Дольницька (принаймні судячи з даного альбому) – це тонкий і делікатний лірик, занурений у сферу субтильних градацій людських почувань та настроїв. Звідси і жанровий вибір творів – коротких п’єс або циклів мініатюр, зі спонтанною, примхливою зміною образів та швидкоплинністю емоційних станів. Винятком є “Перша Соната” В. Сильвестрова, що, проте, добре вписалася в контекст диску: хоча і базована на засадах великої форми, вона вирізняється нарочито ескізним, прелюдійним чи, точніше, за визначенням самого автора, “постлюдійним” характером музичних образів.

Впадає в очі й інша особливість обраних творів: не знайдемо тут композицій відверто “українського” колориту з опорою на фольклорні мотиви та ритми (за винятком хіба “Пісні” В. Барвінського). Очевидно, М. Дольницька ставила перед собою іншу мету – показати українську музику не в локальному, а в загальносвітовому музичному контексті, в першу чергу в контексті  спільної європейської традиції.

Піаністці вдалося внести багато індивідуальних нюансів у ряд композицій, зокрема й тих, що досить часто виконуються в Україні. Так, наприклад, у популярній “Першій Прелюдії”  Ор. 7 Левка Ревуцького, з її по-лістівськи об’ємною звучністю та бентежною імпульсивністю поривань, Дольницька (на відміну від інших виконавців) не зловживає надмірною динамікою та “бомбастичною” віртуозністю, а навпаки, підкреслює ліричну співність багатошарової фактури, що, зрештою, є визначальною рисою стилю композитора. У “Другій Прелюдії” з того ж циклу романтична політність образу, що розгортається на одному диханні, збагачується тонким нюансуванням вишуканих гармонічних градацій та несподіваним заключним вибухом емоцій. В інтерпретації двох мініатюр Василя Барвінського – “Прелюдії Соль-мажор” та “Пісні” – приваблює теплота та м’якість звуку, особлива увага до ведення довгої мелодичної лінії. На противагу Барвінському, у циклі “Поетичні настрої” Юрія Іщенка, з його афористичною “пост-веберівською” музичною мовою, піаністка підкреслює колючість, химерність та нетривкість музичних образів завдяки гострій контрастності темпів, динаміки та різноманітних засобів звукодобування. У “Першій Сонаті” Валентина Сильвестрова, що вимагає неабиякої мистецької зрілости від виконавця, Дольницькій вдалося втілити неповторну поетичну атмосферу його музики, з ностальгійними оспівуваннями найпростіших, ніби наново відкритих співзвуч, довгими вслухуваннями у поступове затихання звуків та промовистими паузами, що викликають завмирання серця.

Чи вдалося все у дебютному диску молодої піаністки? Як на мене, все ж, певне застереження викликає вибір деяких творів. Наприклад, можна б обійтися тут без “Вальсу” Ревуцького та “Мазурки” Косенка, що для обох композиторів були ранніми, ще студентськими спробами, та, попри музичну і піаністичну привабливість, є мало оригінальні, явно наслідуючі Шопена. Також хотілося б більш вагомої присутности Лятошинського (на диску записана одна з його “Прелюдій”), адже, як і Сильвестров, він є одним з найоригінальніших українських фортепіанних ком-позиторів.

Зрештою, ці зауваги мають скоріше характер побажань на майбутнє. Назагал, компакт-диск Марії Дольницької – це примітна і дуже відрадна подія в музичному житті Канади. Тож привітаймо молоду піаністку з чудовим дебютом і побажаймо подальших творчих успіхів.

Компакт-диск “Poetic Moods” Марії Дольницької можна придбати у крамницях “West Arka” (Торонто), “L’Atier Grigorian” (Торонто, Оквілл, Лондон), “Українська Книгарня” (Едмонтон) та на сайті www.cdbaby.com/mariadolnycky