„Округлий” стіл з кількома кутами!

Йосиф Сірка

Українські ЗМІ повідомили про т. зв. “громадські слухання” за округлим столом. Коли ж ближче приглянутись до цієї інформації, то встановимо, що це були “громадські слухання” без громадськости, і стіл вийшов не округлим, а скоріш багатокутним, без Президента і опозиції! Логіку організаторів цих “слухань” не збагнути, бо її також не було, коли у ВР України зібралися колишні депутати, які під “мудрим” керівництвом Леоніда Кравчука згадали колишні “добрі” часи.

Гадаю, що й оці “громадські” слухання можна було б пропустити повз вуха, коли б знов не впадало у вічі обличчя колишнього секретаря КПУ з ідеології і його грубе втручання у дії народом вибраного Президента. Пан Кравчук переплутав добу, в якій він зараз живе, і забув, що його партійна кар’єра вже давно закінчилася, а став він першим Президентом лише тому, що в той час люди йому повірили, що він може стати керівником, який поведе народ до кращого майбутнього, а він його вів не в той бік. Цікаво пригадати, що за увесь період президентства Л. Кучми Кравчук ніколи не виступив з критичним словом проти його дій. Кравчук поводився так, як слід поводитись колишньому Президентові щодо чинного Президента, – мовчав.  Коли ж порівняти виступи Кучми щодо Ющенка і Кравчука, то Кучма набагато інтелігентніше поводиться, ніж це робить Кравчук. Можливо, що партійна кар’єра не дає Кравчукові сидіти тихо, коли народ не виконує ідеологічних вказівок першого ідеолога в Україні – хоч і колишнього, але ж він залишився тим самим!

Коли б порівняти виступи по телебаченню та у пресі за останній місяць Ющенка та Кравчука, то я переконаний, що Кравчук тут матиме перевагу хоч би на 50%, він – і в передачі “Свобода слова”, в ностальгійному засіданні ВР, в делегації щодо футбольних ігор-2012, а тепер ще й за “округлим” столом! У цивілізованому світі так ведеться, що коли скінчилася каденція Президента, то він або пише спогади, або займається іншою корисною працею, щоб далі служити народові, якому був президентом. Американський президент Р. Рейґан не був згідний з рішенням свого однопартійця Буша щодо війни в Іраку, але про це громадськість довідалася аж після смерти Рейґана. Прикладів можна було б навести безліч, коли політики-пенсіонери дотримуються невтручання у політику чинного президента. Л. Кравчук запровадив в Україні нову поведінку колишнього Президента. Після поразки на президентських виборах він став одним з організаторів партії СПДУ(о), що викликало певне здивування, бо колишній ідеолог КПУ і “всенародний” президент обрав партію, яка навіть не набрала 3%, коли стало важче купувати голоси. Та і це можна було б пробачити колишньому президентові, коли б він так наполегливо не захищав інтереси коаліції і не нападав на дії чинного Президента. Звичайно, що він не може пережити поразку від Помаранчевої революції, завдяки якій і опинився на “смітнику” української історії, а тепер, щоб із сміття вибратися, то всюди “встромляє носа, де його не просять” (якщо висловлюватись народною мовою!).

Твердження пана Кравчука, що “Президент не мав підстав розпустити парламент” не тільки сумнівне, але й брехливе, оскільки це має вирішити Конституційний Суд, а не пан колишній президент з портфелем головного ідеолога партії Симоненка. Може, саме кінець його колишніх товаришів при владі в коаліції і спонукає його до різних випадів проти Президента. Кравчук далі себе вважає за такого, який всі розуми поїв! Його вислів: “Хлопчики у коротких штанцях не повинні гратися у політику” свідчить про те, що сучасна політична криза не під силу партійному пенсіонерові, який від своїх відійшов, а до чужих не дійшов! Його “внесок” до  “громадського слухання” засвідчив, що пора йому відійти з політики, оскільки став плутати поняття коаліції й купівлю-продаж та парламент з директивами партії. Правда, у продажі він мав би добре розумітися, оскільки саме за його “панування” Україна позбулася найпотужнішої атомної зброї та найбільшого торговельного Дунайського флоту!

Пан Кравчук і за “округлим” столом не може погодитися з тим, що передчасні вибори будуть очищенням, оскільки йому потрібно було б сидіти в чистилищі увесь час, щоб очищатися від того, що й сьогодні відчуваємо, – комуністичні стандарти думання та комуністичне вирішування політичних проблем. Для “диктатури пролетаріату” поняття демократії, переговорів, компромісу, вільні та позачергові вибори  і т. п. були чужими, тому й пан Кравчук їх не розуміє, але повинен би затямити, що краще помовчати, коли нема що розумного сказати! Крачук-президент, може б, і помовчав, але Кравчук-ідеолог – не може! Тому й “пакет”, який він пропонує, є лише відлунням пенсіонера-політика, який не може змиритись з тим, що поїзд з молодшими політиками поїхав, а він залишився на розвалинах колишньої могутньої ідеології!