62-і Річні Загальні Збори Української Кредитової Спілки, Лимитед  4 квітня 2006p.

У 1944 р. УКСпілка була першою українською кредитовою спілкою, яка отримала від уряду Канади право називати себе УКСпілка, Лімітед і право користати з привілеїв офіційних урядових установ. У ті часи тільки три члени Кредитівки мали авта, тому ніхто не журився паркуванням, але тепер, коли вже майже всі мають авта, також ніхто не журиться паркуванням, бо Кредитівка займає третій поверх у великому, імпозантному будинку УНО на 145 Evans Ave. в Торонто, де є місце і на паркування, і на танцювання.

      Великий імпрезовий зал швидко заповнився, і збори почалися точно о 6-й годині. Ведучий зборів голова Ради Директорів Євген Роман, красномовний, природний, чарівно дотепний, тримав присутніх у відпруженому, але здисциплінованому порядку. Він з’ясував працю і досягнення УКСпілки за останній рік, вияснював чи то незрозумілі, чи то неясні параграфи.

      При допомозі сучасної техніки, електроніки, екранів ці Річні Збори мали від початку до кінця професійний характер, не викликали негативних ефектів, крім одного, коли один член заявив по мікрофону, що Кредитівка не повинна давати стипендії студентам у Канаді, тільки повинна посилати гроші студентам в Україні, які страшенно бідують, а ми тут всі мільйонери. Євген Роман вияснив, що стипендії мають на меті не тільки фінансово допомагати, але вони є частково і нагородою для тих студентів, які беруть участь у громадському житті, віддають частину свого вільного часу, щоб колись зайняти місце тих, які відійдуть чи то через старість, чи з інших причин. А я ще додала через мікрофон, що в Торонто є тільки один правдивий українець-мільйонер, пан Тимертей, але він свої мільйони розсіває на десятки різних цілей.

Після розсудливої дискусії збори вибрали нових членів до Ради Директорів, одного члена до Контрольної Комісії і одного до Кредитового Комітету.

      Збори закінчено смачною, невисококалорійною вечерею і приязними розмовами та вимінами думок. Гарний настрій підтримували повні полумиски, які швидко і вправно розносили “бджілки” харчувальної компанії “Троянда”.

      Висновок по вечері на марґінесі: як і 62 роки тому, так і тепер іммігрантів приманює до Української Кредитової Спілки, Лімітед візія новаторських перспектив, і вони приєднуються постійно до кавалькади нових фінансових акцій і трансакцій. Вони приїжджають сюди з тугою в серці, але швидко дістають зорі в очах, доляри в кишенях і спішать до УКСпілки, щоб з розбурханих емоцій перейти до світу фактів і дійсности.

      УКСпілка з’єднує “МИ” і “ВОНИ” в одне “МИ”, “МИ ВСІ РАЗОМ”!

Chernobyl victims closely monitored

Re 20 years later; memories of Chernobyl run deep April 7.

In this article, the author states there is “no hard data” on how many people were affected by radiation from Chernobyl. Quite the contrary, there has been an intense global effort to monitor and quantify health, environmental and socio-economic impacts as a consequence of the accident.

This effort has been led by the Chernobyl Forum, a group made up of hundreds of scientists from more than 20 countries, comprising eight specialized agencies of the United Nations.

These include the International Atomic Energy Agency (IAEA), the World Health Organization (WHO), the United Nations Development Program (UNDP), the Food and Agriculture Organization (FAO), the United Nations Environment Program (UNEP), the United Nations Office for the Coordination of Humanitarian Affairs (UN-OCHA) and the United Nations Scientific Committee on the Effects of Atomic Radiation (UNSCEAR).

The article also suggests that 340,000 people were killed as a result of radiation from the accident.

This figure is completely without credibility and simply untrue.

Major studies by the Chernobyl Forum and UNSCEAR in 2000 and 2005 have concluded that, to date, fewer than 50 deaths have been attributable to radiation from the disaster and the studies estimate that a total of up to 4,000 people could eventually die prematurely due to radiation exposure.

Adam McLean, PhD candidate,

University of Toronto

Toronto Star, April 10, 2006

Oпeра “Мазепа” Петра Чайковського

Торонто, 26 березня 2006 р.

Організація “Опера в концерті” в Торонто закінчила свій 32-й сезон 2005-2006 оперою Чайковського “Мазепа”. Коли про це довідалися українці, відразу, як амеба, поділилися на дві клітини: одні асоціювали цю оперу з фільмом Іллєнка “Молитва за гетьмана Мазепу”, а другі, знаючи з науки та досвіду блискучий талант Чайковського і його чудову музику, не долучилися до протестантів, тільки пішли на оперу, бо вона не є ані патріотична, ані історичний шедевр. Хоч лібрето базоване на російській поемі Пушкіна “Полтава”, але Чайковський до лібрето Віктора Буреніна зробив стільки поправок, скільки було можливо за царських часів у царській поліційній державі, і вбрав цю оперу в таку прекрасну музику, що вона переносила і переносить слухачів у найкращі світи мистецтва.

У кожному разі опера “Мазепа” – це просто розвага, як, нпр., “Мадам Беттерфляй” чи “АІДА”, чи “Отелло”. У цій опері легенди, міфи мішаються з фактами і, по суті, висувають медичні та особисті проблеми Чайковського. Вона також переповнена втратами: батько втрачає доньку, жінка втрачає коханця, потім чоловіка, відтак патріот тратить свою батьківщину і жінку, для яких хотів посвятити своє життя, а молоденька дівчина втрачає батьків, любов і розум. У трилогії Лепкого дівчина називається Мотря і вкінці йде до монастиря, в опері вона називається Марія і божеволіє. Чайковський виткав довкола конфліктної особи гетьмана музику, повну проникливої сили, проникливих емоцій, мускулистої, майже наочної образности. Він виявив себе не тільки як серйозний, драматичний композитор, але музикою дослідив також усі темні заглибини своєї секретної вдачі. У цій опері, яка закінчується без оптимізму, без останнього “УРА”, композитор в особі гетьмана змалював відкрито і щиро, з великим болем трагедію свого життя.

Чайковський, композитор і диригент, походив зі старого козацького роду. Його дідо Чайка прославився на Січі. Батько – українець, гірничий інженер в Україні, а мати – француженка, дуже швидко померла під час епідемії холери.

Багато творів, у тому числі й оперу “Мазепа”, Чайковський компонував у маєтку своєї заможної сестри біля Києва. Звичайно у книжках про Чайковського пишуть як одного з найбільших композиторів ХІХ століття. Понад 30 його творів мають український сюжет або включають українські напіви. Це, зокрема, опера “Мазепа”, обертура “1812”, “Ніч перед Різдвом” за Гоголем, три симфонії: Друга, Четверта і Сьома, композиції до деяких Шевченкових творів. Чайковський також зредагував 10 томів церковної музики Бортнянського, які були опубліковані у 1882 р. Наукові праці про Чайковського, про його українське походження і його зв’язок з українством видали: Д. Ольховський у Києві у 1940 р., Г. Тіуменієва у 1955 р. і Н. Симоненко у 1989 р.

У програмках, які публіка отримала при вході у зал, було видруковане коротеньке слово про Мазепу д-ра Ігоря Лоссовського, генерального консула України в Торонто.

Ось копія:

This is an important event for the Ukrainian community in Toronto, becаuse it gives an opportunity not only to enjoy Chaikovsky’s masterpiece but to pay tribute to Ivan Mazepa – one of the outstanding men in the history of Ukraine, a political leader and strong supporter of independent Ukraine. In 1678 Ivan Маzepa was elected Hetman (Leader) of the Cossacks – the Ukrainian organization of warriors on the Left-bank Ukraine. All his life he fought to unite all Ukrainian territories in one country and make his people prosperous and independent. He was not only a Ukrainian patriot and statesman, he also contributed to the development of the Ukrainian economy, education und culture. Nowadays he is a symbol of Ukraine’s independence.

Dr. Ihor Lossovskyj, Consul General of Ukraine in Toronto

Нова імміграційна угода з Федеральним урядом

У всіх зустрічах з Онтарійським прем’єром Маꥳнті та з іншими членами Кабінету дебати зводилися до двох тем: щоб повернути у школах музику і щоб нові іммігранти-професіонали не мусили довго бути водіями таксівок, тільки щоб могли якнайшвидше отримати працю за фахом. Якраз нова угода з Федеральним урядом повинна би ці проблеми швидко розв’язати. Про це багато говорив на зустрічі в Канадсько-Етнічній Meдія Асоціації у залі “Majestic Board Room, OMNI ТV” (545 Lakeshore Boulevard) міністр громадянства та імміграції Майк Коле. Він італієць, його родичі також приїхали сюди після Другої світової війни,     працювали,  вчилися, стали незалежними, а Майк швидко осягнув позицію провінційного міністра.

Федеральний та Провінційний уряди нарешті проголосили партнерство у справі допомоги новим іммігрантам для виявлення повного потенціалу і досягнення успіху в Онтаріо. Очевидно, щоб іммігранти-професіонали могли працювати за фахом, вони мусять знати англійську мову, особливо в таких професіях, де мова відіграє велику роль. Канада з розпростертими обіймами хоче приймати англомовних акушерок.

Коментар

У нинішних часах, щоб бути щасливою людиною, не можна бути дурною людиною. Здобування знання, праця над розширенням розуму, наука, читання книжок, газет, журналів допомагає зрозуміти несподівані зміни, винаходи, наукові здобутки усіх часів, знайдені залишки минулих століть, викопані пам’ятки культур, які існували мільйони літ тому. Багато мудрости пропало би через глупоту, обмеженість і впертість тих, що не можуть або не вміють змінити свої трафаретні поняття і переконання. Якби не відважні люди, які часто з наражанням життя обстоювали правду (Сократ, Галілео та багато інших), не було би кому відчиняти двері у широкий світ і вигострювати своє думання. Наука, знання не тільки поборюють страх, але допомагають розуміти нові явища, нові ідеї. Вільна думка – це золоте джерело енергії, генератор ініціативи.

Цікавитися, пізнавати, вчитися – право кожного, і на це дозволу не треба. А відвага – це діамант з багатьма гранями, сказав колись президент Кеннеді. Але мати відвагу і розум – це ще більша прикмета. Тому навіть люди, що постійно не мають часу, повинні плекати ерудицію, енциклопедичність і від часу до часу в думці молитися:  “...поможи нам не затратити сенс принциповости, ...хорони нас від лукавого... і від глупоти...”