23-2007_Page-10-11

10 червня 1944 року з рук гітлерівської поліції у концтаборі Саксенгавзен загинув закатований Олег Кандиба-Ольжич, заступник голови ПУН-ОУН. Олег Ольжич відомий не так, може, з його різної літературної, як з громадсько-політичної і революційної діяльности, обірваної гітлерівським окупантом 1944 p., коли Ольжичеві було лише 36 років. Та Ольжич був ще здібним науковцем, дослідником культури давніх епох Землі, з її мертвою і живою природою, в тому і людським суспільством. Свою поетичну творчість Ольжич свідомо відсував на третє місце після революційно-політичної і наукової діяльности. За його життя не вийшла навіть збірка вибраних його поезій, не говорячи вже про повне видання творів.

О. Ольжич народився в Житомирі 1907 року, син поета О. Ольжича. З 1924 р. жив у Празі, де закінчив Карлів Університет і працював в археологічному відділі чеського Національного музею, відбуваючи одночасно подорожі по західноукраїнських землях і балканських країнах з метою вивчення археологічних матеріалів. У 1938 році читав лекції в Гарвардському Університеті і брав участь в організації Українського Наукового Інституту в США. Збірник праць Інституту пізніше видав у Празі під заголовком “Збірник УНІ в Америці”. Праці з археології Ольжич друкував в українських, чеських, англійських та німецьких видавництвах. Як поет і автор збірок “Рінь”, “Вежі” та посмертно виданої “Підзамче” свої сатиричні поезії писав під псевдонімом К. Костянтин. Бувши співробітником багатьох журналів, Ольжич організував молоді літературні сили в Чехо-Словаччині і на Закарпатті. Ставши з 1929 р. членом ОУН, був активним публіцистом і керівним діячем цієї організації. На доручення Проводу Українських Націоналістів Ольжич брав участь у подіях на Закарпатті у 1938-1939 pp. У 1941 p. як керівник ОУН на окупованих німцями землях брав участь в організації Української Національної Ради в Києві. Під час пізнішого перебування у Львові керував підпільною діяльністю ОУН полк. Мельника. У травні 1944 р. заарештований німцями та ув’язнений у концентраційному таборі Саксенгавзен, загинув, закатований, у червні 1944 р.

Героїчний світогляд Ольжича стоїть понад оптимізмом і песимізмом, понад позитивною чи негативною оцінкою подій, бо саможертвенний героїзм не залежить ні від тієї дійсности, ані від її оцінки, а тільки від емоційно-вольового напруження самої людини.

Захочеш – і будеш. В людині, затям,
лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з відважним життям,
як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць,
І гостру петарду наказу.
Навчися надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам на сам
З своїм невблаганним сумлінням.

Запам’ятайте це кредо Ольжича. Воно нераз допоможе вам боротися самим зі собою. Хіба що не маєте “невблаганного сумління”! Тоді, очевидно, підете по лінії найменшого опору.

1. Говори ввічливо, дискутуй люб’язно, не кричи.

З. Віддай на час усе, що позичаєш (спеціально книжки – В. К.).

5. Не кляни, не вживай “брудних” слів, коли ведеш з кимсь полеміку.

6. Не нищ нічого на полі, біля хати сусіда ані в тих, що з ними сваришся.

– Отче, чому ви говорите завжди одну і ту саму проповідь?

– Я маю багато проповідей готових, але повторюю все те саме, бо ви не позбулися гріхів, про які я говорив у першій проповіді...

– Що з того, коли мої вороги також з неї користають...

– Так, як він прийшов і побачив, що ми маємо “ер кондишен”, нове авто, “майкровейв”-піч і миші, він вирішив залишитися в нас.

– Чи ви повірите, що я купив це авто уживане?

– Що ви кажете? Ніколи не повірив би. Я думав, ви його зробили зі старого гаражу...

Молодий студент запитав Моцарта, як написати симфонію.

Хлопець: – Чому я маю починати з балади? Ти написав симфонію, як мав 3 роки.

Моцарт: – То правда, але я не питав нікого, як написати симфонію.

На з’їзді фізиків один з них почав пояснювати теорію Ейнштейна. Після двогодинного нудного говорення, хтось із залу його перервав: “Я думаю, що ви мудріші від Ейнштейна, бо його зрозуміли 12 чоловіків, а ви говорите, і говорите, і вас ніхто не розуміє!”

Відвага і мудрість. Може, ніколи ще в жодній добі... не повторювали ми так часто ці вирази, як повторюємо їх тепер. На високий п’єдестал ставимо героїв Визвольних Змагань, присвячуємо їм, віршом і прозою, безліч друкованих сторінок і влаштовуємо на їх честь щороку десятки академій. Творимо культ героїзму, культ тих людей, що не боялися віддати своє життя зі зброєю в руках під час зриву, у повній нервового напруження підпільній праці чи, як Великий Шевченко, у боротьбі цілого свого життя проти московської влади... своїми динамічними творами.

Академії, ювілеї на честь наших героїв – так, так, і це потрібне. Може, не так буденно часто, але все ж потрібно. Бо чим вищий п’єдестал, тим далі падатиме роз’яснююче світло, тим ширші маси будуть бачити яскравий дороговказ для свого життя і для своєї боротьби у Визвольних Змаганнях. І тому в мільйони рупорів мусимо кричати про наших героїв і на найвищих висотах різьбити їх імена і чини, щоб у найдальших закутинах наших земель усім було видно незабутні постаті у весь їх величний зріст.

Націоналізм означає світогляд, що в основу суспільно-політичного думання і чину кладе ІДЕЮ НАЦІЇ. ХІХ століття значило в українській історії добу упадку національного поняття, добу затуманення чітких та ясних ідеалів народу мряками загальноросійських та всесвітніх ідей. Але найбільші постаті цього часу Шевченко, Франко, Леся Українка – наперекір духові свого часу і своєму вихованню, підіймаючись на висоти творчої інтуїції і прозріння, є повновартими, досконалими проявами власне цієї НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ ДУХОВОСТИ. Їх самостійництво, їх революційність, їх непогамована войовничість, всянаціональність їхньої істоти – про це певно і яскраво свідчать.

Концерт Української Шкільної Ради для вшанування двох дат – 151-ї річниці від народження та 91-ї річниці від смерти Івана Франка, поета, науковця, прозаїка, публіциста, для багатьох – вельмишановна “академія наук в одній особі”!

Як завжди, “капітаном” імпрези була пані Анна Дрогобицька, винахідливість, зорганізованість та уява якої є надзвичайними і яка стала одночасно режисером, постановником і адміністратором. Вона про всe вміє подумати заздалегідь, на час, а не робити все в останній хвилині і ліпити програму “на коліні”.

У цьогорічному концерті було дві точки зовсім нові, створені інтелігентною уявою авторів: балет “Лис Микита” і драматична сценка з музикою за сценарієм учительки пані Оксани Демчишин. Концерт мав два різні характери: у першій частині виступали тільки учні різних українських шкіл, а в другій – професійні дорослі виконавці. Цілість втягнула глядачів у забутий в Торонто світ Івана Франка, який вперше від багатьох літ ожив і переніс в імпрезу його невмирущі ідеї, талант і таємниці його творчости.

Три зелені головки броколі помити і дрібно покраяти. Додати півгорнятка покраяної дрібно цибулі (з роду відалія). Можна додати і трохи дрібно покраяної зеленої цибульки, нeповне горнятко родзинок і 4 шматки бекону, висмаженого і покришеного. Добре все вимішати. Додати горнятко майонезу або горнятко і пів йогурту “Омеґа 3”, який звичайно є змішаний з якимись ягодами і трохи солодкий. Додати або сік з цитрини, або “бальзмік вінеґер”. Це дуже смачний і заправлений оцет. Він є на полиці між італійськими оцтами. Він трошки дорожчий від звичайного оцту, але як спробуєте його один раз, то будете тільки цей оцет уживати до страв і салатів.

Як колись з якоїсь нагоди мусите голосно молитися, то не починайте від: “Вомняця і сина...”, тільки “В ім’я Отця і Сина”. В залі завжди є хтось, хто не знає, що таке “Вомняця!”

Арістотель (384–322 перед Хр.), грецький філософ, науковець і дослідник, перший охарактеризував орієнтацію та поняття про все, що називається Західна цивілізація. Але він думав, що інтелігенція розвивається в серці.