Голова ОУН про післявиборну Україну

Наталя Стадник

Четвертого червня в галереї КУМФ у Торонто відбулася зустріч голови ОУН(м) Миколи Плав’юка з громадою міста. Такі вечори-диспути вже стали традиційними. М. Плав’юк привозить свіжі відомості з України і дає до них свої коментарі.

Цього разу темою його виступу була післявиборна ситуація в державі. Доповідача представили й окреслили коло питань доктори Верига і Закидальський.

Свою доповідь п. Плав’юк розпочав з аналізу соціологічних досліджень на предмет володіння українською мовою у родині. Виявилося, що з 1994 року до 2005 кількість таких родин зросла на шість відсотків. Навряд чи нинішній реванш регіоналів з узаконенням російської мови як другої державної сприятиме зростанню національної свідомости.

Серед інших позитивних факторів п. Плав’юк назвав збільшення зарплат і пенсій на 30% при 12-відсотковій інфляції. Йшлося також про демократизацію преси і телебачення, про молодий склад уряду (30-35 років), що є позитивом, і цьому сприяє Президент В. Ющенко. У зовнішньополітичному секторі прогресивним є те, що Україна не здала свого суверенітету перед Росією за дешевший газ і веде преговори з нею як партнер. Зокрема, порушено питання про дострокове виведення Чорноморського флоту Росії з Криму.

В аналізі пердвиборних розкладів і результатів виборів М. Плав’юк зупинився на їх кількісному та якісному складі. У виборах до Верховної Ради брали участь 127 політичних партій, об’єднаних у 45 блоків, з яких лише п’ять подолали 3-відсотковий бар’єр – Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Народний Союз “Наша Україна”, Соціалістична партія і Комуністична партія. За бортом залишилися й ті, що були дуже активними у попередніх складах ВР і не погоджуються з результатами виборів. Серед їх засновників були й такі, що розраховували на свій імідж, проте прорахувалися – блоки Костенка і Плюща, Вітренко, Литвина, “Віче”, “Пора”, “НеТак” та ін. Свою опозиційність прихильники Вітренко, Кравчука та їм подібних замаскували у російські кольори. Тож і нинішня антинатівська акція у Феодосії – їхня провокація з руки Москви.

Підривною діяльністю під час виборів Партія регіонів досягла розколу в таборі помаранчевих, водночас усунувши свого „красномовного” лідера від публічних виступів.

Доповідач критикує партію влади, яка не здобула очікуваних голосів через розчарування населення надіями Майдану, зокрема й через невиконання обіцянок покарати організаторів фальсифікацій на президентських виборах-2004. НСНУ набрала своїх 14% голосів виключно через щотижневі виступи Президента у ЗМІ.

Ішлося про те, що Блок Юлії Тимошенко врятував демократичну більшість, посівши друге місце у рейтингу переможців (відповідно у Партії регіонів – 189, а у БЮТ – 129 місць у ВР). Однак донині переможці не можуть сформувати демократичну коаліцію, аби висунути зі своїх лав прем’єра, голову ВР і т. д. Доповідач прогнозує, що на посаду прем’єра Ющенко запропонує кандидатуру Юлії Тимошенко, хоча Плав’юк волів би бачити на ній людину позапартійну, лояльну, як-от А. Яценюк. Сторонам залишається узгодити свої програми щодо драстичних питань – визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні, членства в НАТО, енергетичної і мовної політики.

У період безвладдя Президент практично одноосібно керував державою і залишається гарантом стабільности, без якого неможливим є і створення коаліції демократичних сил у парламенті. Його послідовна зовнішня політика є запорукою нормалізації відносин з НАТО, СОТ, ООН, ЄС, країнами-сусідами, взаємини з якими є альтернативою СНД.

Президент невпинно провадить політику вшанування історичних і культурних традицій і збереження історичних цінностей України: відбудова Батурина, відвіданння могили Симона Петлюри у Парижі тощо.

Доповідач також вважає, що важливим чинником законности в державі є впорядкована судочинна система, яка нині, на жаль, є дуже корумпованою.

Панові Плав’юку було поставлено багато критичних запитань. Серед них про альтернативні джерела енергії. Про цей важливий момент – трохи докладніше. Хоча й будується газопровід через Балтику в обхід України, проте він не є вирішальним, адже територією України пролягає 90% газомагістралей у Європу.

До того ж Україна веде переговори з Азербайджаном і Казахстаном про постачання і транзит газу й нафти. США і ЄС активно втрутилися в кампанію налагодження економічних взаємин України з Росією.

Були знайдені і власні ресурси: багаті поклади сировини у Чорному й Азовському морях, тендер на видобуток яких вибороли західні інвестори. Вивільнилися з бюджету мільйонні дотації шахтам Донбасу, які стануть комерційними.

Запитання до доповідача стосувалися страйку профспілок з приводу підвищення цін на комунальні послуги, що для населення буде значним випробуванням. М. Плав’юк прогнозує укладення чергової угоди між профспілками та урядом.

Ішлося також про делімітацію і демаркацію українсько-російського кордону, про мовну проблему (Європейська хартія регіональних мов була перекладена неправильно: термін „зникаючі” мови був витлумачений як „регіональні”, що й стало предметом спекуляцій від ПР), про примирення ветеранів УПА і т. зв. Великої Вітчизняної.

На запитання, якою є роль націоналізму в сучасному житті, голова ОУН відповів: „Поки Росія матиме претензії до самостійности України, поки в Україні є сили, які не шанують своєї держави, поки у світі триватиме процес глобалізації, спрямований на знищення націй і підтримку домінуючих, так довго буде потрібен український націоналізм… Доки Україна не буде повністю суверенною, доти будуть українські націоналісти”.