Відкритий лист-відповідь до Партії регіонів щодо ролі української діаспори

“Вже протягом багатьох років Україну намагаються повчати з-за кордону...” – прозріла Партія регіонів, що розмістила на своєму сайті відповідь Конгресу Українців Канади на його звернення до президента України заветувати закон про обов’язкове використання червоних прапорів. На жаль, не знають у партії або не хочуть знати історії України та українців у світі, адже цього року відзначається вже 120 років від поселення перших українців на канадській землі. Минуло багато десятків років, було багато різних хвиль імміграцій, та всі ці українці –  чи в третьому, чи в другому поколінні, чи новоприбулі з України – всі вони залишаються невід’ємною частиною українського народу. І зв’язують їх з рідною землею тисячі ниточок  любові до своєї Батьківщини, до невимовної краси рідної землі, до свого українського народу, його щирої віри і душі, до його мови, традицій, історії та культури.

Діаспора не “повчає з-за кордону” – вона живе спільним життям разом зі своїм народом. Навіть проживаючи далеко від рідної землі, вона на ділі зберігає свою відданість їй, свою турботу. На сьогодні тільки в Канаді близько мільйона двісті тисяч осіб офіційно визнають своє українське походження. Діє понад сто загальноосвітніх українсько-англійських шкіл, працюють сім українських кафедр при університетах, численні українські молодіжні організації, сотні українських танцювальних гуртків, хорів та інших культурно-мистецьких колективів. Tепер, коли уряд закриває українські школи в Україні, у Канаді відкриваються нові. І це без всякої допомоги українського чи канадського урядів. Всі громадські діячі, включно із Конгресом Українців Канади та його президентом, працюють безоплатно на добровільній базі, а інші витрати організацій фінансуються пожертвами відданої української громади в Канаді.

По різних куточках Канади створена мережа українських організацій та українських церков. Це в Канаді виходили перші наукові праці та дослідження про правдиву історію України: Голодомор, національно-визвольний рух, шестидесятників, сучасну історію України. Українсько-канадська громада завжди була разом з Україною – і коли била на сполох на весь світ у часи Голодомору, і коли Канада першою із західних країн визнала незалежність України, і коли в часи Помаранчевої революції вислала за свої кошти 500 міжнародних спостерігачів від нашої громади. Цей щоденний зв’язок є постійний і зростаючий – на рівні думок, на рівні душі і серця, на рівні щоденних конкретних справ на користь України та українців за кордоном.

Діаспора, і не тільки в Канаді, а по цілому світу, живе разом з українським народом, є його інтегральною частиною, розділяє його радості і біди, спільно працює над розбудовою Української держави, її добробуту та утвердження у світі. Тільки за останні роки з ініціативи канадсько-української громади був написаний та впроваджений у дію закон про визнання Голодомору геноцидом, був розроблений та впроваджений міжурядовий меморандум про вільний обмін молоддю, на мільйони доларів вислано гуманітарної (в тому числі сучасної медичної) допомоги. Тепер у процесі розвитку договір про вільну торгівлю між Канадою та Україною, що закріплює економічні позиції України на світовому ринку. А майже кожна окрема канадсько-українська організація має безліч своїх проектів в Україні на різних рівнях – країни, області, міста чи села. А кожна українська родина, розірвана між Канадою та Україною, підтримує тісний та нерозривний людський зв’язок.

Важливми є й економічні зв’язки заробітчан та України. За розрахунками українських експертів, близько 6 млрд. доларів приходить в Україну річно тільки через офіційні банківські посередники, а неофіційна цифра вже перевищує 20-25 млрд. доларів річно від українських мігрантів, розкиданих по всьому світові. Це значно перевищує сумарні надходження в Україну усіх форм іноземних інвестицій.

Тому діаспора “не повчає”, а разом зі зневіреним народом України намагається добитися до влади в Україні, до президента, Верховної Ради, провідних партій з чітким посланням, що антиукраїнська політика щодо свого народу, своєї мови, своєї історії та культури не приведе до позитивних результатів.

 За будь-якої влади українці усього світу та Канади зокрема будуть завжди стояти на сторожі розвитку Української держави, демократії, людських прав та свободи слова, розвитку культури і правдивої історії України, її інтеграції в сучасне міжнародне співтовариство розвинутих західних держав. Ми вважаємо це не тільки нашим правом, а й нашим моральним обов’язком перед Україною. Діаспора завжди була, є і буде допоміжним містком між Україною і світом, міжнародними організаціями та урядами західних країн.

На жаль, владні політичні сили в Україні ведуть до розколу та ворожнечі як всередині країни, так і з діаспорою, до повернення тоталітаризму, символів та ідолів минулого, шляхом нехтування економічних та політичних національних інтересів, пере-кручування та нищення правдивої української історії, освіти та культури на догоду імперським вимогам північного сусіда. Це є дорога в нікуди.

Підписавши провокаційний “червонопрапорний” закон, пре-зидент втратив чергову нагоду стримати деструктивні дії влади та, зокрема, своєї Партії регіонів, принизивши свою країну та всіх, хто боровся і бореться за її незалежність, за подолання трагічного тоталітарного  минулого, за вільну і демократичну Україну, яку символізує її офіційний синьо-жовтий прапор.

Вся світова українська діаспора нараховує близько 20 мільйонів чоловік, що живуть більш ніж у 35 країнах світу та добре зорганізовані через такі організації, як Світовий Конгрес Українців, Конгрес Українців Канади та інші крайові надбудови. У кожній з цих країн українці хочуть бачити Україну незалежною, демократичною і процвітаючою та, впливаючи на уряди своїх країн, мають можливість підтримувати і спрямовувати Україну на цьому шляху. Яскравим прикладом цього є Канада, уряд якої виділяє великі кошти на ліквідацію Чорнобиля, CIDA фінансує програми розвитку регіонів, інвестицій та торгівлі, розвиваються міждержавні зв’язки. Це є прямим наслідком успішної взаємодії української діаспори та уряду Канади.

Багато успішних країн світу, таких, як Ізраїль, Італія, Індія та Польща, активно співпрацюють зі своїми діаспорами як з довіреними радниками та впливовими послами. Україні теж час навчитися жити зі своєю діаспорою.

Ми віримо в Україну, ми віримо в її народ!

Тарас Залуський,

виконавчий директор КУК

3 червня 2011