СТОРІНКИ ВІРИ КЕ: ХРОНІКА    КОМЕНТАРІ    РІЗНЕ

Дата в червні

29 червня 1933 р. помер генерал Мирон Тарнавський, начальний вождь УГА. Він народився в селі Барилові (Галичина). Син священика. По закінченні гімназії і військовому вишколі став підпоручником в австро-угорській армії. Служив у Галичині, а в 1909 р. дістав ранг капітана, відбуваючи перші роки Світової війни на австро-російському фронті. З січня 1916 р. до грудня 1917 р. вишколював Легіон УСС. Під час перебування австро-угорської армії в Україні 1918 р. був на різних посадах. Пізніше, у ранзі підполковника, як комендант 16-го полку стрільців, з рештками полку повернувся до місця його постою у Кракові, де його заарештували поляки. По звільненні переїхав до Станиславова і перейшов на службу в УГА, діставши призначення на коменданта фронтової групи “Схід” під Львовом, а згодом – у ранзі полковника Другого Корпусу УГА. У боях під Львовом дістав ранг генерального четаря і став начальним вождем УГА. По переході за Збруч Тарнавський пережив дні тріумфу і трагедій об’єднаних українських армій: похід на Київ і його здобуття (30.8.1919), відступ, пошесть тифу.

Коли УГА стала небоєздатною, Тарнавський вислав із власної ініціативи делегатів для переговорів до генерала А. Денікіна про перемир’я, за що диктатор ЗУНР Петрушевич усунув Тарнавського з поста начального вождя і віддав під військовий суд, що звільнив Тарнавського від вини. Востаннє Тарнавський виконував обов’язки начального вождя УГА, але під час союзу УГА з червоною армією Тарнавський переховувався у Балті й у Києві, звідки по приході польської армії переїхав у Галичину. Поляки натрапили на його слід і вивезли до табору полонених у Тухолі. По звільненні жив у селі Черниці коло Бродів, там і помер.

Похований на Янівському цвинтарі у Львові серед могил вояків УГА. Його похорон був масовою українською демонстрацією. І, як звичайно, співали йому грімко – “ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ”! Шкода, що його ровесники не постаралися зробити фільму з його життя.

PHOTO

Генерал Мирон Тарнавський

Ще дві дати у червні

2 червня 1953 р. відбулося перше коронування при телевізії: коронували принцесу Єлизавету, і вона стала королевою Великої Британії і цілого Коммонвелту, в тому числі і Канади. (Коммонвелт – це добровільна федерація незалежних держав.) Єлизавета цілий місяць практикувала церемонії в палаці Бакінґем і носила причеплену до грудей картку з записаними правилами. Коронаційна сукня мала вигаптовані емблеми всіх держав Коммонвелту.

Сукню проектував Норман Гартнел. Коммонвелт складений із понад 30 прихильних держав і займав чи займає чверть поверхні земної території. (Тепер, коли всі сваряться, стріляють одне в одного, я не певна, хто з ким є прихильний!)

* * *

“Постріл, що потряс світом” був вистрілений 28 червня 1914 р. в Сараєво. Його зробив хлопець (сербський націоналіст) Ґавріло Прінціп. Він застрілив Архикнязя Фердинанда, а рикошет – його дружину, герцогиню Софію. Цей постріл прискорив Першу світову війну, в якій згинуло понад 20 мільйонів людей. (Рикошет в англійській і українській мовах – РИКОШЕТ.)

Опінія

 Між емігрантами, що приїхали в Торонто по Другій світовій війні, були люди з високими освітами, різними професіями і багато акторів, режисерів, диригентів і людей, обізнаних зі сценою. Театральне мистецтво почалося у світі сотні років перед нашою ерою, в доісторичних часах – і ніколи “не зійшло зі цени”! Нічого дивного, що “новоприбулі” (так тоді називали нас канадці) відразу почали розвивати театри, ще заки навчилися англійської мови! На однім кінці міста був театр “ЗАГРАВА”, а на другім – “ТЕАТР В УНО”, що його зорганізував і пустив у рух Лавро Кемпе, довголітній актор, режисер і діяч галицьких театрів. На сцені появилися “Украдене щастя”, “Лісова пісня”, “Шаріка”, “Гуцулка Ксеня”, “Дівча з Маслосоюзу” – словом, усі оперетки Барнича, бо між “новоприбулими” в Торонто опинився диригент Львівської Опери, віддавна досконалий, неповторний диригент Льоньо Туркевич. На жаль, за якийсь час (досить довгий час) почали старіти, хворіти і почергово відходити до “Небесного Царства” актори, режисери, солісти, танцюристи, хористи, і Льоньо Туркевич, і Лавро Кемпе. Не було ким їх заступити, і “Театру в УНО” – не стало. А театри є потрібні і конечні. Не виключно для акторів та режисерів, а для публіки, для нас усіх. Ми хотіли б регулярно ходити на вистави, ділитися поглядами, радіти, критикувати, хвалити, переповідати свої враження, сперечатися... Бенкети з концертними програмами театру не заступлять...

Друга дія оперетки “Шаріка” (Барнича) в Торонто, в залі УНО на вулиці Коледж. На лівому кінці група січових стрільців. Наприкінці фотографії Ігор Хабурський (за “парканадцять” літ – отець Ігор Хабурський). Посередині Соня Сахно – Шаріка. Біля неї Лавро Кемпе – батько Шаріки, мадярський барон. Під кінець дії виявляється, що він українець (емігрант з України). На правім кінці Віра Ке в ролі “цьоці”. В ті часи ніхто з жінок не хотів грати “цьоцю”, хоч вони були старші від мене, але я, відспівавши моїх сім слів ролі (за що я дістала велике “браво”), побігла за куліси, скоренько перебралася в мадярський одяг, і ми втрійку з Наталкою Бундзою та Стасею Штафірною (тепер Стася Сусмут) відтанцювали правдивого мадярського чардаша! 

 
Буква “Ґ” за словами Геннадія Ґвинта

Для мене “Ґ-e” є основне – бо творчість й думання моє

Залежні є від букви “Ґ-е”.

Бо “Ґ-е” вгору іде, а “Г-е” вдолину. Загине “Ґ-е” – і я загину.

Зігнуся, згорблюся, як “Г-а”. Ви скажете тоді: “АГА!

Колись був Ґвинт, а тепер дід”.

А в цьому винен Білодід!

(Геннадій Ґвинт – один із псевдонімів Стефанії Гурко, журналістки, критика, письменниці і авторки збірок “Каламбурів” та “Посмішок”. А проф. Київського Університету І. Білодід викинув з нашої мови букву “Ґ”. Після совєтів інші професори повернули нам назад букву “Ґ”. Тож уживайте її “совєтам” на злість. Букви”Г” і “Ґ” збагачують нашу мову).

Діагноз по очах

Між 1500 і 1504 роком Леонардо да Вінчі намалював на замовлення Франческо дель Джіокондо з Флоренції портрет його дружини Мони Лізи. Вона мала тоді понад двадцять кілька років. У ті часи італійську жінку в такому віці не вважали молодою, і за конвенційними стандартами вона не була унікально гарною. Очевидно, портрет не подобався її чоловікові, так що Леонардо да Вінчі затримав цей портрет для себе. За кілька років він взяв цей портрет зі собою до Франції. Там портретом так захопилися, що появилися сотні його копій і сотні есеїв на тему Мони Лізи, але ніхто з авторів не міг збагнути загадкової, нав’язливої якості портрета, що не сходив зі свідомості тому, хто його побачив. Аж недавно один лікар написав у газеті “ТОРОНТО СТАР”, що він дослідив портрет Мони Лізи, спеціально її очі, і прийшов до висновку, що Мона Ліза мала високий холестерол! Чи це вплинуло на загадковість її портрета? Мені здається, що тільки Леонардо да Вінчі потрафив би на це відповісти.

Можливо, відповідь прийде від Леонардо, бо італійські дослідники хочуть дістати від французького уряду дозвіл розкопати гріб Леонардо (він жив під кінець життя у Франції), і якщо його рештки не перемінилися в порох, перевірити на його скелеті вуглець і DNA та порівняти з Моною Лізою. Дослідники почали висувати здогад, що Леонардо насправді намалював лице своєї мами, коли вона була молодою, або своє молоде лице. Я поклала біля себе фотографії Леонардо і Мони Лізи. Знаєте? Вони до себе подібні: ніс, очі, усміх – особливо. Може, дослідники прикладуть до лиця Мони Лізи зачіску і бороду та вуса Леонардо і знайдуть ще більше подібности, як не дістануть вуглеця та DNA.

Сім думок

Що таке “вмирати”?

Останніми часами померло так багато знайомих і приятелів, відомих і маловідомих людей, що я вирішила помістити в оригіналі лист філіппінського Єпископа Брента, бо він не множить жалю і болів душі, тільки коротко та інтелігентно з’ясовує “ЩО ТАКЕ ВМИРАННЯ”.

What is dying?

I am standing on the sea shore.

A ship at my side spreads her white

sails to the morning breeze and starts

for the blue ocean She is an object

of beauty and I stand

and watch her until at last she

fades on the horizon.

Then someone at my side says

“There she has gone” –

gone where?

Gone from my sight – that is all.

She is just as large in the mast,

hull and spars as she was

when she left my side. The

diminished size and total loss

of sight is in me and not in her,

and just at that moment when

someone by my side says

“She’s gone” others on a distant

shore take up

the glad shout – “There she comes!”

Bishop Brent

Bishop of the Philippines

1862 – 1929

Нерозв’язана дилема

Англійський король Генрі ди Ейт (1491 – 1547) мав шість жінок, дві з яких наказав убити. Кати відрубали їм голови. У 1532 році він від’єднав Англійську Церкву від Риму і примусив духовенство відректися Папи Римського і визнати його, Генрі Восьмого, своїм зверхником. Папа кинув на нього клятву і виключив його з Католицької Церкви, а в 1534 році Генрі Восьмий офіційно відрікся від католицизму і проголосив себе найвищим церковним авторитетом в Англії.  Він покарав смертю свого найкращого приятеля, сера Томаса Мура та кардинала Джона Фішера і всіх, хто не хотів визнати його головою Англійської Церкви. Він розпустив і зліквідував монаші організації, а їхнє майно роздав дворянам, які його підтримували у боротьбі проти Риму. Від того часу і до сьогодні кожний англійський король чи королева є одночасно головою Англійської Церкви. Наша королева Єлизавета Друга є першим з англійських монархів, що склав офіційний візит Папі Римському, – вона зустрілася в Римі з Папою Іваном Павлом Другим. Цей візит не викликав реакції з неба. Єлизавета Друга має тепер 85 років. Вона, напевно, незадовго піде на пенсію. Як думаєте – хто її заступить і як король, і як голова Англійської Церкви? А може, знов буде королева головою Англійської Церкви?

Я не є ворогом жінок, але мені дивно, що Церква, яку створив такий бандит, як Генрі Восьмий, досі існує без проблем.

На різні теми

Початок нової пісні: “Прощай миленький, чорнобровенький... Вернись в чужую сторононьку...”

* * *

Один маловажний політик, що в останніх виборах дістався на дуже високу позицію, сказав до людей: “Не наслідуйте мене, бо я ще не знаю, як я дам собі раду з молодою генерацією, що чекає від мене чуда! Може, вони забудуть, що я їм обіцяв...”

* * *

Тепер є рівноправність, але жінкам далі тяжко дістати добру працю. Жінка мусить виглядати, як “лейді”, поводитися, як мужчина, і працювати, як кінь.

* * *

Ви можете виплекати чудовий город, але не можете примусити його – думати.

Спробуйте мексиканський кукурудзяний салат

Дві пушки кукурудзи висипте в друшляк, щоб з кукурудзи витекла вся вода. Тоді переложіть кукурудзу в миску. Додайте до неї дрібненько покраяну цибулю зелену і чарвону паприку, помідор, солі і перцю до смаку, сік з цитрини, трошки оливи і все добре вимішайте. Залишіть на кілька годин у холодильні перед тим, як їсти.