Голодомор 1932-1933 рр. Україна пам’ятає – світ визнає!

У 2008 році виповнюється 75-та річниця одного з найбільших злочинів проти українського народу – Голодомору-Геноциду 1932-1933 рр., заподіяного колишнім репресивним комуністичним режимом. У весняні дні 1933 року, коли вся природа пробуджувалася до нового життя, Україну огорнула нечувана біда: голодна смерть косила на добу більш ніж 25,000 осіб. У результаті заздалегідь спланованих дій – непосильних норм здачі хліба, вилучення усіх можливих харчів та унеможливлення допомоги ззовні –  було знищено від 7 до 10 мільйонів українців.

Світове українство, не байдуже до заподіяної нашому народу кривди, розпочало відзначення цієї страшної трагедії ще в минулому році проведенням різних пам’ятних заходів, зокрема жалібних церковних служб, наукових конференцій і публічних виставок архівних документів, які підтверджують рукотворність Голодомору, – метою комуністичного режиму було не тільки підірвати наше коріння і зруйнувати основи народної моралі, але й знищити українців як націю.

Як відомо, пам’ятне відзначення 75-ої річниці Голодомору доходить свого завершення  у листопаді цього року. У зв’язку з цим Світовий Конгрес Українців закликає усіх українців  масово включитися до вшанування жертв сталінського режиму, а також звертається до своїх співвітчизників у різних країнах світу – донести правду про цей страшний злочин до світового співтовариства та активно працювати над визнанням урядами їхніх країн Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу, як це вже зробило багато країн світу. У першу чергу це стосується авангарду української нації – української студіюючої молоді, а також молодечих виховних організацій, науковців, істориків, журналістів і патріотичних громадських організацій.

Не менш важливо активізувати дії українського уряду проти розповсюдження засобами масової інформації Росії, і зокрема у східних і південно-східних регіонах України, неправдивої інформації про український Голодомор-Геноцид та по-дбати про якнайефективніше донесення правдивих історичних фактів до громадян України та відповідних установ різних країн світу.

Українці діаспори також занепокоєні питанням вчасного зведення в Києві пам’ятника та меморіалу в пам’ять про жертви Голодомору-Геноциду. І хоча під час зустрічі з представниками СКУ в Канаді у травні ц. р. Президент України висловив своє запевнення щодо терміну спорудження пам’ятника-свічки, українська преса та офіційні джерела повинні подавати широку інформацію про стан виконання цього важливого для всіх українців проекту.

Не слід забувати й те, що особистий внесок кожного із нас у вшанування жертв більшовицького злочину та відновлення історичної пам’яті є важливим чинником відродження українського національного духу, який у великій мірі сприяє об’єднанню української нації. Тож засвітімо у наших серцях незгасиму свічку, щоб завжди пам’ятати найстрашнішу трагедію українського народу XX століття –  Голодомор-Геноцид  1932-1933 рр.

             Торонто – Нью-Йорк                  12 червня 2008 р.

За Світовий Конгрес Українців

Аскольд Лозинський, президент

Євген Чолій, перший заступник

Стефан Романів, голова Міжнародного Комітету Голодомору

Віктор Педенко, генеральний секретар