Перше болюче розлучення
сталося у вересні 2005 року з ініціативи Олександра Зінченка. Він пішов з
посади голови президентського Секретаріату, підірвавши потужну
скандально-корупційну вибухівку під “любими друзями” в оточенні Президента. Коли
хто пам’ятає, то того разу розлучення завершилося ледь не повним
переформатуванням політичного олімпу України.
Звільнення Віктора
Балоги, на якого більше двох з половиною років спирався Віктор Ющенко, теж не
стало тихим-мирним.
Демарш
Балоги
15 травня 2009 року
Віктор Балога заявив про свою відставку з голови Секретаріату Президента,
відразу прикувавши до себе увагу ЗМІ й аналітиків. Його бажання виїхати з Банкової
проявляється вже не вперше, однак цього разу воно виявилося категоричним. Не
дочекавшись відповідного указу Президента про звільнення, Балога вивіз зі свого
робочого кабінету особисті речі. Поставленому перед фактом Президентові не
залишалося нічого іншого, як заяву про звільнення Балоги задовольнити.
Віктор Балога,
розігруючи власний сценарій, зробив все, щоб його подробиці не були до часу
відомі широкому загалу.
Експерти всіх рівнів
висловлювали версії про переформатування президентської команди, про те, що
Віктор Балога після відставки очолить один із передвиборних штабів Віктора
Ющенка, а також версії про “самостійне політичне плавання” Віктора Балоги. Щодо
причин відставки Балоги з посади голови Секретаріату Президента добра половина
експертів зазначала конфлікт та ідейні розбіжності між Віктором Івановичем і
Віктором Андрійовичем.
Однак ніхто не
очікував, що 19 травня, після публікації на сайті Президента України
відповідного указу про звільнення Балоги, Віктор Іванович випустить заяву, якою
фактично “на знищення” вдарить по Президентові України.
Віктор Балога
представив своє рішення як протест проти політики Віктора Ющенка і пояснив своє
звільнення категоричною незгодою з рішенням Ющенка вдруге балотуватися на
посаду Президента. “Ви не маєте морального права йти на президентські вибори.
Цим екс-голова Секретаріату не обмежився і висунув Президенту велику кількість
болючих і водночас справедливих звинувачень у тому, що Ющенко неефективний Президент, який
провалив програму “десять кроків назустріч людям”, не провів кардинальних
реформ, згаяв час, оточив себе кумівством і корупцією.
Як Балога
став захисником “ідеалів Майдану”
Віктор Балога
протримався у кріслі голови Секретаріату Президента довго – аж два з половиною
роки. За цей час йому вдалося досягти визначного особистого результату. Він
настільки поширив свій вплив на Президента, що часом здавалося, що Віктор
Ющенко працює у Віктора Балоги, а не навпаки. Водночас політичний результат
діяльности голови Секретаріату дуже поганий: Президент втратив реальний вплив
на політику, не вдалося відправити прем’єра Юлію Тимошенко у відставку, спроба
влаштувати дострокові парламентські вибори завершилася провалом, так само, як
намагання провести конституційну реформу в інтересах Президента, головна
політична сила й опора Президента – партія “Наша Україна” виявилася розколота і
помітно деградувала.
Тому не дуже зрозуміло,
як Віктор Балога наважується звинувачувати Президента в тому, чому сам був
причиною? Адже більшість проблем Президента були зумовлені поведінкою Балоги,
відставки якого добивалися і вороги, і соратники Віктора Ющенка, і навіть
політичні кола Євросоюзу.
Насправді, відчувається
разюча різниця між публічними і справжніми мотиваціями Віктора Балоги. І
публічна заява для преси Віктора Івановича щодо причин свого звільнення – це,
на думку багатьох аналітиків, просто фарс, який не має нічого спільного з
реальністю.
Так, Віктор Балога
заявив, що є противником балотування Ющенка на повторне президентство. Однак
неназване джерело газети “Сьогодні” в Секретаріаті Президента стверджує, що
якраз Віктор Балога був єдиним, хто серйозно сприймав плани переобрання Віктора
Ющенка на другий президентський термін. Розходження у поглядах, яке вилилося в
конфлікт, лежало у площині стратегії передвиборної кампанії: якщо Віктор Ющенко
був за планові президентські вибори і м’який сценарій, то Віктор Балога
наполягав на необхідності переломити ситуацію “через коліно” – з достроковими
виборами парламенту, Президента і внесенням змін до Конституції.
Саме Віктор Балога свого
часу переконував Віктора Ющенка, що для перемоги на президентських виборах
необхідно консолідувати в одних руках весь президентський адміністративний і
політичний ресурс. Однак з деградацією “Нашої України” політичного ресурсу
майже не залишилося.
Наближення
президентської кампанії змусило Віктора Ющенка вживати рішучих заходів щодо
забезпечення свого майбутнього, однак неефективність Віктора Балоги на посаді
голови Секретаріату не дозволяла Президентові покластися на нього в усіх
питаннях щодо свого майбутнього.
Президент самостійно
прийняв рішення про реанімацію свого політичного ресурсу – Народного Союзу
“Наша Україна” – без будь-якої допомоги Балоги і його партії “Єдиний Центр”. Для
виправлення ситуації в НУНС були направлені Роман Безсмертний і Віра
Ульянченко. Це, очевидно, не задовольняло Віктора Балогу, адже Віра Ульянченко
була і є його категоричним опонентом.
Віра Ульянченко вкотре
проявила свою відданість Президентові, вдихнувши життя протягом останнього
місяця в “Нашу Україну”, чим лише посилила свій вплив на Президента. Саме її, а
не Віктора Балогу, Президент почав розглядати як опору у своїх політичних
маневрах. Ця зміна орієнтиру цілком закономірно виразилася в обранні Віри
Ульянченко головою Ради партії “Наша Україна”, а потім і призначенні головою
президентського Секретаріату.
У свою чергу, Віктор
Балога не бачив для себе можливости включатися у виборчі сценарії та нести
відповідальність за результат президентської кампанії Віктора Ющенка в умовах,
коли адміністративний і політичний ресурс розділені й перебувають у різних
руках. Він прекрасно розумів, що ефективно співпрацювати з Вірою Ульянченко
йому навряд чи вдасться.
У новій політичній
реальності Віктор Балога втратив можливість реалізовувати власні політичні
сценарії, а залишатися заручником чужих він не захотів. Очевидно, Балога для
себе визначився, що для нього буде кращим будувати самостійну політичну
кар’єру, аніж статус політичного невдахи на Банковій без реальної влади, впливу
і з невизначеним майбутнім.
Балога собі
на умі
Голова партії “Єдиний
Центр” Ігор Кріль, коментуючи рішення Віктора Балоги, заявив, що воно дозволить
Вікторові Івановичу зосередитись на роботі партії “Єдиний Центр”, від чого
остання лише виграє. Директор Центру соціальних досліджень “Софія” Андрій
Єрмолаєв теж зазначив, що Віктор Балога нині бажає вести самостійну гру.
Справді, з посади
голови Секретаріату Президента не йдуть без наявности пов’язаних з цим
перспективних політичних планів. Так вчинив і Віктор Балога, побачивши
безперспективність свого плавання на кораблі Ющенка. Невдачі Президента ставили
перед Віктором Балогою та його командою загрозу особистої поразки. Тому Балога
вирішив потопити президентський корабель, заробити на цьому балів і з ними піти
в самостійне плавання.
Амбіції Віктора
Івановича завжди пролягали далі, ніж посада голови президентського
Секретаріату. Одного часу він навіть претендував на керівництво урядом, однак
політичні обставини не дозволили йому просунутися в цьому напрямку.
Президентські вибори –
якраз непоганий час для того, щоб спробувати реалізувати свої амбіції в команді
нових облич на президентських виборах. Тому не можна виключати, що дуже скоро
партія “Єдиний Центр” висуне Віктора Балогу самостійним кандидатом у
президенти.
Подібний крок, звісно,
не буде орієнтований на перемогу, однак стане достатньою платформою для того,
щоб вести переговори з іншими кандидатами на президентський пост. Мета таких
переговорів – щоб хтось із реальних кандидатів у президенти пообіцяв Віктору
Балозі в разі перемоги посаду прем’єр-міністра. І тут у Балоги є чим
поторгуватися.
Єдині, з ким очевидно
Балога не піде на контакт, це Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко. Та причина цього
– не принципові ідеологічні розбіжності. Просто ніхто з цих команд із Балогою
вже торгуватися не буде, знаючи йому ціну.
Радіо
“Свобода”