Свята любов до Батьківщини

Леся Панько

Незвичайне життя гетьмана Івана Мазепи, його довголітня та результативна діяльність на благо України сприяли формуванню стійкого переконання патрітично налаштованих нащадків у тому, що ця геніальна постать заслуговує на гідне увіковічення, на гідне вшанування. Саме таке величаве і шляхетне вшанування нашого державного мужа влаштувала 25 травня громада при катедрі Св. Володимира в Торонто. Цього року виповнюється триста років повстання гетьмана Івана Мазепи проти царя Петра І за незалежність України.

Як і годиться за християнським звичаєм, була відправлена панахида Владикою Юрієм і отцем Богданом Сенцьом  у катедрі Св. Володимира за вічний спокій душі славного сина України Івана Мазепи. Після цього відбувся концерт, який відкрила вступним словом Таня Сунак. Особливе враження на присутніх справила сцена, яка перенесла всіх у ті далекі гетьманські часи, у палац І. Мазепи, де ми зустрілися з гетьманом Мазепою, Магдалиною Мазепою, Мотрею Кочубей, придворною дамою та ад’ютантом гетьмана.

Мистецьку частину розпочав Микола Маскулка рецитацією вірша “Вставай, Україно” Людмили Довжалко. І ось зі сцени лунають струни бандури – це Віктор Мішалов, світової слави бандурист, композитор, заслужений артист України, мистецький керівник Капели бандуристів Канади в Торонто, виконав думу і “Пісню Мазепи”.

Головну доповідь виголосила Дарія Павлюк, яка подала найцікавіші епізоди з життя гетьмана І. Мазепи як державного мужа і як людини з її звичайними людськими почуттями, переживаннями й турботами.

І. Мазепа походив зі славного стародавнього українського роду, був надзвичайно релігійним, великим патріотом своєї Батьківщини і підняв українську культуру до найвищих щаблів європейської культури. Він пожертвував значні кошти на будову церков та монастирів не тільки в Україні, але й за її межами. І. Мазепа – один із найзнаменитіших політичних діячів кінця ХVІІ – початку ХVIІІ століть. Немає іншої такої постаті, про яку б так багато суперечливого писали нащадки. Одні вішають йому ярлик зрадника українського народу з метою кинути тінь на цього визначного діяча, інші – величаво вшановують. Зрадником він ніколи не був! Його заповітною мрією було об’єднання всіх українських земель в одну державу. Союз із шведською армією у битві під Полтавою не приніс перемоги, а доля української незалежности заснула довгим сном. Батурин – столиця Гетьманщини з її чудовим палацом, величавими церквами стала жертвою московського варварства, перетворившись у попіл... Але не згорів український дух, який нехай через довгі віки, але виборов незалежність і соборність України.

Після цікавої і змістовної доповіді зал заполонив спів відомої оперної солістки Катерини Чубар, яка виступає в Канадській опері, володіє сильним, рівним голосом ніжного тембру, витонченим художнім смаком, а також має яскраву сценічну зовнішність. Присутні із захопленням слухали неперевершене сопрано і воістину божественне майстерне виконання шедеврів світової класики.

Спеціально на це величаве вшанування І. Мазепи відомий в українській громаді поет Микола Латишко написав і прочитав поему, в якій описав гірку правду про минуле і непевне сьогодення українського народу, за що присутні нагородили його тривалими оплесками.

Гетьман І. Мазепа здобув всесвітню славу ще за життя, привернув увагу до себе не тільки українських поетів і композиторів, але також і іноземних, що дало нагоду на цьому святі почути уривок з поеми “Мазепа” Лорда Байрона у виконанні Володимира Шевчука.

Заключним акордом мистецької частини став етюд Франца Ліста для фортепіано із симфонічної поеми “Мазепа” у виконанні відомого піаніста з України Миколи Сомова, лаурета міжнародних конкурсів і стипендії Президента України у галузі культури та мистецтва. Він є одним із рідкісних піаністів, який виконує композиції угорського композитора Ф. Ліста.

Свято завершила заключним словом мґр. Анна Троян, голова організаційного комітету і сценічний директор, яка склала щиру подяку всім, хто причинився до того, щоб це свято відбулося на такому високому мистецькому рівні. Звичайно, велике признання потрібно віддати мґр А. Троян і членам організаційного комітету за вшанування великого гетьмана України Івана Мазепи, за піднесення його славного імени та імени України до найвищих висот, за віру у неперевершений дух українського народу, той дух, у який вірив і гетьман Іван Мазепа.