Монографія сім’ї Ляхович

У Сремській Митровиці з друку вийшла книжка Петра Ляховича “Монографія сім’ї Ляхович”

Автор подає історичні дані про своїх предків з кінця ХІХ століття та через генераційну низку пов’язує з життям нащадків.

Ляховичі походять з Галичини, але міграціями, які відбувалися наприкінці ХІХ століття, шукаючи кращого життя, першими  прибувають на простори Боснії. 1952 року Іван і Марія Ляховичі, батьки автора цієї книжки, поселилися у передмісті Інджії, a потім переїхали до Сремської Митровиці. Завдяки розповідям про сім’ю Ляховичів можна ідентифікувати і багато інших українських сімей, які мали подібну долю. У великій мірі книжка передає життя Івана і Марії Ляховичів та їхніх нащадків. Вона має значення тому, що Ляховичі – багаточисельна сім’я, яка зробила вагомий внесок у збереження української мови, літератури і культури на просторах колишньої Югославії. Надалі, через портретні описи членів сім’ї, читачі можуть дізнатися і про діяльність Товариства “Коломийка”, і про культурно-просвітницькі активності протягом багатьох років, які провадять кожного із сім’ї Ляховичів. У цей спосіб читачі отримують цілісний перегляд не тільки про предків і нащадків сім’ї Ляховичів, але й про громадсько-політичне оточення, в якому дана родина проживала. Книжка також важлива як покажчик чисельних культурних заходів, в яких велику і часто ведучу роль мають саме члени сім’ї Ляховичів. Так, можемо прочитати про найвищі грамоти за збереження української світової індентичности, вручені членам цієї сім’ї урядом України.

Батько і мати збагнули значення освіти, і тому своїх дітей спрямовували на осягнення якомога вищого ступіня освіти.

Вони прищепили їм основні моральні вартості, яких діти, сьогодні вже дорослі люди, послідовно дотримуються. Прищепили їм любов до своєї рідної мови, національної свідомости, а найбільше – до релігії.

Всі, без винятку, мають гарні голоси і багато інших здібностей, включаються до культурно-просвітницької праці, де б вони не перебували. Даровиті, працьовиті і відкритого серця, осягають надзвичайних успіхів у всіх галузях, а окремо можемо наголосити на їхньому вмінні літературного висловлювання, взагалі нахилі до писання та надзвичайній музичній обдарованості.

Монографія буде цікавою багатьом читачам – завдяки багаточисельності членів цієї сім’ї  і завдяки фактові, що багато генерацій пізнають хоч когось із сім’ї Марії і Івана Ляховичів.

Монографія вартісна і через те, що автор, Петро Ляхович, третя дитина в сім’ї Івана і Марії, на одному місці представляє кілька генерацій, і це буде добрим початковим матеріалом для майбутніх поколінь, які через цю монографію зможуть дослідити (збагнути-дізнатися) не тільки життя членів сім’ї Ляховичів, але й культурно-просвітницькі та громадсько-політичні події в місцях, де вони мешкали і проживають сьогодні.

 Агнетка Балатінац