Олександр Поліщук – відомий колекціонер
старовини та дослідник Трипільської культури разом з однодумцями створив у
Трипіллі приватний історико-археологічний музей “Прадавня Аратта – Україна”.
Що
означає слово Аратта у назві музею?
“…На території Євразійського регіону є багато місць, які
називаються Аратта, і за останні 5 років дослідник цього питання історик Юрій
Олексійович Шилов та інші дослідники висловили таку версію, що територія
України періоду Трипільської культури чи Трипільської цивілізації в той час
мала назву Аратта. Це правий берег Дніпра разом з Румунією та Молдавією. А
лівий берег Дніпра називався Оріана… Наш музей присвячений у першу чергу
українській ідеї – включенню надбань трипільської цивілізації до української
ідеї і продовження історичної пам’яті українського народу до VIII-X тисячоліття
до Різдва Христового. Ми так назвали свій музей щоб наголосити на цьому…”
Олександр Поліщук називає себе «білим» колекціонером і
стверджує, що ніколи не брався за археологію та власноручно не розкопав жодної
історичної пам’ятки, але, за його словами, бажання таке було, особливо в
дитинстві.
“…У нашому музеї не зібрані археологічні пам’ятки, а зібрані
предмети старожитности доби Трипільської археологічної культури. Цей правовий
момент зараз дозволяє приватним колекціонерам абсолютно законно мати колекції,
відкривати приватні музеї”.
Про знахідки, які підтверджують теорію, що
територія України є джерелом європейської цивілізації
“…Таких знахідок маємо багато. Як підтвердження … На
території сучасної України 6 тисяч років тому скотарями було винайдене колесо.
Це підтверджено академічною наукою і в Росії, і в Україні. Конгломерат цих двох
народів: лівого та правого берега Дніпра і сформував ту індоєвропейську
спільноту, яка заселяє увесь Європейський континент… Один із символів
індоєвропейців – свастика, українська назва якої – сварга. Найдавніша свастика
знайдена на глині саме у Трипільській цивілізації. Ми маємо близько 10-ти
експонатів зі свастиками Трипільського періоду. Найстаріший такий наш експонат
це приблизно V тисячоліття до Різдва Христового. А найстаріші трипільські
експонати – це жіночі фігури з розкопок Луків-Рублевецький. На стегнах тих
фігур – сварги. Це один з доказів того, що після об’єднання лівобережного і
правобережного конгломератів почалося розселення індоєвропейців. Ознакою
арійців є сварга, але не та, яку згодом спаплюжив відомий вам нацист Адольф
Гітлер, а сварга першоджерельна – солярний знак, який пішов з нашої території.
Потім ці народи заполонили усі країни – Грецію, Францію, Італію та інші, в тому
числі й Англію”.
Українці можуть пишатися давнім походженням, але
не потрібно претендувати на жодну расову перевагу
“Ми є толерантна і скромна нація. У нас, як ми довідуємося
зараз, найбільша кількість переселенців з Азії. Ми знаємо про повернення
переселенців з Ізраїлю, бо там гаряче стає. Ми до них ставимося прекрасно. Я
ніколи не вважав українців людьми вищого сорту над іншими. Ми є першоджерельна
територія. Ми не претендуємо на жодну расову перевагу над іншими. Нам це не
потрібно. Нам потрібно повернути саме нашу історичну пам’ять, бо дехто каже, що
українці – це люди нижчих сортів, і вони взагалі – малороси. Ви знаєте, звідки
це йде – від наших північних сусідів”.
Джерела приватних колекцій – археологічні
розвідки часів радянської відлиги
“…У нашій колекції речі переважно через те, що ще в 60-х
роках, в часи відлиги, почали повертати здобутки з трипільських розкопок. А до
35-го року були розстріляні, хоч Петро Толочко це заперечує, рішенням трійок,
усі дослідники Трипільської культури. Так-от, у часи відлиги школи та вчителів
історії заохочували робити археологічні розвідки. За 30-40-х років тих розвідок
були розкопані сотні і тисячі трипільських, як називають, площадок. Потім це
стало нікому не цікавим. Всі ті сільські музейчики поскидали побитий посуд до
мішків. Трипільські шедеври не викопуються, в них треба ще вкласти великі
гроші, щоб привести їх до стану, якого вони заслуговують”.
Про суперечку з академіком Петром Толочком – керівником
Інституту археології Національної Академії Наук України.
“Петро Петрович працює, обрізаючи історію народу до такого
стану, щоб ніхто нічого не зрозумів. Коли це було замовленням радянської влади,
це можна було зрозуміти. За це він отримав звання академіка. Він добрий
фахівець з періоду Київської Русі, але бути фахівцем в усьому неможливо. В
інституті працюють гарні фахівці, але там дуже маргінальний керівник. Колекція
інституту археології з різних причин скоротилася вдвоє. Будучи керівником і
депутатом, пан Толочко не зміг забезпечити збереженість багатьох експонатів”.
Втрачені пам’ятки
“Вивезення експонатів для перемитників не є проблемою,
особливо в бік Росії, бо ви знаєте, в якому стані наші кордони з Росією...
Наприклад, колекції таких людей, як Потанін, Бринцалов, Жириновський,
складаються, в основному, з предметів з території України. Це відомо, бо речі
були виставлені, і там маса речей з Криму”.
“Найбільші приватні колекції Трипілля у світі – це колекція
Платонова і колекція українського мільярдера Тарути. Вони зібрали глобальну
колекцію золота. А те, що виставлено в українських державних музеях, є великою
ганьбою, що вони мають лише те”.