Аби кава пахла фруктами, плантації обсаджують садами

Зіновія Воронович

Встати, випити кави, прокинутися...

Хоча лікарі застерігають, що кава на голодний шлунок – отрута сповільненої дії, більшість з нас не уявляє собі ранку без горнятка запашної кави, і при цьому почувається чудово. Але щоб напій вийшов справді смачним і дав нам заряд бадьорости на весь день, потрібна хороша кава.

Експерти налічують майже 50 видів кавових дерев, але не всі вирощують з промисловою метою. Сьогодні розповімо про арабіку та робусту. Невисокі деревця арабіки вирощують на гірських схилах переважно на висоті від 900 метрів над рівнем моря. Після цвітіння зерна дозрівають дев’ять місяців. Зерна арабіки великі, продовгуваті та плоскі, і у них відносно небагато кофеїну. Кава із зерен арабіки має м’який аромат та насичений, ледь кислуватий смак. Робуста росте на висоті до 700 метрів над рівнем моря і дозріває довше. Цей вид кавових дерев стійкий до різних хвороб, перепадів температури та вологости, тому майже 30% світових кавових плантацій зайняті саме робустою. Ця кава трохи дешевша, ніж арабіка. А відрізнити її можна за тим, що зерна її дрібніші та кругліші.

Кожен з цих видів кави має близько двадцяти сортів. Спробуємо з’ясувати, чим відрізняється кава, вирощена в різних країнах світу. До речі, на бразильську каву у світі особливого попиту немає (вона має солодкуватий присмак). Зате високо цінують каву, вирощену в африканських країнах.

Кава – вічнозелена тропічна рослина, яка може рости як кущем, так і деревцем. Кавові дерева можуть мати до 22 метрів висоти, але таких гігантів з промисловою метою не вирощують. Листя кавового дерева може бути різних відтінків – від майже чорного до майже жовтого. Квіти кави за формою та запахом нагадують жасмин, а плоди схожі на вишні. В середині “вишеньки” – два кавові зерна...

В Ефіопії арабіку вирощують високо в горах. Їй притаманні яскраво виражена кислинка та пікантний смак. Має велику кількість кофеїну. Гурмани рекомендують поєднувати її з колумбійською арабікою, яка легша і може мати фруктовий аромат.

Індійська арабіка має дуже тонкий смак і найменшу кількість кофеїну. Найміцнішу арабіку вирощують у Гондурасі.

Арабіка з Гватемали має характерний смак темного шоколаду з відтінками спецій та аромат з присмаком... диму. Пряний та димний присмак має також кава з Сальвадору. Цей екстравагантний сорт добре поєднувати з м’якими сортами.

У Мексиці арабіку вирощують на морському березі, біля підніжжя гірського хребта, ця кава гармонійно поєднує в собі міцність і аромат. Її приємний смак з ніжним горіховим відтінком можна порівняти з хорошим легким білим вином. Люди з добре розвиненими смаковими відчуттями зможуть відчути знайомий аромат чорної смородини у кенійській каві. Якщо ж вам пропонують арабіку з Нікарагуа, а ви бачите, що зерна дрібні та дуже темні, – вам підсовують щось інше. Зерна цієї арабіки найбільші у світі.

Де б не була вирощена робуста, вона не має такого сильного аромату, як арабіка, зате її смак насиченіший. В Індонезії плантації робусти спеціально обсаджують фруктовими садами, аби кава ввібрала в себе фруктовий аромат. Індійська робуста має легкі винні нотки та шоколадний аромат, а робуста з Камеруну – унікальний карамельний присмак. Дуже міцна кава – з Мадагаскару, Таїланду та В’єтнаму. Батьківщиною робусти є Уганда, тому ця кава має первинний смак з легким, але тривалим ароматом.