Українські імена на карті світу: Антон Омельченко (1883–1932)

Ярина Дацюк, 6-й клас, Українська суботня школа ім. І. Франка, м. Торонто

Мало хто знає, що одним із перших, хто підкорював Антарктиду, був українець. Ще на початку XX столiття до складу експедицiї Р. Скотта (1910–1912 рр.) було зараховано Антона Омельченка родом з Полтавщини. У 26 рокiв вiн був талановитим жокеєм, виступав на кiнних змаганнях. У Владивостоці його знайшли та запросили до експедиції посланці Р. Скотта, коли вибирали коней для походу до Південного полюса та конюха, здатного їх доглядати.

Група Скотта досягнула своєї мети – дiйшла до Пiвденного полюса. Але Скотт та четверо його товаришiв загинули, вертаючись. Антоновi Омельченковi поталанило – вiн вiдповiдав за коней, маньчжурських поні, витривалих, але не придатних в Антарктидi, i тому у штурмову групу не ввiйшов. Але ж мiг: працелюбний i безвiдказний Омельченко полюбився британцям i був би корисний у вирішальному переходi. 

Омельченко бачив мiста Європи і Азiї, Австралiю, Нову Зеландiю, був з тими, у кого благородство i мужнiсть ішли поруч навiть в екстремальних умовах. Вiльно володiв англiйською мовою. Британцi зберiгають пам’ять про Р. Скотта, та не забувають i бережуть фотографiї “милого, доброго Антона”. Так любив називати Омельченка сер Роберт Фалкон Скотт.

Антон Омельченко повернувся до Англiї у 1914 р. Йому дiстався орден вiд короля Георга V, пожиттєва пенсія та власне iм’я на картi свiту – на його честь названа одна із бухт на березі Отса (Oates) в Антарктиді. Згодом потрапив на фронт Першої свiтової вiйни.

Та нарештi вернувся в рiдне село Батьки, де народився у 1883 р. Говорять, що заснували його ще в козацькi часи батьки, якi чомусь пересварились з дiтьми i вирiшили жити вiд них окремо. Мир у родинах скоро вiдновився, а село з такою назвою залишилось.

Загинув Антон Омельченко не менш цiкаво, нiж жив. Сидiв на порозi своєї хати, читав щось, а з неба скотилось сяюче ядро блискавки, торкнулось його плеча. I той шматок сонця понiсся далi, забравши зі собою непересічне людське життя. Це сталося весною 1932 р.