Президент України відвідав Канаду з офіційним візитом

   Віктора Ющенка вітає Торонто

У рамках офіційного візиту до Канади Президент України також відвідав Торонто, де мав зустріч з українською громадою.

Незважаючи на щільний графік, Віктор Ющенко в середу вранці, 28 травня, прибув у бенкетний зал ресторану Old Mill, де на нього з нетерпінням чекала численна українська громада. Треба зауважити, що переважна більшість торонтських українців – великі прихильники Віктора Ющенка, які підтримували його, починаючи з Помаранчевої революції, і вірять у нього як в українського Президента, великого українського патріота та справжнього демократа.

Голова Конгресу Українців Канади, Відділ Торонто, Маркіян Швець, відкриваючи зустріч, представив високоповажних гостей – Віктора Ющенка та його дружину Катерину, міністра фінансів Канади Джима Флегерті, міністрів України, які супроводжували Президента у його візиті, дипломатів та чільників українських організацій.

Міністр фінансів Канади Джим Флегерті у своєму слові сказав, що для нього є великою честю вітати Віктора Ющенка саме тут, на зустрічі з громадою. Він оголосив, що уряд Канади день напередодні одноголосно визнав Голодомор в Україні 1932-1933 років геноцидом, і запевнив, що Канада буде всіляко підтримувати демократичні процеси в Україні та інтеграцію Української держави у світове суспільство.

Перед тим, як покликати Віктора Ющенка до промови, Маркіян Швець дуже тепло і гарно представив його присутнім. І коли Президент вийшов на трибуну, зал зустрів його стоячи й оваціями.

“Це, мабуть, буде найтяжча моя промова, – почав Віктор Ющенко, – тому що тут, у цьому залі, зібрались люди, дуже дорогі мені”. Він повернувся в часи Помаранчевої революції і згадав, як сотні канадців приїхали в Україну, щоб стати пліч-о-пліч з українцями на захист демократії. Взагалі, протягом усього часу, відколи Україна осягнула незалежність, Канада була її справжнім і надійним партнером, починаючи з того, що Канада однією з перших у світі держав визнала цю незалежність, і в цьому неоціненна роль канадських українців.

Віктор Ющенко зупинився на питанні інтеграції Української держави в європейське та світове співтовариство, вступі України в НАТО та приєднанні до Плану дій з членства у НАТО, наголосивши, що тільки колективна безпека може вважатися найкращою і що Україна впевнено просувається на шляху до отримання членства в Північноатлантичному Альянсі. Але Україні потрібна підтримка у світі, тому Президент подя-кував Канаді і, зокрема, прем’єр-міністрові Стівену Гарперу за таку підтримку на Бухарестському саміті НАТО.

Надзвичайно важливим моментом стало визнання урядом Канади Голодомору в Україні 1932-1933 років геноцидом проти українського народу, наголосив Віктор Ющенко. Він розповів про заходи, які плануються в Україні щодо вшанування 75-ліття цього нелюдського злочину і закликав українську громаду Канади приєднатися до них.

Заторкнувши внутрішню політику України та економічну ситуацію, Президент підтвердив прагнення України до повної інтеграції до євроатлантичних структур. “Ми йдемо цією дорогою”, – сказав Президент, зауваживши, що ще три роки тому ніхто не сприймав серйозно Україну, а сьогодні вона є країною з ринковою економікою, членом СОТ. Віктор Ющенко розповів також про сьогоднішній інтенсивний діалог між Україною та ЄС, у тому числі й щодо створення зони вільної торгівлі.

Говорячи про розвиток української економіки та її потенціал, Президент запросив канадських інвесторів приходити в Україну, в тому числі брати участь у проектах, пов’язаних з підготовкою до Євро-2012.

Торкнувся глава Української держави і необхідности спрощення візового режиму для українців. Він висловив сподівання, що найближчим часом вдасться досягти відповідних домовленостей, особливо щодо української молоді, бізнесу тощо.

Президент повідомив, що в червні цього року буде відкрито Консульство України в Едмонтоні.

Важливою частиною промови став екскурс в історію і заклик пам’ятати та передавати наступним поколінням знання про славні і трагічні сторінки українського народу.

Також Віктор Ющенко торкнувся питання мови, книговидавництва, культури і наголосив, що в останні роки у цих питаннях було зроблено надзвичайно багато.

Наприкінці Президент вручив нагороди представникам української діаспори. Зокрема, за вагомий внесок у розвиток українсько-канадських відносин, активну діяльність у гуманітарній сфері та активну участь у житті української громади Канади нагороджено таких осіб: орденом “За заслуги” ІІІ ступеня – Андрія Гладишевського, президента Української Канадської Фундації ім. Тараса Шевченка; Богдана Медвідського, керівника Центру дослідження українського фольклору при Альбертському Університеті; Богдана Онищука, президента Фонду “Канада – Україна”; Петра Йосифа Потічного, професора МакМастерського Університету; Петра Кулія, мецената, громадського діяча; Ярослава Соколика, громадського діяча; Ігоря Богдана, громадського діяча; орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня – Руслану Вжесневську, добровольця програми “Допоможи нам допомогти дітям” Канадського Фонду “Дітям Чорнобиля”; Маршу Форчук Скрипник, письменницю; медаллю “За працю і звитягу” – Юлію Креховецьку, добровольця програми “Допоможи нам допомогти дітям” Канадського Фонду “Дітям Чорнобиля”; Мар’яну Ленчак Грос, добровольця програми “Допоможи нам допомогти дітям” Канадського Фонду “Дітям Чорнобиля”; Емілію Стельмах, добровольця програми “Допоможи нам допомогти дітям” Канадського Фонду “Дітям Чорнобиля”; Івана Мазуренка, громадського діяча.

Присутні привітали нагороджених оваціями. Також оплесками усі зустріли повідомлення Маркіяна Швеця про те, що почесний консул України Ераст Гуцуляк з дружиною пожертвував 100 тисяч доларів на Острозьку Академію в Україні і 100 тисяч доларів на потреби КУК для вшанування українського Голодомору.

На жаль, навіть і двогодинна зустріч з Президентом виявилась доволі короткою. Але надзвичайно гарні та теплі враження залишилися від неї у всіх присутніх, адже Віктор Ющенко є Президентом нашої України, України, якою ми живемо, за яку ми вболіваємо, за яку ми молимося щодня, незважаючи на те, де живемо.

  Матеріали підготували:

 Л. Гринда, Р. Єренюк (Вінніпеґ), Л. Панько, І. Підкович