Жіноцтво об’єднало і князів, і гетьманів, і своїх сучасників...

Леся Панько

Своє 80-ліття Союз Українок Канади відзначив шляхетною імпрезою під назвою “Чай на княжому дворі”, яка відбулася 28 травня в Оквіллі, на оселі “Київ”. Присутні мали нагоду перенестися в епоху Гетьманщини і Київської Русі, зустрітися з визначними постатями, поява яких викликала гордість, підносила на дусі, підтверджувала ще раз, які благородні корені українського народу. І ціль цієї імпрези також була благородною, бо зібрані кошти будуть переслані в Україну для лікування дітей, хворих на туберкульоз. Низький уклін за це членкиням Східної Екзекутиви Союзу Українок Канади і Відділу СУК Торонто.

      Ще у далекому 1926 р. Савеля Стецишин і Харитя Кононенко заснували цю організацію в Канаді, яка у скорому часі налічувала 200 відділів. Їх мета – підтримувати Українську Православну Церкву, зберігати українську ідентичність і допомагати Україні.

      Напередодні святкування 100-ліття Канади виникла ідея показу костюмів видатних історичних постатей у тодішньої голови Східної Екзекутиви СУК Орисі Сушко. Почалася наполеглива праця над реалізацією цього проекту, в якому взяли участь членки Відділу І. Вахна, М. Буряник, мати Владики Юрія Каліщука, А. Кіт та театральна студія “Malabar”. Катерина Насадюк зайнялася пошиттям костюмів, а Рая Юхименко (колишня костюмерка Canadian Opera Company) – вишиттям. Всі костюми базувалися на книгах, описах, іконах, портретах. Батько Орисі Сушко пан Степовий зробив з дерева булаву і глобус для короля Данила Галицького і корону для княгині Ольги. Ще тоді українське жіноцтво підготувало історичну лекцію для того, щоб показати нашу спадщину Канаді й Америці, підтвердити, що ми мали королів, що ми були кимось, а не тільки кріпаками. Коментар до цього показу костюмів підготувала мґр. Анна Троян.

      Вдруге показ відбувся з нагоди 1000-ліття Хрещення Київської Русі. Мистець Б. Головацький зробив непересічної краси і високої майстерности корону для князя Володимира Великого, а хрест і меч – І. Котульський.

      Після майже двадцятирічної давности ми знову мали нагоду побувати на історичній лекції, повернутися у княжу добу. Реставрацією костюмів зайнялася Рая Юхименко. До цієї колекції був доданий костюм маленької князівни Софійки.

      Переповнений зал на оселі “Київ” ще раз засвідчив, що українці не байдужі до долі України, а також цікавляться її історією. Під звуки фортепіано на подіум піднімається з хлібом і сіллю мати гетьмана Мазепи, яка прийшла зустріти у Батурині свого сина. Магдалина Мазепа – релігійна шляхтянка, патріотка, була великою духовною та ідеологічною дорадницею своєму синові. У чудовому одязі зі святою іконою слідує Мотря Кочубей, дочка генерального судді. За її надзвичайну красу, розум і патріотизм Мазепа назвав її “Квіткою України”. Гордо виходить на подіум шляхтич із шаблею, символом сили і волі. Він представляє славу нашого козацтва. Позаду – його наречена з квітами, одягнена у святкову одежу. З традиційним вишитим рушником на руках прийшла привітати молода міщанка. І ось гордо, з високо піднятою головою появляється гетьман Мазепа, вихованець Києво-Могилянської Академії і польського королівського двору, меценат, покровитель православ’я, який спорудив у розкішному стилі низку церков, нові корпуси Києво-Могилянської Академії, твер-
до стояв на ґрунті української козацько-гетьманської державности і соборности українських земель.

      Далі – повернення до Київської Русі. Промайнула лагідна і ясна, мов лебідка, княжна Либідь. Це її брати – Кий, Хорив і Щек заснували Київ. На подіум піднімається княжна Анна Ярославна, донька князя Ярослава Мудрого, королева Франції. Літописець писав, що “подібної не було на світі”. Маленька князівна Софійка іде зі своєю мамою княгинею Євдокією, донькою київського князя Семена Олельковича.

      Після цього повертаємося у ХІІІ ст. на зустріч з прославленим королем Данилом Галицьким, який заснував місто і назвав його в честь свого сина Львовом. За хоробру боротьбу проти татарів і затримання навали до Європи Папа Інокентій IV нагородив Данила Галицького короною.

      А ось і дружина князя Ігоря, княгиня Ольга, яка відзначилася великим державним хистом, яка дбала за могутність держави. Із хрестом у руках на кінець виходить онук княгині Ольги, князь Володимир Великий. Під час його володіння Київська Русь стала наймогутнішою і найбагатшою державою на сході Європи. Він прийняв Християнство, був визнаний імператором. “Слава, слава, слава”, – звучить звідусіль, всі захоплені величчю князя Володимира Великого.

      В інсценізації “Чай на княжому дворі” взяли участь Капела бандуристів Канади та її соліст Юрій Петлюра, а також співачка з хору ім. Г. Верьовки, заслужена артистка України Віра Мартиненко, які виконали низку українських пісень.

      Відчути княжу добу посприяли відповідні, притаманні їй страви, майстерно приготовлені компанією Troyanda Catering.

      Слід відзначити спонсорів цієї шляхетної імпрези: золоті – Кредитова Спілка “Будучність”, адвокатська фірма Mitchell, Bardyn, Zalucky, Temerty Foundation; срібні – Acuity Investments, Cardinal Funeral Homes, William and Rose Sametz, Hon. John Yaremko; бронзові – Кредитова Спілка “Союз”, ресторан “Золотий Лев”, Зеня Коссар, Оля Котелюк, Юрій і Галина Строгі та багато інших, які підтримали цей благодійний захід.

      Щира подяка членам комітету, а окремий низький уклін мґр. Анні Троян, щирій українській патріотці, яка є ініціатором не одного цікавого і необхідного заходу.

      Українське жіноцтво Канади активне, тож віриться, що в майбутньому ми станемо свідками нових звершень.