Наталя Гриців

8-9 квітня у залі УНО в Едмонтоні відбувся дводенний фестиваль “Українська Мозаїка”. Гості фестивалю мали унікальну можливість оглянути виставку картин сучасних українських художників, що проживають в Едмонтоні, а також зустрітися із самими мистцями. На сцені безперервно відбувалися виступи колективів художньої самодіяльности. Поряд розмістилася виставка-розпродаж ювелірних виробів, сувенірів, вишивок, музичних записів і багато іншого. За щоденними турботами, в шалених ритмах сучасности такі фестивалі, як цей, примушують зупинитися в захопленні і подумати: “То правда, що не хлібом єдиним...”

Свої твори на виставці представили відомі художники Валерій Семенко, Микола Мельниченко та Ірина Карпенко. Картини гарні, живі своїм обмеженим у рамочку життям перенесеного на полотно почуття, висіли на білих стінах, виставлені в рядки для нашої радости. Як дорослі діти – уже готові для своєї заготовленої долею, самостійної подорожі у майбутнє.

Люба Білаш до трепету розхвилювала серця жінок дивної гармонії і краси сережками і коралями, що як прикраси і обереги можуть зробити кожен день святом. Численні любителі могли також придбати музичні записи пані Люби.

Люба і Федір Цісарі з “Орбіт” представили вишивку, кераміку, сувеніри та багато іншого, що вони мають до наших послуг у своєму невеличкому, завжди гостинному бюро подорожей у цетрі міста.

На сцені виступили чудові танцювальні колективи: “Зорянка”, “Барвінок” (Форт Саскачеван), “Молодше Купало”, школи танців: “Шумка”, “Вірність” і Школа українських танців Едмонтону, танцювальна Академія “Ятрань”. Потішили своїм мистецтвом “Дитячі струни” зі Св. Мартина. Абсолютно зачарував усіх своїм виступом Український католицький молодечий хор Святого Миколая. Вела програму пані Люба Бойко-Белл. 

Смачною їжею і печивом частували гостей члени організації УНО і ОУК під керівництвом чудової господині пані Марусі Гошко.

Традиційна весняна “Мозаїка”, що проводиться в УНО, – це чудова можливість прилучитися до джерел творення української культури сучасникам в Едмонтоні, побачити обличчя її творців, почути їхні голоси. Але це – ще не все. Творчість – вона на добро. На душевну радість, на приближення до Неба. Певно, саме тому як доказ цьому частиною “Мозаїки” була презентація Фонду “Діти Чорнобиля”, яку підготували Романна Порицька і Дарсі Гулька. Майже десять років тому я вперше зустріла жінку з Гінтона, яка привезла на гарячі джерела хлопчика з зараженої зони України. Це вона, жінка, яка ніколи не бачила України, тоді розповідала мені про хвороби чорнобильських дітей, про те, як жителі її міста їх люблять, жаліють, і що вони роблять, щоб їм допомогти. Дуже схвильована почутим від тієї жінки, я поїхала в Гінтон, розмовляла з організаторами, а потім звернулася до декількох українських організацій в Едмонтоні, але на той час подібних програм ще не було...

Презентація на “Мозаїці” повернула у моїй пам’яті ті дні, і я щиро пораділа, що ця справа таки розвивається, що наші українські організації підтримують цей Фонд. Я дивилася на тоненьку дівчину Рому у вишитій сорочці і думала: “Молодець!”

У Фонд Дітей Чорнобиля на “Мозаїці” було зібрано 1,911 доларів!

Фестиваль відтанцював, відіграв і відвеселився. Щира подяка учасникам і організаторам, членам УНО і ОУК за їхню працю і за їхню високу національну духовність, що пробуджує до праці їх самих, їхніх друзів і знайомих, усіх шанувальників української культури в Едмонтоні. Закінчу словами сучасної української поетеси Ганни Чубач:

 Біжить дорога прямо на Майдан,
Як хочеш – йди, а ні – з гори дивися.
Втікають ночі від ясних світань.
І ти – за день майбутній помолися. 

Гудуть мотори. Музика мовчить.
Двадцятий вік живе останнім роком.
Дай Боже, всім не просто лиш дожить
А Дух зміцнить – незламний і високий.