СТОРІНКИ ВІРИ КЕ: ХРОНІКА    КОМЕНТАРІ    РІЗНЕ

Де поділися в Торонто українські театри?

Український нарід завжди жив театрами, виставами. Жили знамениті актори, режисери, на кожній сцені то співав хор, то грали вистави, то робили проби. Раптом зникли всі режисери, зникли актори, зникли театри. Залишилися тільки хори і спільне споживання страв. Майже всі на дієті – і сходяться їсти. Чи наше життя аж так змінилося? Колись вареники (тоді казали “пероге”) були найпопулярнішою стравою на святкових гостюваннях. Тепер часто замовляють готову страву у великих мисках і не мусять навіть мити, бо ті, що продають готову страву, самі миють баняки.

Коли я приїхала з табору до Торонто, жінки приготовляли всю страву і пріли в кухні, крім одної або двох, дуже важних, що з чоловіками сиділи за почесним столом. Студентам ніколи не дали безкоштовно або хоч за пів-ціни їсти. Студенти носили до кухні брудний посуд, стояли при дверях і передирали білети. Мабуть, щось їли безкоштовно, що лишилося. Добре, що тепер люди змудріли і шанують науку. Тепeрішні достойники є переважно високоосвічені люди. Взагалі, тепер настали часи пошани науки і розуму. Тішуся, що я ще до тих часів дожила.

P.S. Один актор і режисер, що вспів ще влаштувати величаву річницю театру, тепер доглядає сцени і залу, як треба – замітає, щоб було чисто...

Читайте... І думайте...

1. Нічого не є тяжче на ваших лаврах, тільки коли ви на них спочиваєте...

(Президент Франклін)

2. Заздрість є безкоштовним квитком до комплексу власної неповноцінності...              

                                                             (Віктор ґюґо)

З. Першого класу людина найкраще себе почуває між людьми першого класу – іншими словами: інтелігентна людина найкраще почуває себе між інтелігентними людьми. 

                                                             (В. К.)

4. Якщо знайдете дорогу без перешкод – вона, правдоподібно, нікуди не веде...

                                                             (Альберт Ейнштейн)

5. Найцінніші і найважливіші в житті речі – ніколи не є речі...

                                                             (З бюлетеню однієї церкви)

6. Багато тяжче розбити забобон, ніж атом...

                                                             (Альберт Ейнштейн)

7. Україна – це не знак на карті, а творіння Боже.

    Ні новою, ні старою – звать її не гоже.

    Вас не стане, й нас не буде в цім безладнім світі,

    А Земля її нестиме на своїй орбіті.

    Що для неї колотнеча ваша політична?

    Ви тут гості тимчасові,

    УКРАЇНА – ВІЧНА!         

                                                             (Поет Павло Глазовий)

Перший з елементарних семи забобонів

Коли у вашій присутності хтось пчихне – відразу скажіть виразно: “НА ЗДОРОВ’Я!” (ҐОД БЛЕС Ю!) чи “ҐЕЗУНДГАЙТ!”, бо в давніх... давніх... часах люди вірили, що віддих є душею людини, есенцією життя, тому що Господь Бог, коли створив Адама, вдихнув йому через ніс життя. А раптове пчихнення – це неначе вигнання з людини життя. Мало того, пчихнення, на думку наших предків, залишає порожнечу в голові, куди дуже легко  можуть дістатися злі духи. Коли в Римі за часів Папи Григорія Великого почалася пошесть чуми, люди страшенно боялися, щоб не пчихнути. Тоді Папа Григорій установив фразу: “НА ЗДОРОВ’Я – ХАЙ БОГ МАЄ У СВОЇЙ ОПІЦІ!” Видно, ця фраза мала якусь чародійну силу, бо дійшла до нас, і її вживають навіть без пчихання!

(Далі буде про решту забобонів.)

Найкоротша поезія

У Святому Письмі (Іван 11:35) записана найкоротша поезія світу: “ІСУС ПЛАКАВ!” Ці два слова сильніше    впливають на уяву, ніж довга епопея. Промовці на публічних виступах (чи під час бенкету!) повинні думати про них, коли виголошують свої довгі тиради, особливо, коли вони їх витягнули з інтернету.

Два слова

Молоденька студентка в якомусь конкурсі виграла подорож до Вашингтону і зустріч з президентом. Зустрівшись врешті з президентом, вона сказала: “Пане президенте, я з татом посперечалася, що зроблю з вами інтерв’ю, а тато заявив, що як я витягну з вас три слова, то він дасть мені 10 долярів”. Президент глянув на дівчину і по кількох хвилинах сказав: “Тато – виграв!”

Коломийка на сеньйорську ватру

Українці-емігранти звичайні й впливові,

Повоєнні, заграничні і старокрайові,

Непомітні, безробітні і великі “АСИ”,

ЧАСТО пишуть до газети “кадило” й “ковбаси”.

Українці-емігранти живуть першорядно

Та в газетах лиш клепсидри читають докладно...

І хоч ходять на бенкети і в хорах співають,

Та не можуть ні радіти, ні вийти з відчаю.

Бо події в Україні не дають їм спати,

І вістки, які приходять через “Канал П’ятий”!

Українці-емігранти мають всі кар’єри,

Незалежно, чи самітні, чи пенсіонери.

Бо працюють на всі “шихти” звечора до ранку

Й несуть гроші в кредитівку й до якогось банку.

Українцям-емігрантам хоч вже добре жити,

Але їдуть на Флориду ревматизм лічити...

Еміграціє кохана, ой та й дунай-дана,

Ти – загибель, ти – потіха, ти – ладан і рана...

Еміграціє кохана, ти – чар і обмана,

Ти – шампан, ти – водка, кава, пироги й сметана.

Ой та й дунай, ой та й дунай, ой та й дунай-дана...

Еміграціє кохана, ти – фата моргана!

Гей! Ґуд бай!

Що здорове?

Д-р Марк Ройзен і д-р Мегмет Оз починають день звареним яйцем, бо яйце має дуже багато протеїну, і людина не відчуває голоду. З’ївши яйце або два, можна витримати до обіду. Д-р Оз їсть кілька яєць, і вони не псують йому фігури! Може, ми занедбали їдження яєць? Треба розпочати яєчну курацію. Додати до яєць якусь ярину, овочі і запивати добрим соком. Спробую. Але буду запивати кавою з “карнейшен” молоком без жиру (fat free).

Д-р Мегмет Оз радить уживати до харчів різні прянощі, бо вони не тільки додають смаку, але й скріплюють здоров’я. Прянощі, що скріплюють життєву нитку: цинамон, чорний перець, часниковий порошок і паприка.

Мілітарна молитва

Мілітарна молитва дуже насторожує: одна сторона молиться, щоб ту другу побити, друга сторона молиться, щоб там ту побити. Як Бог виходить з такої ситуації? Чи не слухає ні одної, ні другої сторони і робить, як ВІН уважає? Кожне молення за ЩОСЬ чи за КОГОСЬ треба передумувати. Не всі молення мають сенс, і не всі Бог може вислухати так, як той, що молиться, – хоче. (Один хлопчик молився, щоб Бог поламав його скрипку...) Люди тепер моляться в різних мовах і молитвами, створеними різними релігіями. Щира молитва може бути навіть в думках, без слів. Зрештою, кожна людина має на все свої індивідуальні уподобання.

Сто років тому затонув “Титаник”

У неділю, 14 квітня 1912 р. об 11:40 год. вечора британський супер-люксусовий, новий паровик “Титаник” компанії    “Вайт Стар Лайн” вдарився у льодову гору недалеко острова Ньюфаундленд, за 95 миль на полудень від Ґренд Бенкс, і затонув. Із понад 2220 пасажирів та обслуги приблизно 717 людей урятувалося. Між тими, що згинули, були три американські мільйонери: Джон Джейкоб Астор, Бенджамін Ґуґґенгайм, Ізидор Страус.

Архітектори і будівничі “Титаника” запевнили кожного і увесь світ, що кораблеві абсолютно нічого не може статися, бо він збудований так, що його ніяка стихія, ніяка непередбачена катастрофа не знищить. Долішня частина “Титаника” спиралася на 16 щільних, непромокальних каютах, що мали бути запорукою абсолютної безпеки корабля, одначе льодовик пробив 5 із них, одну більше, ніж архітектори передбачали, що було навіть можливо пробити в найгіршій, навіть епохальній катастрофі.

“Титаник” затонув за не цілих три години. На палубі ніхто не потрапив у паніку. Корабельний оркестр до кінця грав підбадьорюючі марші.

Дуже докладні слідства Американського сенату і Британської ради підприємців пізніше виявили, що корабель плив зашвидко, у водах, повних льодовиків, що рятувальних човнів не вистачало навіть на одну третю пасажирів і що судно “Каліфорнія”, що знаходилося недалеко катастрофи, не приплило з поміччю, бо радіооператор, відпрацювавши свій робочий день, пішов спати. Ці знахідки спонукали багато реформ: наприклад, тепер для кожної людини на кораблі мусить бути місце в рятувальному човні, радіооператори мусять мати заступників, а в небезпечних водах постійно мусить плавати інтернаціональний патруль.

P.S. Арку Ноя будували анальфабети, а “Титаник” будували професійні будівничі.

Запрошений гість

Якби ви святкували якийсь свій ювілей, кого б ви хотіли запросити на вечерю? Цезаря чи Олександра Великого? А може, Крезуса? Він був такий багатий, що міг би повиплачувати всі ваші борги. Чи краще Наполеона? Але кажуть, що хоч він був великий полководець, проте в товаристві не цікавий, а його жадоба слави і влади знищила його таланти. Я запросила би старого, скромного Сократа. Бін мав стільки здорового розуму! Він завжди спонукав кожного думати. Тільки чомусь не міг жити у згоді зі своєю жінкою, Ксантипою. А чи не цікаво було би вечеряти з грецьким філософом Діоґеном? Тільки, на жаль, його батька, дуже багатого банкіра, судили за нечесні маніпуляції з монетною системою, і Діоґен мусів утікати в Атени, бо не хотів, щоб його посуджували, що він також займається нечистими справами. Одного разу в його бідній колибі на еміграції появився Олександр Великий, який дуже цінив Діоґена і запитав: “Чи я не можу тобі в чому-небудь допомогти?” Діоґен відповів: “Так, можеш допомогти, іди геть з порога, не заступай мені сонця”.

Здається, надзвичайно цікавим гостем на вечері був би П’єр Еліот Трудо, ліберальний 15-ий прем’єр-міністр Канади.    В його пам’ять 1 липня 2001 року канадська пошта випустила марку. Його проголосили найпопулярнішим спонукувачем новин ХХ століття. Трудо ніколи не святкував своїх уродин ані не виявляв, скільки йому років. Репортери найбільше писали про його одяг, який не був стандартний, політично коректний. Трудо був динамічний, агресивний, атлетичний, надзвичайно інтелігентний і мав непоборний чар. Він потрафив зліквідувати найзавзятіше непорозуміння двома словами: фадл-дадл. Коли помер трагічно колишній прем’єр Онтаріо, консерват Джон Робартс, Тpyдo з місця заофірував його вдові поміч і підтримку під час похоронів. Вона відповіла, що члени уряду вважають, що це не буде політично коректне. А Трудо відповів: “Фадл-дадл членам уряду. Я приїжджаю до Торонто і буду з тобою при домовині”. Під час зустрічі з Королевою Єлизаветою Другою, у палаці Віндзор у Лондоні, Трудо, виконавши бездоганно приписи королівського етикету, знуджений для нього смішними церемоніалами, закрутив за плечима королеви піруети до такту: фадл-дадл, фадл-дадл. Уявляєте, як було би цікаво їсти вечерю і розмовляти з тим егоцентричним інтелектуалістом фадлом-дадлом.

Дещо про кукурудзу

Кукурудза в Америці називається “маіс”. Мовою індіанського племені ірокезів це слово означає “наше життя”. І справді, кукурудза відігрівала велику роль у житті індіанців Центральної і Південної Америки. Розкопки стародавніх селищ свідчать про те, що кукурудза була відома 1000 років тому. Садіння і збирання кукурудзи супроводжувалось в індіанців релігійними обрядами. Багато храмів своєю архітектурою нагадували качан кукурудзи. Мішок з кукурудзою був грошовою одиницею. Європейці вперше дізналися про кукурудзу після відкриття Америки. Та ось недавно в Західній Африці, в районі Перуко, англійські археологи знайшли глиняний горщик, черепки і кераміку із зображенням стебел якоїсь рослини. При більш ретельному розгляді виявилось, що це не що інше, як кукурудза. А всі знайдені речі належать до восьмого і десятого сторіч нашої ери. Знахідка в Перуко означає, що кукурудза з’явилася в Африці ще до відкриття Америки Колумбом.

Улюблений кминок

БОТАНІЧНО кминок називається CARUM CARVI. Росте в Європі, Азії і Північній Африці. Хоч кминок є дуже популярний, але багато років його знали тільки в Голландії. Але помалу кминок сам себе розсіяв по різних країнах, і тепер його вже ніде не бракує.

Щоб кминок “дозрів” – він потребує два сезони рости. Коли його посадити, наприклад, у березні одного року, то він дозріє аж на другий рік влітку. Він росте найкраще у клейковатій землі, багатій на різні земні присмаки! На акрі землі треба посіяти від 6 до 8 фунтів кминку. Постійно треба контролювати, щоб між насінням не росли якась трава або непотрібні рослини (хабазя!). Листки рослини, заки кминок дозріє, можна все одно вживати до варення, а корені додавати до соусу і до м’яса (до ґуляшу!).

Замісіть тісто, як на паляниці. Одні паляниці печіть з кминком, другі з родзинками, треті без ніяких додатків, а тоді запросіть добрих знайомих на гостину! Паляниці смакують з кавою, з чаєм і з молоком.