В ПОШАНУ ІВАНА ФРАНКА  Торкнутися великого душею

Цього року Шкільна Рада Конгресу Українців Канади вирішила дещо змінити традиційні березневі святкування. Тож замість вже звичних українській громаді Шевченківських вечорів 25 березня вшанували пам’ять іншого великого сина України – Івана Франка. І треба сказати, що рішення це було мудрим. Скажімо, в Україні творчість Франка входить до шкільної програми. А тут, чого гріха таїти, українська молодь Торонто, особливо ті, хто народжений вже у Канаді, мало знають про відомого українського поета Івана Франка.

Переслідуючи цю мету, а саме – ознайомити молодь із творчістю та життєвим шляхом Франка, і була професійно укладена програма вечора його мистецьким керівником Анною Дрогобицькою. Учень суботньої школи ім. І. Франка Нестор Брилинський чудовою українською мовою розповів про життя і творчість Івана Франка. Тут прозвучали вірші поета у виконанні Олеся Рожанця, Андрія Труся, Марти Породько, Вірляти Вінявської. Учні Рідної школи Філії УНО Торонто-Захід Х. Левицька, Л. Рибак, М. Скіп, В. Підзамецький, О. Підзамецький, С. Підзамецька, Ю. Жолоб, В. Лучків розіграли навіть ціле театральне дійство, яке розповіло присутнім про творчий та життєвий шлях Івана Франка. Присутні у залі мали змогу переглянути іще одну інсценізацію у виконанні учнів школи імени Івана Франка, і на сцені ожив кумедний та хитрий Лис Микита.

Втім, ім’я Франка невіддільне також і від музики, як невіддільні від неї вірші. Отож, музики цього вечора було теж вдосталь. Ну як, скажіть, можна було обійтися без Франкового “Вічного революціонера”, що прозвучав у виконанні капели бандуристів “Золоті струни”, чи без “Веснянки”,  “Січового маршу” і кантати “Єднаймося”, що їх виконав жіночий хор “Поліфонія” під керівництвом Іри Дрогобицької, за що присутні нагородили артистів бурхливими оплесками, а також солоспівів наших знаменитих співаків Сергія Данко, Люби Лещишин та Катрусі Чубар.

До речі, цього дня хор виступав у дещо незвичній манері – у супроводі духового оркестру “Орфей”, який виконав “Вічний революціонер” під диригуванням Миколи Стадника і “Не пора, не пора, не пора…”  – музичне аранжування і диригування Іри Дрогобицької.

У цьому концерті довелося взяти участь і мені, як звичайно, у складі хору “Поліфонія”, де я маю велике задоволення співати. Хор “Поліфонія” став невіддільною частиною мого життя. Участь у ньому дає мені змогу багато чому навчитися від нашого улюбленого керівника пані Іри Дрогобицької, а також спілкуватися з дівчатами, які стали моїми добрими подругами. Але не тільки це. Вперше мені довелося виступити у ролі солістки, я виконувала на фортепіано “Баркаролу” Чайковського з його сюїти “Пори року”. Я також впевнена, що цей концерт назавжди запам’ятається мені тим, що, взявши у ньому участь, мені пощастило торкнутися душею до великої спадщини українського народу, невід’ємною частиною якої є Вічний Революціонер і Великий Каменяр Іван Франко.

Ганна Масарик, студентка професора музики Тетяни Ткаченко, Royal Conservatory of Music University of Toronto

– Світлини Володимира Масарика