Продовжуємо знайомство з українськими іменами на карті світу, яке
підготували
Анна Тюлякова і Дарина Овдій, учениці 5-го класу Української суботньої школи імени Івана Франка, м. Торонто
Юрій Лисянський був першим
українцем, який здійснив навколосвітню подорож. Його ім’ям названі острів,
протока, річка, півострів та підводна гора.
Юрій
Лисянський народився 2 серпня 1773 р. у родині ніжинського протоієрея родом з
містечка Лисянки. Батько Юрія походив зі старого козацького роду. У 1783 р. він
одержав дворянську грамоту, завдяки чому відправив синів Ананія та Юрія на
навчання до Петербурга, до Морського кадетського корпусу.
У 1786
р. почалася війна між Росією та Швецією, і Юрій Лисянський, другим за списком
скінчивши курс, у віці 13 років був
призначений на фрегат “Подражислав”. Отримав бойове хрещення у морській битві
при острові Готланд. У 16 років став мічманом, а в 20 років отримав звання
лейтенанта і був направлений для проходження морської практики до англійського
флоту. Брав участь у боях проти Франції, воював з піратами, подорожував по
США, супроводжував англійські каравани
біля берегів Південної Африки та Індії.
Приятель
Лисянського Іван Крузенштерн сформував морську експедицію з Петербурга до
Аляски, яка тоді належала Російській імперії, і запросив свого друга.
26
липня 1803 р. з Кронштадта навколо світу вирушили два шлюпи – “Надія” під
командуванням Крузенштерна та “Нева”, якою командував Лисянський. Експедиція
пройшла Ла-Манш, Азорські острови та прибула до Бразилії, де на бразильському
острові Святої Катерини довелося замінити щогли “Неви”, які дали тріщини. 24
січня 1804 р. лягли на курс до мису Горн. 14 лютого у холодних водах поблизу
Вогненної Землі розбушувався шторм, який тривав три доби. 20 лютого вийшли у
Тихий океан, але наступного дня кораблі загубили один одного в тумані.
3
квітня “Нева” прийшла на острів Паски, відомий таємничими ідолами висотою до 12
м. В очікуванні супутників Лисянський склав опис дивовижного острова і
довколишнього океану, уточнюючи праці попередників – Лаперуза, Кука та інших. За
тиждень рушили до Маркізьких островів, де 29 квітня зустріли загублену місяць
тому “Надію”. Через тиждень рушили курсом на Гаваї. За час подорожі регулярно
велись метеорологічні та гідрографічні спостереження, проводився збір різної географічної
інформації.
Від
Гаваїв їх шляхи розійшлися – Крузенштерн повів “Надію” з дипломатичною місією
до Нагасакі, а звідти рушили на північ, обстежуючи узбережжя Японії, Кореї,
Сахаліну, Курил та Камчатки. Лисянський взяв курс на Російську Америку – 1
липня 1804 р. прибули до острова Кадьяк. Перебування Лисянського на Алясці було
напруженим: він брав участь у боях з місцевими індіанськими племенами та у
заснуванні фортеці Ново-Архангельськ на о. Сітка. Було складено точні й
докладні описи цього регіону. Тепер тут, на ахіпелазі Олександра, є півострів,
протока та річка, названі ім’ям Лисянського. Бухта Лисянського зараз носить
назву Барлінґ.
З
Аляски “Нева” вирушила з вантажем хутра до Кантону (Макао), де було призначена
зустріч з “Надією”. По дорозі зробили ще декілька відкриттів, у тому числі
острів Лисянського на Гаваях. У Китаї мореплавці вигідно продали вантаж хутра
та придбали партію чаю.
Випливши
з Кантона, Лисянський вирішив поставити рекорд, перевершивши досягнення
англійських мореплавців – прийти з Кантона до Англії без жодної зупинки. 16
червня “Нева” прибула до Портсмута і 22 червня 1806 р. кинула якір у
Кронштадті.
1809
р. Лисянський подав у відставку в чині капітана І рангу. Видав книгу за
матеріалами подорожі та атлас супровідних карт у 1812 р., потім власноруч
переклав англійською і видав у Лондоні у 1814 р.
Помер
Юрій Лисянський 22 лютого 1837 р. у Санкт-Петербурзі і похований в
Олександро-Невській Лаврі.
Ім’ям
Лисянського названа також підводна гора в Охотському морі.