Незабутній момент у житті Мар’яна Хабурського

26 травня відбулася зустріч в Оттаві з Президентом України В. Ющенком під час міжнародної акції “Незгасима свічка”, присвяченої пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр.

На акції стався цікавий момент: семирічний Мар’ян Хабурський з юрбою співав “Христос Воскрес” так гучно, що аж Президент Ющенко його почув, стоячи на трибуні. Тоді, після церемонії, Ющенко підійшов просто до Мар’яна, клякнув і йому особисто подякував за його гучний спів. Він Мар’янові сказав, щоб він завжди був таким бадьорим і відважним. Віктор Ющенко був зворушений щирим співом і патріотичним та духовно взорованим серцем дитини. Тоді він Мар’яна обняв і поцілував.

Можете собі уявити, яке величезне враження це справило на Мар’яна – і це було йому дуже на часі й потрібне. Щойно 9 днів тому Мар’ян приступив до свого першого урочистого Причастя. Уявіть собі, що поки він ще милувався цим моментом – тільки що 5 хвилин після отримання Святого Причастя, одна старша жінка, яка чекала, щоб приступити до Святого Причастя, зупинилася біля нас і негарно скритикувала його спів – і він це чув. А три дні тому інша жінка теж підступила до нас і скритикувала Мар’яна за гучний спів. Хоча багато інших хвалили його за спів, такі негативні коментарі двох людей могли б перекреслити найкращі похвали, які Мар’ян одержав від інших.

Отже, отримавши таке признання і подяку від самого Президента Ющенка, Мар’ян впевнився у праведності  свого гучного і бадьорого співу. Дехто з наших друзів висловив переконання, що це Святий Дух надихнув Президента Ющенка підійти до Мар’яна і надати йому це запевнення. Мабуть, Всевишній хотів такою сучасною притчею нам привернути увагу до вагомости нашої відповідальности супроти нового покоління. Ми як одиниці і як суспільство не повинні боятися залучати дітей до громадського життя. Ісус вчить нас (Марко 10:13-16 і Лука 18:16) не давати переваги тим, хто більше дбає про “спокій” та про “форму” і “правила” молитви, ніж про зміст тієї молитви, про щирість молитви, а особливо дитячої.

Ми дуже раді, що Президент Ющенко звернув увагу на дитину (в тому випадку на нашого Мар’яна – це особлива нам честь), що він на той момент щиро і щедро віддав Мар’янові свою повну увагу і надав йому поштовх рушати далі зі сміливістю та відвагою. Надіємось, що інші провідники також зосереджуватимуться на дітях і старатимуться надати дітям особисту й особливу підтримку та пам’ятку і запал на ціле життя, як це зробив Президент Ющенко.

Дозвольте на ще одну цікаву історію. Тоді, коли Мар’ян народився, ми вирішили дати йому два імені. Ми назвали його Мар’яном, тому що він народився напередодні празника Святої Покрови, а друге (середнє) ім’я у нього – “Віктор”, тому що він і моя дружина Леся перемогли недугу, яка загрожувала їхньому життю під час вагітности і породу. Щоб маму й дитину врятувати, лікарі прискорили народження на шість тижнів. Була перемога – “victory” над загрозливою ситуацією, але, помимо тієї перемоги, недуга залишила свої наслідки. Мар’ян-Віктор по сьогоднішній день мучиться болючими ранами, які часто виникають у нього на обличчі та кінцівках. Мар’янів герой, Президент Віктор Ющенко, також переміг життєву загрозу, зазнавши страждань, і ознаки отруєння досі видніються на його обличчі. Ця зустріч між двома “Вікторами”, які здобули перемогу над життєво загрозливими сутуаціями, надала особливого значення тому моментові для Мар’яна.

Ми повинні усі взяти приклад з Президента і підтримувати та підбадьорювати одне одного і своїх та чужих дітей на підсилення й радісне виховання нового покоління нашого народу. Ми повинні також старатися приділяти дітям повну, безпосередню увагу, особливо тоді, коли ми хочемо передати їм навчання чи важливі вартості. Діти дуже відчувають, коли хтось звертається до них щиро і відверто. У нашому заклопотаному сучасному суспільстві діти часто відчувають відсутність такої безпосередньої уваги.

Ми стараємось активно прилучати наших трьох діток до церковних, громадських та суспільних кіл і пробуємо заохочувати інших вихователів подарувати таку саму цінну можливість кожній дитині нашої громади. Ми віримо, що кожна дитина має в собі потенціал стати провідником, добродієм, сумлінним громадянином, чесним підприємцем, вірним у подружжі, одне словом, доброю людиною (християнином або доброю людиною іншого вибраного чи успадкованого віросповідання). Очевидно, в першу міру вчинки виявляють доброту людини, і ми повинні вчити наших дітей добро чинити, а не тільки галасувати та випихатися наперед без мети. Але ми так само не повинні стримувати дітей від щирого виявлення любові до Бога, до народу, до громади, до сім’ї. Вихователі та суспільство покликані передати дітям вміння сміливо висловлюватись і відчути, що їхні зусилля доцінені, особливо тією громадою, яка користатиме їхніми майбутніми добрими вчинками.

Отже, ми переконані, що ця зустріч між двома Вікторами була не випадкова. Ми, батьки цього малого, але дуже завзятого хлопчика, вдячні за пригадку про те, що треба всім дітям підсилити бажання стреміти до висот, і ми вдячні, що мали можливість поділитися з Вами цим моментом.

Леся і Любомир Хабурські