Гості з України відзначили високий рівень Всеканадської вчительської конференції

Як ми уже писали в нашій газеті, 4 – 6 травня в Торонто успішно вібулася Всеканадська конференція для вчителів українських шкіл “Українське шкільництво в Канаді: бути канадцем і залишатися українцем”, оганізована Національною Шкільною Радою Канади, Шкільною Радою Торонто та Комітетом Рідного Шкільництва при Дирекції УНО Канади за підтримки Конгресу Українців Канади. Для участі в роботі конференції до Канади прибули гості з України – головний редактор редакції гуманітарних журналів державного видавництва “Педагогічна преса”, науковий співробітник лабораторії географічної та економічної освіти Інституту Педагогіки Національної Академії Педагогічних Наук України Валентина Бойко (Київ) і наукові співробітники Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного Університету “Львівська Політехніка” Олеся Палінська і Оксана Туркевич (Львів).

Одного дня вони завітали до редакції “Нового Шляху” і люб’язно відповіли на кілька запитань нашого кореспондента Лариси Гринди.

 – Доброго дня, вельмишановні гості. Прошу, розкажіть читачам нашого часопису про мету вашого приїзду до Канади і поділіться враженнями від конференції.

Валентина Бойко: Я хочу наголосити, що участь у конференції – це результат цілорічної співпраці із Шкільною Радою Канади. На пропозицію Шкільної Ради я готувала програму з географії України, яка була б адаптована до українських суботніх шкіл Канади. На конференції на двох сесіях представляла програму для учнів 8-10 класів та програму для початкової школи “Наша Україна”.

Враження від конференції залишилися дуже гарні. Організаційний комітет почав дуже велику й корисну справу. Мені було надзвичайно цікаво взяти участь у такій конференції, привезти свій досвід, зустрітися з колегами, поділитися своїми наробками і збагатитися досвідом канадських учителів та набути незабутніх вражень від спілкування з педагогами, причетними до навчання в Канаді. Організовано все було на найвищому рівні – пленарні засідання пройшли на одному диханні. Ми відкрили для себе великий пласт культури і духовності канадських українців.

Оксана Туркевич: Наш Інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного Університету “Львівська Політехніка” започаткував співпрацю із Шкільною Радою Канади, коли її представники Євгенія Петрова та Оксана Левицька приїхали на конференцію до Львова в лютому 2011 року. Темою цієї конференції було вивчення української мови у світі, зокрема наголос робився на українське шкільництво в діаспорі. Євгенія Петрова та Оксана Левицька виступили тоді з цікавими доповідями.

Сьогодні ми дуже вдячні Шкільній Раді Канади за запрошення на їхню конференцію, де ми мали нагоду презентувати наші навчальні посібники, які укладаємо і за якими вже навчаються у старших класах шкіл Канади. Також здобули багато позитивних вражень у науковому плані, оскільки мали можливість перейняти досвід, зокрема вчителів української мови, що є темою наших досліджень.

– Чи ви мали нагоду побувати в українських канадських школах?

Оксана Туркевич: Ми відвідали цілоденні школи Кардинала Йосифа Сліпого і Свщ. Йосафата. Побували на уроках, побачили, які методи і засоби застосовуються у навчанні, що, звичайно, дасть нам матеріал для майбутніх розробок.

Олеся Палінська: Нам дуже сподобалось, як проводяться уроки. Діти вільно спілкуються, не мають страху сказати щось неправильно. Панує жива, гарна атмосфера. Це, я вважаю, і допомагає у засвоюванні матеріалу, і дає нагоду вчителям викласти матеріал у цікавий спосіб.

Валентина Бойко: Нас справді насамперед вразила ця демократія у школі. Як як вчитель-практик, який 16 років пропрацював у школі в Україні, бачу, що нового ми могли б запозичити для нашої системи освіти і як така атмосфера може бути відображена у навчальному посібнику.

– Пані Валентино, Ви згадуєте посібники. Як головний редактор гуманітарних журналів, що Ви видаєте у видавництві “Педагогічна преса”?

Валентина Бойко: Що стосується журналів, то це насамперед видання для вчителів з усіх предметів, які викладаються у школі. У цих журналах подаються розробки науковців Інституту Педагогіки України, наукові фахові статті, нармативні документи Міністерства освіти, які вчителеві потрібно використовувати у своїй праці, і, звичайно ж, матеріали з досвіду роботи вчителя, розробки уроків, позашкільних заходів. Здебільшого такі журнали виходять щомісяця або раз на два місяці. Також у видавництві друкуються суто наукові журнали, де науковці публікують свої статті.

– Чи зацікавились вчителі у Канаді такими виданнями? Чи хотіли б вони використовувати їх у своїй праці?

Валентина Бойко: Я привезла зі собою кілька примірників видань українознавчого циклу – українська мова і література, географія та історія. Канадські вчителі дуже зацікавилися ними і підтвердили, що такі журнали стали б корисними для навчального процесу, оскільки там є багато цікавого матеріалу. Усі ці видання незабаром з’являться в інтернеті, і вчителі у Канаді зможуть ними послуговуватися у своїй праці.

Я закликала наших канадських колег не тільки читати ці журнали, а й дописувати до них, ділитися своїм досвідом, щоб і вчителі в Україні могли його використовувати на своїх уроках.

– Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного Університету “Львівська Політехніка” – що це за установа, чим вона займається?

Олеся Палінська: Наш інститут – скорочено МІОК – цього року буде відзначати своє 20-ліття. Протягом цього часу він трошки змінював свою назву, але його діяльність завжди була спрямована на те, щоб підтримувати зв’язки з українцями поза межами України. При його витоках стояли Ігор та Ірина Калинці, відомі українські дисиденти та патріоти, пані Ірина ще й досі працює в інституті. Сьогодні директом МІОК є Ірина Ключковська – людина надзвичайно цікава та енергійна.

Наш інститут має кілька напрямків діяльності, основний з яких – освітній, тобто все, що стосується україномовної освіти, з одного боку, для українців поза межами України і, з другого боку, для тих іноземців, які приїжджають в Україну. Другий напрямок – налагодження зв’язків з українськими громадами у світі та представлення їх діяльності українцям в Україні. Ще один проект носить назву “Назустріч новій хвилі”, і він спрямований на вивчення явищ новітньої еміграції, яка виникла після здобуття Україною незалежності.

Я ж детальніше зупинюсь на напрямку, який називається “Крок до України”. Це, в основному, книжки – підручники, посібники, матеріали, програми, навчальне забезпечення для шкіл та університетів. За п’ять з половиною років ми уклали п’ять підручників. Перший наш підручник – “Крок-1”, який ми представляли тут на конференції і за яким багато шкіл у Канаді вже частково працюють. Підручник комунікативний, він вчить людину говорити. Зараз у нас уже практично завершена робота ще над двома підручниками, зокрема “Самостійним Кроком”, який розробила Оксана Туркевич. Також готуються ще два посібники для вивчення української мови як іноземної – “Мандрівка Україною” і аудіокурс “Автостопом по Україні”. Поки що ці видання перебувають в апробації, і ми збираємо на їх видання кошти.

Усі ці підручники ми насамперед використовуємо у своїх літніх школах МІОК – курсах, на яких студенти хочуть вивчати українську мову в мовному середовищі. Цього року такі курси проходитимуть з 7 по 28 липня, На них пропонується інтенсивний курс вивчення мови, і, до того ж, є нагода ознайомитися з історичними та культурними пам’ятками України, побувати на різних екскурсіях, познайомитися з ровесниками та багато іншого. Так що запрошуємо усіх охочих.

– Що б ви хотіли побажати своїм канадським колегам?

Валентина Бойко: Хочеться побажати, щоб такі конференції, як конференція “Українське шкільництво в Канаді: бути канадцем і залишатися українцем”, у роботі якої нам усім пощастило взяти участь, стали регулярним, систематичним явищем, оскільки це справа надзвичайно корисна. Спілкуючись із канадськими вчителями, ми почули думки, що вони багато цікавого винесли з цієї конференції. Добре було б, щоб наша співпраця продовжувалась і давала позитивні результати.

 Інтерв’ю вела Лариса Гринда

PHOTO

Валентина Бойко, Олеся Палінська і Оксана Туркевич