Вийшла збірка поезій “Мандри” Михайла Ляховича

П. Гринчишин, член Національної Спілки письменників України

У видавництві “Відродження” Канадського Об’єднання Українців колишньої Югославії вийшла збірка поезій “Мандри” першого голови і теперішнього члена Управи КОУКЮ Михайла Ляховича. 

Михайло Ляхович пише поезію з ранньої молодости. Свої перші вірші він публікував у журналі “Нова Думка”, який і сьогодні виходить у хорватському місті Вуковар і є органом Союзу Русинів і Українців Хорватії. У 1993 році в Ужгороді вийшла перша збірка його поезій і публіцістичних творів під назвою “Хресна дорога українців Боснії”. В Україні його твори друкував журнал “Сучасність”, а в Канаді добірку його віршів опублікував журнал “Нові Дні”.

 Збірка поезій “Мандри”, яка появилася у січні 2007 р., є логічним завершенням творчих мандрів Михайла Ляховича. У них – щирі роздуми та почуття, співпереживання та жалі, любов і втрати на шляхах-дорогах свого мандрівного життя.

 У ранніх творах М. Ляховича спостерігається деякий розпач, що є наслідком побаченого ним запустіння в українських поселеннях Боснії. Кожна поезія того часу є ніби своєрідним апофеозом втрат і смутку в місцях, де колись вирувало життя і радість. Описуючи цю реальність, автор використовує найпростіші стилістичні форми – повтори, які  застосовуються у фольклорній творчості – у піснях та поезіях зокрема. Aле тому, що ці поезії написані прозою, то читач має можливість легше зрозуміти, що саме такий стилістичний метод зумовлений емоційними та стилістичними чинниками. Tому, перепускаючи побачені картини через свої емоції, автор примушує читача мимоволі здригнутися.

Oднак не слід поезію М. Ляховича розглядати з точки зору її безнадійної песимістичности. Kожний рядок, майстерно виписаний автором, ніби пробуджує приспану совість у байдужих до українства людей і примушує думати над тими невтішними наслідками, які, власне, і стали причиною чиєїсь байдужости в минулому.

Динаміку свого душевного стану автор подає через роздуми, власні переживання та емоційне осмислення реалій. Tакий підхід називаємо рефлексіями. Він характерний для творчих людей і притаманний здебільшого ліриці та жанрам, близьким до неї. Властиво, поезії М. Ляховича є спробою психологічного самоаналізу подій, фактів, у яких присутня найпотаємніша специфіка духовного світу людини, виражена через медитацію.

У пізніших творах М. Ляховича на перший план виходять філософські роздуми та патріотичні почування, наповнені болем за втраченим минулим. Aвторові неймовірно важко прижитися у новій країні надій і сподівань. Душа його прагне спокою, любови, добра і високої духовости. Oдночасно автора хвилюють і серйозні релігійні проблеми, які з кожним роком поглиблюються у світі.

Патріотичні почування до Батьківщини своїх предків – ­України М. Ляхович виявляє у цілому ряді найновіших роздумів 2004­-2005 рр., але особливо автор виливає свій гнів проти тих, хто підніс руку на свободу українського народу під час останніх президентських виборів в Україні. 

Як добрий син свого народу, М. Ляхович сприймає всі переміни в пострадянській Україні не тільки серцем і душею. У поезіях, присвячених Помаранчевій революції, поет виступає як зрілий і мудрий аналітик. Його патріотичні почуття є природними, непідробленими і позбавленими будь-якої популістської забарвлености. Він достеменно знає, що всі злочини у сьогоднішній його прабатьківщині чинять не чужі, а таки свої яничари. Саме неояничари новітньої України грабують і понижують здорову частину української нації, вислужуючись перед своїми хазяями. 

У всіх без винятку поезіях домінує свята віра поета М. Ляховича у перемогу справедливости, на яку заслуговує, як ніякий інший, український народ.

І хоч сьогоднішня ситуація в Україні після помаранчевих подій не є зовсім логічною, а в багатьох випадках і тривожною, важко не погодитися з висновком поета, що Помаранчева революція все-таки виконала своє основне завдання – повернула народові віру в себе, і цього вже ніхто не відніме у нас.

З непідкупною щирістю і простотою М. Ляхович висловлює почуття власної провини перед пам’яттю предків, тим самим загострюючи увагу сучасної української молоді на невід’ємну потребу зберігати свою національну ідентичність.

У філософських роздумах про зміст життя автор акцентує увагу на тому, як не збайдужіти до самих себе, а пильно приглядатися до своєї душі, якою хочемо збагнути, хто ми є насправді у цьому житті.

Аналізуючи поезії М. Ляховича, з подивом відкриваємо ще одну характерну особливість їхнього змісту. Практично всі вони пройняті здоровим духом віри навіть у тих випадках, коли видаються нам дещо песимістичними.

Вартість збірки поезій М. Ляховича “Мандри” полягає ще і в тому, що автор надзвичайно вдало застосував поетичний жанр, який має назву “поезія в прозі”. Цей жанр характеризується настроєвим станом розуму і душі і за формою тексту наближений до прози, а за мелодикою, підвищеною емоційністю та ліричним сюжетом, що має фрагменти спорадичного римування, – до поезії. Думається, що поет Михайло Ляхович зумів проявити свій поетичний дар у цьому поетичному жанрі надзвичайно вдало, збагачуючи тим самим українську літературу новими формами та рішеннями.

Михайло Ляхович як поет, громадянин та взірцевий сім’янин утверджує самого себе і свій рід високими і чистими ідеалами любови до Бога, до життя, до України. Tим самим він і залишається Людиною на обширних просторах світової цивілізації.

Треба згадати, що всі ілюстрації до книжки виконав сам автор.

Щоб набути книжку “Мандри”, просимо звертатися на електронну адресу видавництва info@koukyu.ca