“Kафе Івасюк” в Едмонтоні

Візьми з собою мою пісню –
Я в неї щастя наспівав.
                     (“Моя пісня”, сл. і муз. В. Івасюка)

Із цією вказівкою Володимира Івасюка Українське Музичне Товариство Альберти організувало вечір музики й спогадів про його коротке життя. Ця подія у 30-ту річницю вбивства композитора і дня його похорону відбулася 22 травня 2009 р. в Домі Української Молоді в Едмонтоні. Гості виповнили зал. Атмосфера неформальна – “Кафе” з кавою і тортами – зате все ж таки урочиста.

Двомовною програмою керувала Ліля Суха, а деякі англомовні пояснення читала Люба Бойко-Белл. Усі тексти програми про пісні, життя і вклад Івасюка в українську музику підготувала Галя Котович, яка також підібрала і звуко-зорові доповнення. Окрім членів, що виступали, до успіху вечора спричинилися і члени УМТА Ірка Шмігельська, Ксеня Федина, Марія Дитиняк, Орися Олійник, Майкл Белл.

Завіса напіввідкрилася, і співачка Люба Білаш (акомп. Ірина Тарнавська) розпочала програму піснею “Червона рута”. Тоді на тлі різних фото Івасюка ведуча прочитала параграф з оповідання “Недоспівана пісня” Л. Клепарчук-Грабарчук (світлій пам’яті В. Івасюка), пояснюючи, чому пісня така “небезпечна”. Милою несподіванкою для присутніх став відеопривіт дост. Ігоря Осташа, посла України в Канаді, і його гра на гітарі та спів твору Івасюка “Пісня буде поміж нас”. Гостей також привітала голова УМТА Люба Бойко-Белл.

Першу пісню Івасюка “Колискова” на слова його батька Михайла Івасюка виконала молода студентка співу Анна Тумин. Вона теж заспівала “Відлітали журавлі” (акомп. Галина Лазурко). Слова цього твору неначе провіщають майбутню долю композитора. Івасюк також хотів написати слова до багатьох дитячих віршиків, але в його короткому житті вдалося написати лише кілька. Ми почули “Вересневу чудасію”, яку з великим ентузіазмом заспівав дитячий хор при українській католицькій катедрі Св. Йосафата (керівник Кася Антошко, диригент і акомп. д-р Мирося Єліяшевська).

Далі вокальна формація “Ре мінор” (Маркіян Лазурко, Олесь Лазурко, Стефан Лазурко, Микола Білаш, Адріян Вархола) виконала “Я піду в далекі гори”, дитячу пісню “Зелена пісенька” (солісти Марічка і Софійка Овчаренко) і “Золотої осені нектар” (сл. Л. Федорука, муз. І. Якубовського, аранж. М. Лазурка). 

Опісля висвітлено відео, де “Червону руту” співають Н. Яремчук, В. Зінкевич і В. Івасюк у 1971 р. Усіх дуже зворушив момент, коли Івасюк повертається на сцену після довгих оплесків, вклоняється публіці і відходить.

Короткий спогад про Івасюка виголосив Дорій Товстюк, знайомий з композитором через медичні студії, і також показав кілька пам’ятних фото. Відтак публіка прослухала записану на відео пісню Івасюка з вистави “Прапороносці” за О. Гончарем.

На тлі фото на екрані обкладинки книжки “Творча спадщина Володимира Івасюка” О. М. Василишина Ліля Суха й Люба Белл розповіли у двох мовах про проблеми заздрости зі сторони музичної еліти, яких довелось зазнати Володі. На фоні знімку пам’ятника Івасюка у Львові Ліля і Люба розказали про його похорон, що вилився у велелюдну, понад 10-тисячну демонстрацію. Це підтвердило, що в музиці Івасюка був могутній каталізатор української національної ідеї, і тому таким небезпечним видавався композитор комуністичній владі. Опісля на тлі фото обкладинки книжки “Монолог перед обличчям сина” присутні почули на стрічці слова Михайла Івасюка, котрий пояснює, що мусить написати книжку про сина, розповісти правду, щоб історія могла відрізнити винних від невинних. (Це читав таємний пластун-сеньйор!) Так закінчилася перша частина.

Після короткої перерви “Дніпрова хвиля” (Ольга Федеркевич, Ірина Федеркевич, Сузанна Романюк, Наталка Онищук, Оксана Тарнавська, Дарця Васараб-Ролланд, Ксеня Мариняк, акомп. І. Тарнавська) заспівала три нові пісні: “Ласкаво просимо” (сл. і муз. В. Івасюка), “Калина приморожена” (сл. М. Петренка, муз. В. Івасюка) і “Де ти, легінь” (сл. В. Юхимовича, муз. В. Костенка). Тоді Ліля Пантелюк прочитала один із віршів невідомого автора, що появилися після смерті Івасюка. Пісню “Я твоє крило” (сл. Р. Кудлика, муз. В. Івасюка) виконав дует у складі Анни Тумин і Олеся Лазурка (акомп. М. Білаш). У ті часи Івасюк був тим вітром, що розправив крила української естради й дав напрям розвиткові української ліричної пісні.

Наша співачка Люба Білаш була однією із тих закордонних українців, які виступали на фестивалі “Червона рута” в Чернівцях 1989 р. і у Запоріжжі 1991 р. На цьому вечорі вона заспівала одну пісню з кожного концерту: “Молитва за козаком” (сл. Л. Башуна, муз. Л. Білаш) і “Підманула” (нар. пісня, акомп. І. Тарнавська). Після неї члени творчої групи “Почерк цитри” (Михайло Шубеляк, Микола Білаш) виконали “Тримайся” (сл. М. Шубеляка, М. Білаша, А. Хіхловського, муз. М. Шубеляка, М. Білаша) і “Вночі, коли ясно” (сл. і муз. М. Шубеляка, М. Білаша). Тоді тріо ансамблю “Юфорія” заграло й заспівало “Пісня буде поміж нас” і “Водограй” Івасюка (Адріян Вархола – фортепіано, Марія Черевик – скрипка, Стефан Ґовда – гітара).

Під кінець голова УМТА Люба Бойко-Белл подякувала усім гостям, виконавцям й організаторам вечора. Спеціальна велика подяка від нас усіх нашому керівникові звуко-зорових апаратів Ігореві Подільському. Пані Люба згадала, що дядько Івасюка Іван був змушений виїхати на якийсь час на заробітки до Канади. Володя все мріяв колись приїхати до Канади й побачити, як вільні люди сприймають його музику. Наше “Кафе” (і три попередні – в 2004, 2005, 2006 роках) – це йому відповідь!

На кінець д-р Мирося Єліяшевська заграла на фортепіано пісню “Чебреці” (муз. В. Івасюка), а тоді під її акомпаніамент всі виконавці програми спільно виконали “Червону руту”. Перед піснею ведуча прочитала слова, які Тріо Мареничів написало на похоронному вінку Івасюкові:

 Спасибі, друже, за любов жагучу
до рідної Вкраїнської землі,
повік твою “Червону руту”
 співати будуть солов’ї.

 Галя Котович, членка УМТА