Напередодні З’їзду Ліберальної партії

Інтерв’ю з членом Канадського Парламенту Борисом Вжесневським

Леся Панько

– Чому саме тепер українська громада повинна брати активну участь у політичному житті Канади?

– Канадські українці мусять бути більше задіяні в політичних проце-сах. Якщо дивитися пропорційно, то на понад мільйон канадців українського походження має припадати 11-12 членів Парламенту, а я тільки один. Якщо порівнювати нас з італійцями, кількість яких у Канаді така сама, як і українців, то їх представників у Парламенті – 16. Коли справа торкається української громади, то мені самому не так легко переконувати уряд. Доводиться тяжко працювати, бо репрезентую не тільки свій округ Етобіко-Центр, а й цілу українську громаду.

Пора брати активну участь у політичному житті Канади. Але повернімося до того, як відбувається виборчий процес. Спочатку люди обирають члена Парламенту свого округу, а члени партії обирають, хто буде головою партії. Яка партія має більшість у Парламенті – голова тієї партії стає прем’єр-міністром, якого обирають від 5 до 5,5 тисячі людей, за яких голосують члени партії.

Наприкінці вересня відбудеться з’їзд Ліберальної партії, а до кінця червня можна вписуватися і ставати членами партії, щоб отримати голос обирати делегата. Я маю надію, що значна кількість людей зрозуміє ситуацію, особливо молодше покоління, і буде ставати членами партії.

15-20 років тому ми мали декілька членів Парламенту українського походження, але пізніше склалося так, що не зуміли виплекати наступне покоління потенційних політиків. Зараз українська громада має добру можливість, щоб вплинути на обрання провідника Ліберальної партії.

– Які є претенденти на провідника Ліберальної партії?

– Одним з одинадцяти претендентів є Джерард Кеннеді, колишній міністр освіти Онтаріо, який репрезентує округ High Park, добре знає українську громаду, провідників наших організацій, а також має українське походження (батько – шотландець, мати – українка з Шиманських і Кравців). Потрібно підтримувати таку кандидатуру, яка розуміє нас і буде дбати про нас.

Є друга кандидатура – Майкл Ігнатьєв. Він вписав багато людей у члени Ліберальної партії, що дає можливість вибору багатьох делегатів. Українська громада вже знає його ставлення до українців. Особливо це було викладено у його книжці “Кров і приналежність”, де пан Ігнатьєв описав українців як малоросів і фанатиків, не приховуючи при цьому, що він є не тільки русофілом, а й українофобом.

– Чи не пора Ігнатьєву вибачитися перед українською громадою?

– Минулого року, в листопаді, під час однієї вечері я зацитував деякі вислови М. Ігнатьєва і запитав, чи не настав час вибачитися перед українцями Канади. Він відповів: “I stand by every syllable of every word I have ever written” (Я відстоюю кожний склад кожного слова, яке я колись написав). Неможливо повірити, що таке можна почути у ХХІ столітті. Після цієї вечері, у приватній розмові М. Ігнатьєв сказав: “Я знаю, що український народ дуже потерпів після революції”. Я його відразу виправив, що український народ терпів не одне століття, і для народу було неважливо, чи правив російський цар, чи генеральний секретар, чи комісар. Тоді Ігнатьєв заявив, що він є великоросом. Дуже легко зрозуміти, яку політичну лінію він провадитиме у майбутньому. Тому нам треба добре задуматися над тим, хто надалі буде відстоювати наші інтереси і дбати про розвиток української громади у Канаді.