Канадський меценат в Острозькій Академії

Ліна Тимощук

Чергова зустріч з гостем Національного Університету “Острозька Академія”. Проте ця зовсім не така, як всі інші, – особлива. На гостину до альма-матер приїхав палкий патріот України, її вірний син, при цьому вже понад 60 років як громадянин Канади, благодійник Ераст Гуцуляк. Після того, як вперше у 90-х роках панові Гуцуляку випала нагода побувати у волинському храмі науки, він при змозі відвідує Острозьку Академію. Та приїздить сюди не задля брудних політичних балачок, пустих обіцянок, не для піару, а для щирої бесіди з українською інтелектуальною молоддю і, головне, щоб допомогти. Цього разу меценат прибув також не з порожніми руками. Вже втретє Ераст Гуцуляк робить чималий внесок у будівництво гуманітарного корпусу Острозької Академії.

Згідно з попередніми планами споруда має стати найвищою в Острозі та його околицях. Міська вежа матиме не лише практичне застосування – слугуватиме для навчальної та науково-дослідної діяльності, а й стане архітектурною окрасою міста. За словами ректора Національного Університету “Острозька Академія” д-ра Ігоря Пасічника, тепер увазі екскурсантів міста невдовзі можна буде представити не лише такі визначні архітектурні пам’ятки Острога, як, наприклад, замок чи вежу, а й сучасний корпус. На даху споруди обладнають оглядовий майданчик, з якого можна буде побачити панораму міста і навколишні населені пункти, приміром, Шепетівку, Нетішин. Думкою про новий корпус, будівництво якого ведеться вже тривалий час, живуть ректор, всі викладачі та спудеї Академії. На жаль, у казні України, як завжди, не стає на це коштів. Корпус імені Ярміли та Ераста Гуцуляків названо на честь благодійника та його дружини, без яких це будівництво так би й залишилося невтіленим задумом. Меценат Ераст Гуцуляк чудово розуміє, що інвестування освітянської сфери неодмінно стане запорукою мудрої нації та розвинутої держави в майбутньому.

Окрім Острозької Академії, пан Гуцуляк також фінансує Рівненську гімназію № 1, в якій свого часу промайнули його шкільні роки. Звідти малим хлоп’ям він пішов у світ. Потрапивши у післявоєнні часи в заокеанську Канаду та маючи при собі лише дерев’яну валізку і подаровані п’ять доларів у кишені, пан Ераст спромігся у 35 років стати мільйонером і по-справжньому успішною людиною.

Однак у своєму житті пан Гуцуляк дбає не лише про матеріальні, а й про духовні цінності. Тому, окрім коштів, він залишив студентам мудрі настанови, чи радше, як назвав їх меценат, заповіт молодому поколінню. Першою порадою студентам було ніколи не цуратись науки. “У житті можна втратити все, лише знання – єдина власність, на яку ніхто не посягне і не зможе відібрати у людини”, – вважає Ераст Гуцуляк. Канадський українець завжди з великою повагою ставиться до цілеспрямованих людей. Тому порадив спудеям визначитися з метою свого життя і, попри будь-які перешкоди, впевнено простувати до своїх цілей. Адже людина без мети, як пустоцвіт, який ніколи не принесе плодів ні собі, ні людям. Третім, та не менш важливим пунктом заповіту, вважає працювати не тільки на себе. Як зазначає Ераст Гуцуляк, він завжди виділяв чималі суми на допомогу українським організаціям в Україні та Канаді. Як не дивно, згодом його меценатські внески поверталися сторицею.

Життєве кредо пана Гуцуляка – “Любити родину!”. Саме ця любов стала його сенсом життя і постійно дарує наснагу та невичерпний ентузіазм. Під словом “родина” він  розуміє сім’ю, Батьківщину і все, що є найдорожчим та найріднішим для людини. Любити родину закликав він і спудеїв Острозької Академії. І йому було надзвичайно приємно побачити в очах кожного студента іскру патріотизму. Така сама й досі палає в його серці. Ераст Гуцуляк завжди говорить: “Україна – моя мати, а Канада – моя дружина”. Справжню синівську любов він неодноразово довів своїм благодійництвом. Пан Гуцуляк – один із небагатьох людей, які ще не дозволяють меценатству в Україні стати лише історичним терміном. Сьогодні з’явилися спонсори, які дають певні кошти у межах піар-технологій. Він же жертвує гроші, не очікуючи нічого натомість. Однак сподівається, що їх використають на благо України. Ераст Гуцуляк щиро вірить, що нашій державі бути успішною, процвітаючою та заможною. І цю свою віру вселяє і в кожного з нас.

Зустріч з паном Гуцуляком пройшла доволі невимушено. Меценат розповів історію свого життя, по-ділився зі студентами секретами успіху. Опісля обговорювали його книгу “Моя дерев’яна валізка. Спомини”. Дехто зі студентів отримав її в подарунок з пам’ятним підписом благодійника. На завершення ректор Острозької Академії д-р Ігор Пасічник вручив Ерастові Гуцуляку золоту медаль Князя Василя-Костянтина Острозького за значний внесок у розвиток національної освіти, культури і духовності. Ця відзнака вважається найвищою нагородою Національного Університету “Острозька Академія”. Студенти, у свою чергу, висловили вдячність меценатові та сподівання, що незабаром навчатимуться в корпусі, спорудженому коштом Ераста Гуцуляка.

PHOTO

1 - Посередині – меценат Ераст Гуцуляк та ректор Острозької Академії д-р Ігор Пасічник зі студентами

2 - Зліва направо:  меценат Ераст Гуцуляк та ректор Академії д-р Ігор Пасічник на будівництві нового корпусу гуманітарного факультету. Вежа імені Ярміли та Ераста Гуцуляків